Уже місяць удома. Як змінилося життя в деокупованих містах Харківської області
Місяць тому, у середині вересня, в результаті блискавичного наступу ЗСУ звільнили майже всю північну та східну частину Харківської області. Українська влада повернулася до Балаклії, Ізюму, Вовчанська, Куп'янська і менших містечок та сіл. Втім, життя у деокупованих громадах ще мало схоже на довоєнне, хоча до багатьох населених пунктів повертаються комунальні послуги, пошта та магазини.
Одні міста, такі, як Балаклія, вже майже відновили інфраструктуру, інші, наприклад, Ізюм, не матимуть опалення цієї зими, а Вовчанськ, Куп'янськ та Дворічна досі знаходяться під щоденними російськими обстрілами.
Балаклія: працює навіть кафе
Період окупації: російські війська зайшли в Балаклію 3 березня і були в місті до 8 жовтня — у цей день бійці ЗСУ підняли в місті український прапор. Балаклія стала першим деокупованим містом Харківщини. У центрі міста після боїв зруйновано кілька будинків, але більшість житлового фонду вціліла, як і міська адміністрація. На околицях руйнувань більше, бо росіяни обстрілювали місто, коли відступали. До окупації в місті проживали 27 тисяч чоловік, після лишилась третина, але люди поступово повертаються додому.
Побутові умови: електроенергію в місті відновили 26 вересня, подекуди вже є мобільний зв'язок та вода. З газом складніше — окупанти під час відступу замінували газогони, але в обласній військовій адміністрації обіцяють все розмінувати та відремонтувати, щоб хоча б до зими розпочати опалювальний сезон. Представники "Житлокомунсервісу" розбирають російські блокпости та вивозять згорілу техніку.
Товари та послуги: у Балаклії працює аптека, кафе, кілька продовольчих магазинів, дві станції техобслуговування. Мобільне відділення "Нової пошти" працює щодня біля Будинку культури, компанія набирає співробітників у Балаклії. "Укрпошта" теж спочатку працювала "з колес", але зараз займає приміщення Балаклійського ліцею №2. У місті з 14 вересня виплачують пенсії, працює відділення пенсійного фонду. Працює також Балаклійський відділ міграційної служби, відділ реєстрації актів цивільного стану. У місті надають гуманітарну допомогу як продуктами, так і речами. Працює відділ державної реєстрації актів цивільного стану.
До Балаклії з Харкова можна дістатися рейковим автобусом, він ходить двічі на день, проїзд коштує 29 гривень. Ще один рейковий автобус прямує через Балаклію до Ізюму. Квиток так само коштує 29 гривен.
Ізюм: життя у зруйнованому місті
Період окупації: російські війська повністю зайняли Ізюм на початку квітня. Цьому передували жорстокі вуличні бої та майже повне знищення багатоповерхової забудови. Літаки російської армії скинули на Ізюм більше бомб, ніж на Маріуполь. Під час окупації в місті не було електрики, води та газу, загарбники часто не пропускали людей з одного району в інший через блокпости та влаштували масовий терор, про що свідчать масові поховання у лісі. Ізюм звільнили 11 вересня.
Побутові умови: з-поміж усіх деокупованих міст життя в Ізюмі зараз — найважче. Через зруйнований газопровід у місті не почнеться опалювальний сезон, 80% багатоповерхівок зруйновані або пошкоджені, але, попри це, там без газу, води та електрики продовжують жити люди. Процес відновлення електрики тільки розпочався, в деяких районах світло вже є, дали його і на місцевий хлібзавод. За день-два обіцяють повністю відновити електропостачання. Волонтери з "Добробату" допомагають місцевим жителям закривати вікна ОСБ-плитами.
У приватному секторі ситуація дещо краща — у багатьох людей збереглося пічне опалення, на пічках можно і готувати гарячі страви, але в місті є великий дефіцит дров. У лісі їх назбирати неможливо, бо ліси навколо міста заміновані. Але від сьогодні в Ізюмі та навколишніх селах почали відновлювати газопостачання: в Ізюмі з газом вже 500 споживачів, у селах навколо — 900.
Товари та послуги: в Ізюмі поки що не працюють магазини, продукти місцеві жителі можуть дістати лише з вантажів гуманітарної допомоги або на імпровізованих базарах. Є проблеми з питною водою — її привозять волонтери або рятувальники. У місті є три аптеки. "Укрпошта" відновила роботу трьох відділень, "Нова пошта" встановили мобільне відділення на вулиці "Київській". Там працює генератор, тож ізюмчани, яким ще не дали електрику, можуть зарядити на пошті свої гаджети.
В Ізюмі вже почали роботу відділ державної реєстрації актів цивільного стану (прийом у у вівторок та п’ятницю з 10:00 до 14:00). На "Укрпошті" 7 жовтня почали виплачувати пенсії та інші соціальні виплати. "ПриватБанк" оголосив про те, що збирається поновити роботу в Ізюмі і шукає працівників.
Ізюм більше не відрізаний від від інших міст України, як це було за часів окупації. 10 жовтня з Харкова запустили рейковий автобус, він прямує в Ізюм через Балаклію. Квиток в один бік коштує 49 гривень. Щодня з Центрального автовокзалу до деокупованого міста відправляється і звичайний автобус. Він прямує 3 години 30 хвилин, квиток коштує 250 гривень.
