Володимир Гриненко: "Якщо є можливість віддати десятину на мистецтво — це радість"
Член опікунської ради Kharkiv Music Fest Володимир Гриненко розповів, навіщо багаті люди витрачають гроші на музику, як навчитися грати на роялі, коли тобі за 40 і скільки коштує заманити до Харкова зірок світової сцени.
Посеред вітальні особняка Володимира Гриненка стоїть рояль Steinway. Цей будинок, за розповідями господаря, будувався спеціально для домашніх концертів. На інструменті знаменитої фірми вже встигли пограти такі зіркові піаністи як Джордж Лі, Станіслав Христенко. Сам господар двічі на тиждень сідає за клавіші. Володимир Гриненко захопився музикою задовго до того, як увійти до опікунської ради Kharkiv Music Fest.
"Зараз мені дуже подобається Бетховен"
— Володимире Олександровичу, з чого почалося ваше захоплення академічною музикою?
— З відвідування Великого театру в Москві. Спочатку я просто слухав, потім вирішив почати грати за прикладом моїх друзів. Одна моя знайома почала вчитися, щоб подати приклад своїм дітям, і, дивлячись на неї, я сам почав потихеньку музикувати. Мені тоді було вже за сорок. Побачив у неї рояль ESSEX і вирішив собі теж такий купити.
— Що вас надихнуло до такої міри, щоб самому почати грати?
— Можливо, це було закладено з дитинства. Тоді батьки не наполягали на музиці, а я віддавав перевагу якимсь своїм заняттям, грав у футбол. Я навіть співчував іншим дітям, яких змушували займатися музикою. Зараз я розумію, наскільки це корисно для розвитку особистості.
У дитинстві я слухав рок, але зараз я до нього не повертаюся. Все-таки, там вібрації такі грубі, руйнівні. Класична музика творча.
— Як це змінило ваше життя?
— Я граю вже більше п'яти років. Завдяки цьому я познайомився з багатьма музикантами, познайомився з директором спеціалізованої музичної школи Валерієм Алтуховим і просто закохався в нього.
— У вас є улюблені композитори, твори яких вам подобається грати?
— Зараз мені дуже подобається Бетховен. Так співпало, що моя викладачка, яка була ученицею Володимира Горовця, і вчить мене з подяки за те, що я беру участь в справах школи, дала мені для початку Бетховена і Моцарта. Моцарта мені важко було освоїти, а Бетховен залишився в репертуарі. На жаль, моя викладачка добра і не ганяє мене, а це заважає, я небагато часу займаюся.
— Скільки часу на тиждень вам вдається присвячувати музиці?
— Приблизно дві години на тиждень на уроки і ще дві години на домашнє завдання. Якби я займався кожного дня по годині, тоді мій прогрес був би більшим. Але я не зупиняюся, це головне.
"Гонорар артистів становить від 10 до 30 тисяч євро"
— Як з'явилася ідея домашніх концертів?
— Я будував будинок спеціально так, щоб проводити тут концерти, уявляв собі, що тут буде стояти рояль. Коли я купив Steinway, маленький рояль вирішив подарувати дітям. Довго шукав, кому його віддати, і так вийшов на музичну школу-інтернат. Тоді я з ними познайомився і вирішив уже подарувати великий концертний рояль. Через два місяці в музичній школі стояв Steinway. А через місяць тут, на домашньому концерті, я познайомився з відомим піаністом Станіславом Христенком, який як раз на цьому роялі грав Чайковського. Він тоді і запросив мене на концерти Kharkiv Music Fest.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сергій Політучий: "Меценатство - це на 90% внутрішня справа"
Тоді я ще не думав, що буду брати участь у ньому в якості члена опікунської ради. Але вже в 2018-му році ми обговорювали артистів, які повинні були приїхати на фестиваль в 2019-му році. Я з радістю погодився оплатити гонорар Джорджа Лі.
— Яке враження справив на вас Джордж Лі?
— Звичайно, вони всі дуже ввічливі, кажуть, що їм все подобається у нас. Сам по собі Джордж — як дитя, йому 23 роки тоді було. Його особистість розкривається тільки тоді, коли він сідає за рояль. Тоді розумієш, що це вже дорослий, зрілий музикант.
— Який гонорар у артиста такого рівня?
— Я, чесно кажучи, боюся про це говорити, це така специфічна інформація. Станіслав Христенко мені одного разу розповів про структуру цих гонорарів. Є перша категорія музикантів. Це — зірки з першої сотні, такі, як Євген Кісін. Вони досягли піку і утримуються на ньому дуже довго. Їх важко заманити на концерт. Щоб вони сюди приїхали, це буде коштувати 50 тисяч євро, 100 тисяч євро. Але цього мало, грошей мало, потрібні ще й рекомендації, потрібен статус оперного театру.
Є друга категорія: грають так само добре, але вони ще не так давно на вершині. Третя — ті, які йдуть на вершину. Джордж Лі — хороша третя категорія або вже навіть друга. Тут гонорар артистів становить від 10 до 30 тисяч євро, але є ще й якась знижка для України, вони розуміють, що це небагата країна.
— У членів опікунської ради є можливість вплинути на програму?
— Втручатися в репертуар музикантів ми навряд чи зможемо. У артистів високого рівня, як правило, є програма на рік, вони їхатимуть з награною програмою.
— Хто визначає головного композитора фестивалю?
— Цим займається арт-директор. Це були досить прості рішення. Останні три фестивалі були присвячені Баху і Моцарту, цей — Бетховену, вони приурочені до річниць.
— Як ви думаєте, чому на певному рівні добробуту деякі люди починають вкладати гроші в такі абстрактні речі, як організація фестивалів, а не купують собі гелікоптер?
— Радість дарування — це одна зі складових життя, але цю радість ще не всі зрозуміли. У природу людини, як мені здається, закладено це прагнення, і в природу бізнесу теж. Воно часто відображається у вигляді десятини. Багато дають гроші на благодійність, деякі — на розвиток спорту. Я сам років 20 тому брав участь у розвитку спорту, це був футбол. Але все-таки спорт — це боротьба, змагання, а мистецтво — краса і гармонія, тому мистецтво особисто для мене зараз в пріоритеті. Якщо є можливість давати десятину на мистецтво — це радість.
