Натисніть "подобається", щоб слідкувати за KHARKIV Today на Facebook

"Велонтери" поспішають на допомогу. Як харківські велосипедисти розвозять продукти під обстрілами

Фото: Сашка Велосипедист/Facebook
В Олександра та його друзів — близько 600 підопічних.

З кінця зими і до сьогодні волонтери на велосипедах розвозять продукти харчування харків'янам, які самі не можуть про себе подбати. Спортсменам-доброчинцям доводилося і бувати під обстрілами, і заводити друзів на блокпостах. 

Близько 600 підопічних у різних районах міста, 15 добровольців, по 300 виїздів на тиждень. "Велонтери" об'єдналися на початку війни, аби подбати про тих, хто сам не може цього зробити — людей похилого віку та лежачих хворих.

Найгірше було, коли не працювали ліфти

"Я в перші дні війни хотів евакуюватися, але мене знайомі попросили допомогти, потім довелося везти щось іншим, і так залишився", — каже один з організаторів волонтерського руху Олександр.

Прізвище своє він афішувати не хоче, а в соцмережах представляється просто Сашка Велосипедист. На початку березня з кількома іншими товаришами, що поділяють його захоплення велоспортом, волонтер почав розвозити гуманітарну допомогу в різні райони міста. Велосипеди навесні дуже виручали, бо в Харкові були проблеми з пальним, із якими стикнулися інші волонтерські організації, які користувалися автомобілями для доставки продуктів та необхідних речей. Навіть сильні снігопади та морози не стали на заваді: Олександр та інші досвідчені спортсмени і в мирні роки взимку не переривали велосезон. 

велонтери
"Велонтери" возять продукти в основному тим, хто не може ходити. Фото: Сашка Велосипедист/Facebook

Згадує, що найважче було на початку весни, коли в будинках не працювали ліфти. Через це безліч пенсіонерів та маломобільних людей опинились нібито під домашнім арештом — вони просто не могли спуститися у магазин з верхніх поверхів, навіть якщо мали кошти для купівлі продуктів. Тоді по усьому місту стояли блокпости, хлопців та дівчат на велосипедах часто зупиняли.

"Перевіряли і документи, і телефон. Але коли ти промайнеш двічі-тричі, то запам'ятовують. Часто попереджали нас: "Хлопці, поки що туди не пустимо, там небезпечно". Доводилось розвертатися і приїжджати вже через кілька годин.

Потрапляли "велонтери" і під обстріли. На щастя, всі залишились неушкодженими. За словами Олександра, з часом напрацьовуються правила поведінки і  приходить розуміння, як правильно під'їхати до будинку та виїхати з небезпечного місця. 

Раніше пакети були великі, вистачало на місяць

Зараз гуманітарну допомогу розвозять приблизно 15 веловолонтерів. Кількість добровольців у команді непостійна: хтось їде в евакуацію, хтось знайшов роботу і не має часу. У середньому в день на виїздах працюють від трьох до шести чоловік. Загалом по місту в них близько 600 підопічних, трапляються й такі, що потребують разової допомоги. Пріоритет волонтерів, як і на початку війни, незмінний: у першу чергу продукти — для тих людей, які нездатні самі їх купити. 

"Відразу видно, кому справді потрібна допомога, але бувають, звісно, різні випадки. Одного разу звертається бабуся: "Ой, допоможіть, будь ласка, їсти нічого". Ми привезли продукти, вона відкриває холодильник, а він повністю забитий. Іншій нашій підопічній — за 70, вона насилу ходить, але з нею живе її дорослий син, який теж міг би піти постояти в черзі за гуманітаркою. Та все одно стараємось допомагати", — каже Олександр. 

За його спостереженнями, люди під час війни в основному стали уважнішими один до одного: волонтери часто бачать, як про їхніх немічних підопічних дбають сусіди. Самі пенсіонери іноді намагаються заплатити за привезені продукти, але "велонтери" відмовляються — їхня допомога безоплатна. 

Діставати продукти допомагає благодійний фонд "Деполь" та інші організації. Якщо кількість людей, які потребують допомоги, в Харкові щомісяця зростає, то продуктів, навпаки, стало набагато менше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Менше продуктів, більше звітів. Чому в Харкові стало важче отримати гуманітарну допомогу

"Раніше пакети були великі, по 10 кілограмів, людині вистачало його на місяць. Там і консерви різні були, і макарони, і ковбаса. Зараз набагато менше, а солодощі, ковбаси та хліб купуємо вже за власні кошти, шукаємо різні варіанти допомоги", — розповідає волонтер.

Час від часу доводиться звертатися про допомогу до друзів та підписників. Про витрати Олександр звітує на своїй сторінці у Facebook. Там же можна знайти і реквізити "велонтерів", якщо є бажання допомогти з придбанням. 

Простий текст

  • No HTML tags allowed.
  • Lines and paragraphs break automatically.
  • Web page addresses and email addresses turn into links automatically.