Як стати далекобійницею? Через брак чоловіків жінки опановують нові професії
Українські компанії переживають брак кадрів через війну. Тисячі чоловіків вступили до лав ЗСУ, інші покинули робочі місця через страх мобілізації. Логістика — одна з галузей, яка переживає глибоку кризу через нестачу персоналу, адже водій в Україні — традиційно чоловіча професія.
Ситуацію намагається змінити громадська організація "Сестри доріг". Активістки прагнуть залучити за кермо тягача принаймні 5 тисяч жінок.
"Або жінки сядуть на кермо — або не буде сфери перевезень"
Сайти з працевлаштування рясніють оголошеннями для водіїв. Працівників шукають і служби таксі, і виробничі та будівельні компанії, але найбільше кадрів бракує у сфері перевезень. Традиційно водіями вантажівок з правами категорії С та СЕ в Україні працювали чоловіки. З початком повномасштабного вторгнення багатьох з них мобілізували.
"За даними Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, у нас дефіцит — 30% водіїв. Якщо брати лише вантажівки, задіяні у міжнародних перевезеннях — а це 50 тисяч машин — то виходить, що в Україні не вистачає 15 тисяч водіїв", — розповіла KHARKIV Today, власниця харківської логістичної компанії Світлана Стреляна.
Ситуація з кадрами погіршилася у листопаді 2024 року, коли більшість перевізників втратили статус критичності. Водії частково мобілізувалися до війська, частково звільнилися з роботи та переховуються від мобілізації. У компанії Світлани з того часу простоюють 10 тягачів, на іншому логістичному підприємстві з семи машин у рейси їздить одна. Повністю вирішити проблему за рахунок чоловіків тих вікових категорій, які мобілізації не підлягають, не вдасться. Покоління, якому зараз менше 25 років, досить малочисельне. Серед чоловіків, старших за 60 років, далеко не всі мають міцне здоров'я, аби по 9 годин проводити за кермом та витримувати багатогодинні очікування на кордоні. Вже були випадки, коли українські далекобійники помирали на міжнародних пунктах пропуску через серцеві захворювання. Європейські країни часто залучають мігрантів у ті сфери, де бракує робочих рук, але для України це — не вихід через безпекову ситуацію. Отже, лишається тільки працевлаштовувати жінок.
"Жінки — це наша надвелика надія. Або жінки сядуть на кермо — або не буде сфери перевезень", — каже Світлана Стреляна.
Аби залучити жінок до професії, Світлана та її колеги Ірина Міщенко та Олена Чернишова створили громадську організацію "Сестри доріг".
Потрібні душові на заправках
У вересні минулого року Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури відкрило безкоштовні курси для підготовки водійок вантажівок з правами категорії С та СЕ. Десятки жінок закінчили навчання, але далеко не всі вони працевлаштувалися за новою спеціальністю.
"Сестри доріг" вирішили дослідити, чому так сталося. Вони провели глибинні опитування серед водійок, які вже працюють на тягачах, та тих, які отримали права, але так і не стали далекобійницями. Виявилося, що самих лише знань та навичок водіння недостатньо. Аби в галузь перевезень прийшли жінки, державі та приватним компаніям треба змінювати дорожню інфраструктуру.
"В ЄС держави створюють великі безкоштовні паркінги, де можна і поїсти, і помитися, і переночувати, а в нас цього немає. У нас цю функцію виконують приватні заправні комплекси. Але там ми маємо виключно одну душову для чоловіків та для жінок і вбиральні, які не пристосовані для того, аби жінка там помила і посушила волосся. Ми не збудуємо швидко таку інфраструктуру, тому треба шукати асиметричні рішення", — каже Світлана Стреляна.
Попит створює пропозицію, тому деякі АЗС вже почали створювати такі паркінги. У Глибочиці на Житомирщині WOG будує "Будиночок далекобійника", де будуть окремі секції для чоловіків та жінок із душовими, туалетами, пралками і сушарками. Але така парковка поки що буде одна. Зараз "Сестри доріг" ведуть переговори з іншими АЗС, аби мінімальними коштами у тих умовах, що існують зараз, організувати для жінок гідні умови для перебування.
Посадити за кермо 5 тисяч жінок
Поки що жінки-далекобійниці — швидше виняток, ніж правило, але вже є професіоналки, на яких майбутні учасниці об'єднання "Сестри доріг" можуть рівнятися. Одна з них — 24 -річна Тетяна Гергель із Закарпаття. У професію її привів чоловік, теж далекобійник. Зараз, коли він не може їздити за кордон, Тетяна сіла за кермо, аби родина не втратила дохід. Таня — спадкова далекобійниця, її тато теж був водієм, а син Михайлик поїхав у перший рейс з батьками у свої 8 місяців. Парні екіпажі, у яких працюють разом чоловік і дружина, або тато і донька зустрічаються все частіше.
Інша учасниця об'єднання стала мамою у 15 років. Тоді вся родина вважала, що нічого доброго з дівчини вже не вийде. Але вона вивчилася на водійку вантажівки і зараз має хороший заробіток, аби утримувати 9-річного сина. Поступово приходять у професію і нові дівчата, які отримали права під час повномасштабного вторгнення.
"Карина з Мерефи має прийти до нас донавчатися, я вже дуже її чекаю. У неї є діти, але її чоловік-айтівець працює вдома, і вони домовилися з ним, що вона на два тижні буде їхати, а він буде вдома з дітьми. Зараз я мрію зібрати цих дівчат, як перлинку до перлинки в намисто, але для цього треба спільноту для цих жінок, щоб їх підтримувати", — мріє організаторка "Сестер дороги".
Мета організації — зробити так, щоб жінки становили хоча б 10% усіх водіїв-далекобійників — це приблизно 5 000.
