Тиждень зі смаком: боротьба за "спадщину" Кернеса починається
На цьому тижні харків'яни отримали відразу кілька сигналів з Києва про те, що обрати міського голову вони зможуть в кінці жовтня 2021 року.
Заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко пояснив зрив виборів в березні "чехардою з документами". З нею, а також з прогнозованими наслідками "забудькуватості" чиновників харківської мерії ми вже розбирались минулого тижня. Так що, все прогнозовано.
Виборча кампанія ще не оголошена (адже дата виборів ще не затверджена), але вона вже де-факто стартувала. У всякому разі, для двох кандидатів, які вирішили поборотися за електоральну спадщину покійного Геннадія Кернеса. Спадщина дуже приваблива, адже восени 2020 року Кернеса підтримали понад 60% виборців. Щоправда, дві третини до виборчих дільниць тоді так і не дійшли. Але соціологія показувала, що рейтинг схвалення Кернеса навіть трохи перевищував результат голосування.
Розрахунок Ігоря Терехова та Михайла Добкіна (і, очевидно, їх технологів), дуже простий: кого прихильники Кернеса вважатимуть спадкоємцем і продовжувачем справи покійного мера — того і підтримають на виборах. тому перед обома потенційними кандидатами на крісло стоїть завдання довести електорату свою "справжність" і, відповідно "підробку" конкурента. Прагнення домовитися з різними групами впливу в Харкові і Києві, заручитися підтримкою Банкової і незмінного голови МВС поки винесемо за дужки.
Ігор Терехов намагається приватизувати бренд попередника, запевняючи, що з назви "Блоку Кернеса — Успішний Харків"» прізвище покійного мера не зникне. А також ініціює присвоєння Кернесу звання почесного громадянина міста посмертно. Для цього перепишуть відповідне Положення, адже сьогодні звання і довічну стипендія в 30 тисяч гривень у місяць надається виключно живим харків'янам.
Одним з таких почесних громадян є Михайло Добкін. Він регулярно отримує "почесні" виплати і обіцяє "продовжити" те, що колись "починав разом" з Кернесом.
Терехов старанно повторює те, що робив Кернес під час своєї першої мерської кампанії. Навіть стартує він з тієї ж посади — секретаря міськради — в.о. міського голови. На правах "старшого по місту" Терехов в супроводі чиновників відвідує харківські житлові масиви, збирає скарги жителів і роздає команди підлеглим з приводу вирішення побутових проблем. "Наводити порядки" Терехову не заважає те, що він 10 років був першим заступником мера і теж несе відповідальність за стан справ в місті. Адже Кернес теж "наводив порядок" після каденції свого соратника Михайла Добкіна, який з кабінету міського голови тоді (в 2010-му) переїхав на Сумську, 64.
Повернувшись з Мальдівських островів, Добкін включився в передвиборчу кампанію і дав інтерв'ю своїй давній приятельці Наташі Влащенко. В ефірі "Україна 24" Добкін назвав себе "проукраїнськи" політиком. Напевно, забув, як ще кілька місяців тому давав інтерв'ю рупору російської пропаганди Russia Today.
Також Добкін жорстко критикував Терехова за "зрив виборів" і крив тавром всіх "зрадників Кернеса". Правда, уникав зайвої персоналізації. Ймовірно, ближче до осені "зрадниками Кернеса" стануть ті, хто буде підтримувати Терехова, а не Добкіна.
Вже сьогодні до "зрадників" Михайло Маркович може записувати адміністрацію Twitter, яка повторно видалила його аккаунт. Тепер у Добкіна з'явилася можливість порівнювати себе з Дональдом Трампом. Щоправда, він програв вибори.
Хочеться сподіватися, що скоро з'являться пропозиції цікавіші, і Харків все ж зможе вийти за межі дихотомії Терехова-Добкіна. Адже далеко не всі жителі міста вважають когось із цих кандидатів "своїм". Передвиборча соціологія свідчить, що ні Терехов, ні Добкін поки не змогли "проковтнут" рейтинг Кернеса, і електоральні успіхи попередника його самозваним "спадкоємцям" не загрожують. Вплинути на ситуацію можуть рейтингові національні партії, але вони поки мовчать, утримуючись від фальстарту.
"Спадщина Кернеса" в судах
Крім іменного бренду, за який точиться запекла боротьба, фонтанів, лавочок та відреставрованих парків, Кернес залишив Харкову в спадок ще багато чого. Наприклад, борги за парк Горького, недобудований зоопарк і інфраструктуру, яка потребує капітального ремонту.
А також сумнівні рішення міськради про "повернення" проспекту Петра Григоренка імені маршала Жукова. Днями крапку у справі (хоч і не останню) поставив Верховний Суд. Він підтвердив незаконність першого перейменування, яке Кернес провів через міськраду напередодні парламентських виборів 2019 року.
Заміна імені радянського генерала, дисидента і правозахисника на ім'я радянського маршала і міністра оборони на карті міста тоді не допомогла меру Харкова провести нікого зі своїх кандидатів до Верховної Ради. Не потрапив до парламенту і "Опозиційний блок — Довіряй ділам", обличчями якого були двоє Геннадіїв — Кернес і Труханов. Майже всі електоральні вершки в Харкові тоді зібрали "слуги народу".
Судитися з мерією тоді ж почали харківські депутати Ігор Черняк і Дмитро Булах, "Європейська Солідарність", "Свобода", "Демократична сокира" і нардеп Андрій Білецький. Третьою стороною в суді виступав Український інститут національної пам'яті.
Програвши першу і другу інстанції, Харківська міськрада пішла до Верховного Суду і паралельно, вдруге перейменувала багатостраждальний проспект. Це перейменування зараз також заперечується у Другому апеляційному адмінсуді Харкова.
Засідання суду вже неодноразово переносили. Складається враження, що нинішнє керівництво міста не горить бажанням відстоювати в суді позицію в справі, яка для Кернеса була справою принципу.
Призначення Ігоря Терехова секретарем міськради теж можна віднести до "спадщини Кернеса". Адже саме лист з електронним підписом мера дав першому заступнику мера можливість зайняти посаду секретаря міськради і стати керівником Харкова на час хвороби Кернеса і після його смерті.
Згадувані раніше Черняк і Булах, які сьогодні представляють в міськраді "Блок Світличної", намагаються опротестувати в суді законність цього рішення. Або як мінімум, посіяти в місті сумніви щодо легітимності влади Терехова напередодні перевиборів. Харківській окружний адмінсуд вирішив розглядати позов за спрощеною процедурою без участі сторін. Так само, як і перший позов з приводу проспекту Григоренка. Позивачі діями суду не задоволені, адже вони зацікавлені в максимальній публічності та медійному висвітленню процесу.
Автор: Сергій Жуков
