Прогулянки з Андрієм Парамоновим. Сад "Тіволі" на Благовіщенській вулиці
У 2014 році Харківська міська рада повернула скверу «Харчовик» його первинне ім'я – сад «Тіволі». Складно сказати, наскільки це знакова подія, оскільки нинішній сад виглядає настільки дешево, що не збігається з назвою, яку він отримав в дореволюційний час від старовинного парку розваг в столиці Данії Копенгагені.
Важко уявити, що ландшафтний парк, який став основою для "Тіволі", був розбитий головою палати кримінального суду Слобідсько-Української губернії колезьким радником Георгом фон Мінстером в кінці XVIII століття. Більша його частина була за межами міста, хоча на ряді планів Харкова 1785-1817 років передбачалося, що садиба фон Мінстера увійде до меж міста цілком, а Благовіщенська вулиця відокремить парк від садиби. Однак тільки план 1822 року, затверджений імператором Олександром I, буде прийнятий до виконання. Фон Мінстер продав відокремлену парком садибу дворянину Адольфу Івановичу де-Роберті – утримувачу приватного пансіону в Харкові.
Наступним власником маєтку на розі Благовіщенської та Дмитрівської вулиць з 1843 року стає дружина підпоручика Сави Васильовича Абази Варвара Сергіївна, уроджена Цурикова. Абази будують двоповерховий кам'яний будинок і упорядковують садибу, при цьому вся вона цілком входить до меж міста тільки через три роки, як можна бачити за планом Харкова.
На 1874 рік ця велика садиба належить купцеві, спадковому почесному громадянину Миколі Олександровичу Гладкову, значиться вона під № 28 по Благовіщенській вулиці. Будинок і ділянка купцеві подобалися, але догляд за величезним парком, який ще недавно був найбільшим приватним парком в місті, приносив одні витрати.
Гладкову, можна сказати, пощастило, що в 1881 році садибу з парком взяв в оренду міщанин Микола Степанович Буюмов, який став незабаром харківським купцем. Власника садиби не бентежило, що в їхньому дворі розгорнеться парк розваг. "Тіволі" був відкритий 1 травня 1881 року і відразу ж увірвався в світ суспільних розваг Харкова у всій своїй красі. Із саду "Тіволі" здійснив свій четвертий політ в Харкові на аеростаті Михайло Лаврентьєв. На відкритті зимового сезону був побудований крижаний будинок з чудовою ілюмінацією, у якого проходили дитячі вечора і феєрверки. Вхід за 40 копійок не зупинив публіку, між тим, крім розваг і оркестрів, в саду були концертний зал і відкритий літній театральний майданчик.
Вже в 1883 році тут діяли дві трупи, одна опереткова і одна драматична. У 1884-му тут була представлена опера Вазена "Подорож до Китаю". У 1885 році в "Тіволі" проходили гастролі оперної співачки Павловської. Після завершення будівництва в 1886 році Буюмовим нової будівлі для літнього театру навесні і влітку 1887 року харківський оперний театр постійно виступав на сцені "Тіволі", 1 травня на відкритті сезону давали оперу Глінки "Життя за Царя", 12 травня оперу Римського-Корсакова "Снігуронька" , 4 червня оперу Верді "Ріголетто". У 1888 році весь літній сезон тут виступала трупа Калиновича, в деяких виставах брали участь Саксаганський і Заньковецька. У тому ж 1888 році тут виступали китайські фокусники, а також драматичне товариство під керівництвом Яблочкіної і Журіна. У 1890 році з 19 червня в "Тіволі" давала виставу трупа Марка Лукича Кропивницького, а 30 травня 1895 року відбулася прем'єра опери "Мазепа". Список таких прем'єр можна довго перераховувати! У 1896 році знову була трупа Кропивницького, під час прем'єрної вистави "Вій" від факела ледь не згорів актор, який грав Вія, Г. Тихонович, а публіка мало не бігла з саду, лише поява на сцені самого Марка Лукича заспокоїла публіку.
Крім театральних вистав "Тіволі" влаштовував небачені раніше в Харкові розваги: взимку крижаний каток, а на ньому всілякі змагання на ковзанах; новорічну ялинку з неперевершеною ілюмінацією і дитячими подарунками; влітку запускалися повітряні кулі, а, наприклад, в 1895 році з такої кулі стрибнула з парашутом Ольга Древницька; не встигли в Парижі відкрити Ейфелеву вежу, як в "Тіволі" відкрили свою 30 липня 1889 року, прикрасивши її різними вогнями і електричними сонцями, а в день відкриття на її вершині музикант Дрейслер виконав соло на трубі. Крім цього, влаштовувалися іскрометні феєрверки, змагання стрільців, бенефіси артисток, свята квітів і зелені на Трійцю.
