Стан був критичний. Як тренери та ветеринари врятували 50 коней із Дергачів

50 коней Дергачівської дитячо-юнацької кінно-спортивної школи з початку війни залишились без господаря. Раніше вони, як і школа, належали Харківській зооветеринарній академії. Пешого березня вона припинила існування, а коні залишились у Дергачівській громаді майже на лінії вогню. Тренери та ветеринари змогли вивезти конюшню до Дніпра, але вони вже не можуть самостійно утримувати табун.

До війни ветеринарна лікарка та випускниця кінно-спортивної школи Альона Новікова жила біля Дергачів з чоловіком, трьома дітьми та великим господарством. У родини було аж шість коней, а також собаки, коти та хижі птахи, яких Альона лікувала. У перші дні війни вона під обстрілами вивела коней на стайню кінно-спортивної школи. А далі почалася історія порятунку своїх та чужих тварин, яка досі не має щасливого закінчення.

Кінські мандри за тисячу кілометрів

Коней Альона Новікова любила з дитинства, а перша власна кобила з'явилася в неї більше 10 років тому. Разом з чоловіком вони гуляли по саду Шевченка та побачили "прокатних" коників. Одна з кобилок виглядала втомленою та сумною, тож подружжя викупило її у бізнесменів.

"Не встигла оком моргнути, а в мене цих коней вже шестеро, — жартує Альона. — П'ятеро великих і біла поні. Її купили для моєї середньої доньки, вони народилися в один рік, в один день і мають схожий характер".

Коли почалася війна, найменшій дочці Альони було всього два місяці. На сімейній раді вирішили, що чоловік повезе дітей до друзів, у яких є бункер, а господиня будинку залишиться наглядати за кіньми. Кілька днів вони протримались, а коли росіяни вже зайшли в Безруки, Альона зрозуміла — треба тікати. За перші дні війни вона втратила кількох собак, які злякалася вибухів та побігли в бік окупованої території, де їх і застрелили. Жінка вивела полями усіх шістьох коней на стайню кінно-спортивної школи, де було трішки спокійніше, а сама тим часом взялася рятувати дітей. Сім'я виїхала з України. Спочатку пожили в  Німеччині, а потім перебралися до Польщі.

"Я трішки прийшла до тями, коли мені подзвонили зі школи і сказали, що вже дуже близько прилітає. Попросили — забери хоча б своїх коней, бо нам важко. Там залишались дві дівчини – директорка і тренер. Тоді в Харківській області їздив лише один чоловік, який евакуював коней за дуже великі гроші. Я дістала останню заначку, він все-таки поїхав забрав їх у Дніпро, там їм надали першу допомогу, помили, погодували, дали заспокійливе", — згадує Альона.

У Дніпрі коні простояли місяць, аж поки родина не знайшла можливість перевезти їх до себе. Зараз Новікови винаймають великий будинок у лісі, там є конюшня. Везли шістьох коней довго, багато часу пішло на те, щоб підготувати всі необхідні щеплення та документи, адже процедуру ввезення спростили тільки для домашніх тварин. Тепер коні в безпеці. Вони дуже схудли, підхопили в дорозі деякі хвороби, але поступово лікуються та відходять від стресу.

"Почали підгнивати копита"

Вивезти інших 50 коней зі шкільної стайні було ще важче. Адже формально вони належать державі, а фактично стали нічиїми. Коны кінно-спортивна школи раніше належали Харківській зооветеринарній академії. Минулого року академію включили до складу новоствореного Державного біотехнологічного університету. Але процедуру об'єднання через війну не довели до кінця. Досі невідомо, чи прийняли коней зі стайнею на баланс нового вишу — частина керівництва виїхала на захід, хтось опинився в окупації. 

Директор школи та тренер не покинули своїх підопічних. Але жилося їм усім біля зони бойових дій дуже важко.

"Коні дуже емоційні нервові тварини, стрілянина і кіпіш для них — це дуже погано. Вони сильно схудли. Не було можливості за ними поприбирати, бо бігати з тачками по двору було небезпечно. Треба мати на цю роботу хоча б п'ятеро людей, а так прибирання було дуже умовне. Вони стояли у власних нечистотах, у них з'явився грибок та подразнення, почали підгнивати копита, їх не можна було помити. Стан коней був критичний", — каже Альона Новікова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порятунок рядової Зорьки. Як з-під обстрілів на Харківщині евакуювали мініферму

Треба було терміново рятувати тварин. Альона дістала власні кошти, попросила про допомогу волонтерів з UAnimals і Nova Ukraine, і поступово усіх коней перевезли до Дніпра. Операція порятунку почалася наприкінці березня та тривала до середині квітня, бо за один раз можна було вивезти лише п'ятьох. 

Зараз майже всі коні живуть у Дніпрі на двох стайнях, ще кілька голів лишаються в Новій Водолазі, але до зими їх теж перевезуть у Дніпро, бо у холодну пору року там залишатись ніде. Тренери та ветеринари змушені увесь час оголошувати збір коштів на їхнє утримання, бо свої власні ресурси самовіддані люди вже вичерпали. Один кінь зараз обходиться у 4500 тисячі гривень на місяць, а з 1 вересня ця сума зросте до 6000 гривен.

Передати коней в інші державні спортивні школи  — це не вихід, кажуть волонтери. Усі такі установи зараз переживають важкі часи.

"Сіно подорожчало на 30% від того, що було у січні.  Влітку ціни завжди були найнижчі, тому до зими вони ще піднімуться. В інших державних установ теж є великі проблеми з кормами. Настануть холоди, і дуже багато коней з приватних конюшень опиняться у м'ясників, бо грошей їх утримувати у людей немає" — розповідає Альона.

Разом з тренерами школи вони мріють знайти якусь стайню, де можна було зібрати усіх коней на зиму — так буде дешевше їх утримувати. Працівники та вихованці кінно-спортивної школи все ще мріють повернутися на свою базу у Дергачі.

"Наша конюшня все ще існує, там шибки повибивало, але вона стоїть", — каже Альона Новікова.