Ретропробігом по карантину. Частина 9. Підсумки
В останній частині розповіді про проєкт "Ретропробігом по карантину" йтиметься про те, що ж таке внутрішній туризм в Україні. Власне, з'ясувати чи існує він і випробувати його особливості на собі і було метою поїздки з Харкова до Карпат і назад.
Минулого разу ми залишили Вінницю, дуже симпатичне затишне місто, в яке потрібно обов'язково повернутися за більш детальним знайомством. Останнім перепочинком на шляху додому став Київ, в околицях якого нашу команду очікував душевний прийом, а в столиці — чуйні майстри, які знаються на старих авто, послухали, помацали і підремонтували символ і головного героя проєкту, який витримав практично ідеально весь маршрут, Ford Consul. Зараз він проходить повну реабілітацію з заміною найважливіших частин і скоро знову буде в строю.
Задум проїхатися через всю Україну народився не те щоб від безвиході, але завдяки нинішній ситуації, пов'язаній з неможливістю через карантин виїхати за кордон — стовідсотково. Якби не закриті через епідемію коронавірусу кордони, поїздка, можливо, відбулася б, але коли-небудь потім. Якось так виходить, що те, що знаходиться поруч, ми залишаємо на потім, в тому числі і знайомство з рідною країною. Здається, що по Україні завжди встигнеш поїздити, а ось вибратися в далекі і не дуже країни може і не вийти: раптом безвіз скасують або грошей не вистачить, або ще щось завадить.
Підготовка маршруту була мінімальною: ми намітили лише міста для ночівель, виходячи з того, що збиралися проїжджати до 400 км за день, не бронюючи заздалегідь місця ночівлі, відчуваючи удачу на місці. Практично єдиною заздалегідь відомою точкою був готель в Паляниці. Нам було цікаво чи зможемо ми без попереднього пошуку і броні знайти місце для відпочинку, не люксовий готель, але і не якийсь завжди вільний "клопівник". І нам це вдалося — у всіх п'яти містах, де ми зупинялися на ніч не у друзів, ми відразу знаходили цілком пристойні місця ночівлі. У Полтаві, Чернігові, Луцьку, Тернополі та Вінниці — це були хостели або міні-готелі, у Львові двоє учасників команди легко знайшли квартиру в самому центрі за смішні для цього міста гроші. Звичайно, це було обумовлено ситуацією, але ми ж виходили саме з наявних обставин.
Те ж саме було і з харчуванням: по приїзду або вранці ми вирушали на прогулянку і по дорозі, привівши до спільного знаменника погляди на "харчевню", заходили туди перевірити наявність асортименту та якість страв. В дорозі ж ми "ревізували" так звані тир-пойнти транспортної компанії "Прайм", яка люб'язно підтримала ретропробіг, або зупинялися в придорожніх кафе. Наскільки я пам'ятаю, жодного разу наша команда не була розчарована навіть досить скромними закладами фаст-фуду.
Знову ж, ніде, в жодному навіть найпопулярнішому кафе, ресторані або фаст-фуді не було стовпотворіння, місця можна було знайти практично скрізь відразу, що, наприклад, у Львові під час туристичного сезону просто неможливо зробити. І всюди персонал суворо дотримувався правил санітарії. Як і ми, озброєні масками і дезінфекторами.
Через епідемію коронавірусу туризм зіщулився до регіонального — в липні в Буковелі ми зустріли буквально пару машин з харківськими номерами, київських було більше, але теж не дуже багато, в основному місцеві. Зараз, коли кордони більш-менш відкриті, українці знову рвонули за кордон. Ті ж нечисленні мандрівники по рідних краях погоди не зроблять. Як сказав нам власник однієї з симпатичних кав'ярень в Карпатах, вони з острахом думають, що робити, якщо до нас не поїдуть іноземці — в українських туристів, на жаль, мало грошей. Ми раді, що внесли лепту, хоч і скромну, на підтримку вітчизняного туризму та туристичної інфраструктури, яка поки тільки зароджується.