Ось що не підійшло для "Тіволі", так це облаштування повноцінного цирку. Після масштабних гастролей цирку Фюрера в 1890 році тут більше не влаштовували спеціального балагану, він засмучував відвідувачів саду. Відлякував публіку і стійкий неприємний запах. Однак окремі циркові артисти виступали на літній сцені.
У "Тіволі" практично завжди була хороша кухня, крім ресторану для відвідувачів працювали буфет і пивний кіоск. Кухарів виписували з-за кордону, або з Петербурга і Москви. Ось, наприклад, який обід пропонувався 11 травня 1885 року ціною в 1 рубль: холодник, осетрина та балик, пиріжки, жульєн, котлети пожарські зі свіжими бобами, печеня з качки, салат з огірками, артишоки барігуль, солодке, салат "оранж", кава .
Але "Тіволі" був не єдиним садом розваг, на п'яти весь час наступали "Баварія", "Стрільна", «"Преторія", "Акваріум" та інші. Щоб утримувати публіку, були потрібні керуючі, які могли запропонувати нове і дивовижне. У 1895 році в "Тіволі" змінився орендар: на зміну Буюмову прийшов харківський купець 2-ї гільдії Віктор Васильович Жаткін. З 20 жовтня 1895 року Жаткін замінив газове освітлення на електричне, спочатку все було влаштовано електромеханіком Олександром Количевим, але вже навесні 1896 року його змінила Петербурзька фірма "Сіменс і Гальске".
Але "Тіволі" для Жаткіна був маленьким садом, без можливості розгорнутися, тим більше тут же по сусідству жили власники, деяким з родини Гладкових комерсант був несимпатичний. Невипадково Жаткін орендує в 1902 році садибу Філонова, де влаштовує кафешантанний заклад "Буфф", що має, насамперед, зимовий концертний зал. І ось коли 30 травня 1903 помирає Микола Олександрович Гладков, його дружина Надія Дмитрівна сповіщає Жаткіна про те, що контракт на оренду продовжуватися не буде.
1905 року у сад "Тіволі" повертається старий орендар – купець Микола Степанович Буюмов, який в тому ж році зайнявся суттєвою перебудовою саду. До нього в саду "Тіволі" були літні дерев'яні споруди: буфет, пивний і квітковий павільйони, кабінети для гостей та ін. споруди. Буюмов перебудував буфет в літній театр, кабінети у відкритий буфет, павільйон для музики переніс з головної алеї в глибину саду, все це зробили за кілька днів до десятка робітників під управлінням підрядника Євстраторова і керуючого садом Еренбурга. Літній дерев'яний театр став одним з найпривабливіших для харків'ян, сюди потягнулася публіка, не проти були виступати відомі виконавці романсів і театральні трупи.
У 1906 році Буюмов подає прохання про знесення старого дерев'яного театрального павільйону і будівництві нового, теж дерев'яного, літнього театру. Під час огляду саду "Тіволі" молодший інженер будівельного відділення Мельгунов знайшов порушення в будівлях, які були зроблені без дозволу, Буюмов виплатив великий штраф.
Відкриття літнього сезону 1906 року відбулося 29 квітня, грандіозна програма перевершила конкурентів. Під час вечері йшов концерт іноземних і вітчизняних виконавців, відомих всій імперії. Розкішний буфет і зразкова кухня були доповнені кращими винними погребами Харкова купців Бауера і Жевержеєва, а пиво представлено зі складів ризьких заводів Вальдшлесхен і Стріцького. У серпні 1906 був відкритий і новий літній театр, який приголомшив своїм оздобленням публіку.
Історію саду "Тіволі" наповнювала нескінченна низка скандалів, пригод, крадіжок і замахів (в тому числі і на губернатора Оболенського). У поліцейській хроніці Харкова щодня відзначаються події у "Тіволі"», агенти розшукової поліції змушені були тримати поблизу нього постійний пост. Однак ми не будемо вражати скандальною хронікою.
У роки радянської влади сад "Тіволі" зменшився наполовину за рахунок побудови в 1927-1930 роках клубу окружного комітету союзу «Харчовик», в рік його відкриття сад отримав те ж ім'я. Звичайно, це страшне прізвисько саду потрібно було змінити, але навряд чи похмурі деревця нинішнього скверу тягнуть на гучне "Тіволі", тим більше, що його прообраз і сьогодні процвітає в Копенгагені.
Автор: Андрій Парамонов
