Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Фабрика Жоржа Бормана по Коцарскій вулиці
Про Георгія Миколайовича Бормана, його продукцію і магазин в будинку Гладкова — "Ведмедик" — не писав хіба ледачий. Інтернет рясніє публікаціями із газети "Південний Край", інших друкованих видань дореволюційного часу, красивими упаковками продукції цієї кондитерської фабрики.
Нас же цікавлять будівлі, які ми сьогодні можемо побачити і те, якою фабрика була в минулі століття.
У 1895 році Товариство Фабрика "Жорж Борман" купує два дворових місця у вдови надвірного радника Олександри Йосипівни Філонової по вулиці Коцарській під №№ 24 і 26. Рівна ділянка площею понад 1000 квадратних сажень, що виходить до того ж на Чоботарську вулицю, була вельми зручною для будівництва тут фабричної будівлі.
5 серпня 1895 року в Харківське губернське правління був переданий перший проєкт про будівництво фабричної будівлі Товариства "Жорж Борман". Автором проєкту став архітектор Болеслав Михаловський. Будівельне відділення відповіло, що немає ніяких перешкод для відкриття фабрики — головне, щоб не було викидів в атмосферу надлишок відпрацьованої пари, для чого власникам рекомендували влаштувати конденсатор, а перед фабричною трубою встановити димогарний прилад. Крім того, щоб шум від роботи двигунів не заважав сусідам, парові машини слід встановити в глибині ділянки.
Харківська міська управа відмовила фабриці в приєднанні до міської трубі каналізації по Чоботарській вулиці, оскільки вона була призначена для талої та зливної води, а не для спуску хоча і очищеної води із парового котла, насоса і холодильника, тим більше в річку Лопань. У наступні роки фабриці "Жорж Борман" регулярно діставалося від управи за стоки не цілком очищених вод. У 1904 році їй було надано право на 10 років спускати в Лопань тільки конденсаційні води по трубі, яка йшла по Піскунівському провулку і виходила в річку у Рогатинського моста вартістю 500 рублів на рік. При спуску забруднених вод фабрика піддавалася штрафу першого разу 50 руб., а кожний наступний раз він збільшувався на 50 руб. У 1908 році фабрика встановила станцію біологічної очистки води, але запустила її без дозволу управи, за що згодом була оштрафована.
Першою будівлею, яку планувалося побудувати, став фабричний триповерховий корпус довжиною 51 метр. На нижньому поверсі розміщувалися контора і складські приміщення для цукру, фруктів, какао-бобів. В окремому виступі будівлі розташовувалося приміщення для парового двигуна, динамо-машини і повітряного насоса. Відразу ж передбачалося влаштувати електричне освітлення та опалення від відпрацьованої в процесі виробництва пари.
На фабриці спочатку працювало 70 осіб, для яких в 1897 році було побудовано окрему кам'яну будівлю, особливо це стосувалося робочих дівчат, яких на фабриці працювало дуже багато. В цьому ж будинку була влаштована кухня з плитою для приготування гарячої їжі і їдальня. Майстри для роботи на фабриці були переведені з Петербурзької фабрики цього ж Товариства, оскільки такого рівня професіоналів у Харкові не було. У перший рік кількість робочих на фабриці стало перевищувати 300 осіб.
Освячення кондитерської фабрики "Жорж Борман" відбулося 16 липня 1896 року причетом Благовіщенської церкви Харкова, фабрика була оглянута губернським начальством, технічним і будівельним відділеннями і приступила до роботи. Вже в 1897 році стало зрозуміло, що фабриці потрібен новий триповерховий корпус, який також був зведений фасадом по Коцарській вулиці.
У 1899 році фабрика звернулася в лікарське відділення Харківського губернського правління із проханням дослідити зразки фарб, одержуваних із-за кордону для забарвлення цукерок. Дослідження проводилося магістром фармації Спаським не за зразками, а фарбами в заводській упаковці, як їх отримувала фабрика, за що було сплачено в Казначейство 20 рублів. Після закінчення дослідження навесні 1900 року фабрика отримала посвідчення про їхню безпеку.
Фабриці постійно не вистачало місця для виробничих потужностей і розміщення парових машин і двигунів. Постійно здійснювалися прибудови та надбудови, будувалися нові будівлі. Ось коли позначилася недалекоглядність керівництва: в 1895 були куплені сусідні дворові місця, зокрема, селянина Спасиба і дворянина Свєтухіна. У наступні роки це було частково виправлено, але вартість цієї земельної ділянки на розі Дмитрівської та Коцарської вулиць вже була зовсім іншою. У 1914 році там почали будівництво нового фабричного корпусу.
Цікава статистика фабрики на 1910 рік, коли завідувачем був Емілій Михайлович Мікалк, а в дирекцію входили: Петро Миколайович Алексєєв, Оскар Карлович Дюрст і Георгій Іванович Упенек. Фабрика працювала 260 днів на рік з числом робочих в місяць від 648 до 702 в залежності від сезону. Цікаво, що за весь рік було звільнено 14 осіб, а взяли розрахунок — ще 10 чоловік. Кожен з робітників в середньому був зайнятий в понаднормових роботах протягом 197 годин, тобто не менше 120 тисяч годин на весь колектив.
У 1910 році фабрика закупила какао, кави, цукру, борошна, молока і інших інгредієнтів на 760 тисяч рублів в Російській імперії і на 200 тисяч рублів за кордоном. Було вироблено шоколаду, какао, бісквіта, цукерок та інших кондитерських виробів на суму в 2 мільйони 58 тисяч рублів. Зазначалося, що товари за кордон не вивозяться.
Ну і хотілося б відзначити, що в минулому будівлі фабрики виглядали набагато симпатичніше, ніж зараз.
Автор: Андрій Парамонов