Куп'янськ: війна ще триває
Період окупації: Куп'янськ був захоплений військами РФ 27 лютого. Місто зайняли без бою. На початку окупації місцеві мешканці виходили на мітинги з прапорами України і намагалися прогнати загарбників, але російські військові стріляли над головами людей з автоматів та застосовували проти мітингарів слізогінний газ. Під час окупації у російських ЗМІ Куп'янськ називали тимчасовою столицею Харківської області. Тут розміщувався окупаційний уряд під головуванням Віталія Ганчева.
ЗСУ зайшли на околиці міста 10 вересня, але бої тривали ще два тижня, аж поки від росіян не зачистили передмістя — Куп'янськ-Вузловий. Під час відступу росіяни сильно обстрілювали і бомбили місто та населені пункти району. Обстріли продовжуються досі, майже кожного дня у Куп'янську є поранені.
Побутові умови: місто сильно зруйноване постійними обстрілами, особливо центральна частина та передмістя — Ковшарівка та Куп'янськ-Вузловий. Найбільше ускладнює життя містян зруйнований міст через Оскіл, який унеможливлює проїзд із центральної частини міста в промислову, туди можна перейти лише пішки або велосипедом. У ХОВА планують налагодити мостові понтонні переправи, аби возити гуманітарну допомогу. 4 тисячі споживачів в Куп'янську вже мають електрику в будинках, ще приблизно 10 тисяч чекають на підключення. Інтернет роздають військові, до них же можна підійти з проханням підзарядити телефони та інші гаджети У місті є мобільний зв'язок.
Товари та послуги: Жителі міста повідомляють, що подекуди працюють магазини та ринки — наприклад, в районі стадіону. Але більшість куп'янчан отримують продукти виключно від волонтерів. Як і в інших деокупований містах, тут не вистачає хліба і питної води. Воду — як питну так і технічну — час від часу роздають рятувальники.
Поштові відділення в місті ще не працюють, через це неможливо виплатити людям пенсії. З Харкова можна доїхати автобусом, заздалегідь забронювавши квиток за телефоном 050- 079-39-00. Автобус відправляється щодня від магазину "Рошен" біля Індустріальної. Квиток коштує 200 гривень, а назад везуть безкоштовно, бо автобус призначений перш за все для евакуації. З Куп'янська він відправляється від інтернату, їде через стадіон.
Борова: звільнили останньою
Період окупації: Борівська громада була окупована 14 квітня і звільнена однією з останніх. ЗСУ зайшли в Борову лише 3 жовтня. Росіяни залишили по собі відносно небагато руйнувань, якщо порівнювати з Куп'янськом чи Ізюмом. На території громади, як і всюди, знаходять тіла жертв катувань.
Побутові умови: оскільки селище звільнили відносно недавно, там ще відсутнє електропостачання — лінії електропередач розміновують сапери. Немає мобільного зв’язку, вода подається за графіком по кілька годин на добу, у деяких населених пунктах немає газу. Вийти на зв’язок через інтернет можна біля координаційного центру з видачі гуманітарної допомоги. Продукти можна дістати лише гуманітарні, бо магазини не працюють, а виїхати з селища поки що теж ніяк — тривають фільтраційні заходи. Але можна евакуюватися.
Товари та послуги: у Боровій 13 жовтня відновило роботу відділення "Укрпошти". Зараз працівники займаються виключно видачею пенсій. Відділення працює щодня, окрім вихідних, з 08:00 до 17:00 з перервою на обід з 12:00 до 13:00. Вихідні дні – субота та неділя.
Вовчанськ: важко дістатися
Період окупації: Вовчанськ знаходиться всього в трьох кілометрах від кордону, тому був окупований російською армією в перший день війни, 24 лютого. За місто не вели боїв, не було у Вовчанську і потужного спротиву окупації. Місто часто ставало сценою для пропагандистських відео російських ЗМІ, Вовчанськ був останнім місцем дислокації гауляйтера Харківщини Ганчева перед його втечею до Бєлгорода. ЗСУ зайшли в місто 13 вересня.
Побутові умови: близькість до російського кордону дається взнаки — Вовчанськ мало не щодня обстрілюють з території РФ. Після деокупації у місті пошкоджені десятки будинків, магазини, кіоски. Газ у місті подекуди є, світла та води немає. Велика проблема міста та навколишніх сіл в тому, що туди важко дістатися — міст через Сіверський Донець у Старому Салтові зірвано, доводиться перепливати річку на човні або їхати далеко в об'їзд. Дістатися до Вовчанська можна двома шляхами: або в об'їзд через Великий Бурлук, або сісти у маршрутку на 602 мікрорайоні, яка коштує 100 гривень, а потім човном через міст і далі за домовленістю з приватними перевізниками. Перезимувати у Вовчанську можна буде завдяки тому, що ще до війни у місті побудували кілька котельних, які працюють на твердому паливі — якщо будуть дрова, можна буде подати тепло в будинки.
Товари та послуги: саме через важкодоступність Вовчанська у місто поки що не зайшли пошта, не відновили роботу банки та магазини. Працює відділення Пенсійного фонду. Є мобільний зв'язок, працює радіо. У громаді — великий дефіцит борошна та хліба, з харчами допомагають військові. Останнім часом вони наполегливо переконують мешканців прикордонних сіл евакуюватися через російські обстріли, які посилюються. Із міста, у якому до війни жили близько 5000 чоловік, виїхала більша половина людей. Дуже важко знайти у місті бензин: у перші тижні після деокупації його продавали по 250 гривень за літр, зараз ціни впали вполовину.
