07 вересня, 2020 - 08:49

Ретропробігом по карантину. Частина 5. Львів

На головній площі Львова в компанії "Сітроена" та "Запорожця" місцевих ретровиків.

П'ятим містом на маршруті проєкту "Ретропробігом по карантину", учасники якого вирішили на власному досвіді випробувати особливості внутрішнього туризму в Україні, став Львів.

Столицю Галичини і один з найбільш туристично привабливих міст України наша команда ніяк не могла минути, і не через географію маршруту, а тому, що він давно і міцно закохав у себе всіх чотирьох учасників ретропробіга.

Львів у кожного свій: хтось любить його вузькі брущаті вулички і архітектуру часів Австро-Угорщини і Польщі, цей колорит старої Європи, який зберігся, хтось приїжджає насолоджуватися фантастичною кухнею та ще й практично завжди поданою з якоюсь цікавою ідеєю, як, скажімо, "Перша львівська грільова ресторація м'яса та справедливості", "Пструг, хліб і вино", "Кумпель", "Під золотою розою", "Теплий п’єц" і безліч інших — список можна продовжувати нескінченно. Ну, а хтось, як ми, отримує задоволення від всіх численних львівських фішок. Саме тому ми вирішили присвятити галицькій столиці повних два дні.

Звичайно, центр Львова, як і будь-якого старого міста, зовсім не призначений для їзди на автомобілях, тим більше, таких ветеранів як наш "Форд" (втім, в Україні, схоже, вік міста значення не має). Нещадно, трясучись по бруківці і трамвайних рейках, ми пробиралися в потоці машин на звивистих вулицях, намагаючись не пропустити потрібні повороти — таким зосередженим нашого натхненника і водія Дмитра Харченка я бачив за весь час поїздки, напевно, мабуть, вперше. Втім, складність поїздки компенсувалася підбадьорюючими сигналами водіїв і піднятими великими пальцями перехожих — Львів прийняв нас відразу і беззастережно.

Так само душевно нас зустріли і місцеві ретровики, як називають любителів старих авто. Наш старий добрий "консул" виглядав гідно на спільній фотосесії на площі Ринок, залучаючи молодят і просто цікавих, а львівський Сітроен 1929 року цілком міг роз'їжджати по місту 90 років тому.

Добре, коли під час подорожі вам показує місто місцевий житель, знає якщо не історію будівель і пам'ятників, то дух міста, в якому живе. Нам завжди щастило на таких людей. В один із днів по Львову ми гуляли з Олександром Опарієм, майстром з виготовлення порцеляни і його розпису. Він не історик і не краєзнавець, але як смачно він розповідає про місцевих художників, творчість, взагалі про мистецтво!

С Опарием — *Команда ретропробігу з Олександром Опарієм. фото автора*

Зустріч з ним ми закінчили в одному з милих закладів Старого міста — "Теплий п'єц". Він прикрашений старовинними кахляними печами (власне, це і є по-львівськи п'єц) або просто кахлями з таких печей, які до Другої світової війни були навіть в багатоповерхових будинках Львова, а де-не-де залишилися до цих пір. Дуже рекомендую цю ресторацію: тут красиво, смачно і недорого.

Є у мене ще одне улюблене містечко, куди я завжди заходжу, буваючи у Львові. Це кафе з відмінним вибором сортів і видів кави. Люблю його і за чудовий інтер'єр в дусі Франца Йосифа, а також розташування: воно знаходиться у дворику між однією з найпрекрасніших споруд Львова — каплицею Боїмів і так званою Катедрою, католицьким кафедральним собором Успіння Пресвятої Діви Марії. Навіть гомін відвідувачів трьох або чотирьох закладів, що є сусідами на невеликому просторі, і шум від туристів не руйнує якусь невловиму затишну атмосферу цього місця.