Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Будинок Давида Кулаковського на Різдвяній вулиці
Легенди і міфотворчість про харківські старовинні садиби, особняки, дохідні будинки настільки міцно увійшли у наше життя, що повернути справжню історію будівлі буває зовсім непросто.
Особливо якщо одного разу про нього написав якийсь метр ще у радянські часи. Так сталося і з будинком на Різдвяній вулиці № 19. Неправильне прочитання у документі прізвища інженера, за яким послідувала перша публікація у книзі тиражем ув 50000 примірників, призвело до системної помилки всіх наступних авторів. Пізніше до помилки першої додалася й інша — з власником, а далі, як сніжний ком, хлинули сучасні замітки з помилковими судженнями і описами історії будинку. Пора повернути все на свої місця.
Про перших власників дворового місця під № 19 на Різдвяній вулиці на сьогоднішній день достовірних відомостей немає. Залопанська частина міста поблизу Благовіщенської церкви стала розвиватися після переведення сюди спочатку базару, але головне, з появою у 1845 році оптового Суздальського гостинного двору. Власниками двох ділянок на Різдвяній вулиці, обмежених Благовіщенською і Коцарською вулицями по непарній стороні, були купці Скорда і Карнєєв. Якимось чином наприкінці 1870-х років між ними затесалося ще одне дворове місце міщан Анісімових.
Міщани Анісімови у Харкові рід нечисленний. Вони то покидали місто, то поверталися, остаточно повернувшись у 1850-х роках, вони займалися торгівлею. Вдале розташування дворового місця на Різдвяній вулиці, в оточенні магазинів великих торгово-мануфактурних фірм з усіх кінців Російської імперії, давало можливість вигідно здавати в оренду кам'яний двоповерховий будинок, вартість якого оцінювалася у 12360 рублів. Деякий час Анісімови намагалися і самі займатися торгівлею, перейшовши з міщан до 2-ї купецької гільдії. Майже 30 років основною власницею будинку на Різдвяній, 19 була дружина міщанина Олена Миколаївна Анісімова, після її смерті спадкоємці у 1910 році продали його купцеві Давидові Кулаковському.
Харківський купець 1-ї гільдії Давид Гершкович Кулаковський (він же Давид Григорович) походив із повітового міста Єлисаветграда (сучасний Кропивницький), де також значився купцем 1-ї гільдії. У Давида Кулаковського від дружини Фейги було двоє синів, Вольф і Йосип, у яких були свої сім'ї. Торгівля мануфактурою привела Кулаковського до Харкова, де у 1905 році він став місцевим купцем. Кілька років він торгував в орендованих крамницях і магазинах, поки не вдалося купити вигідне місце у Анісімових.
Одна з плутанин, яка з'явилася років 15-20 тому, пов'язана з власниками будівлі: чомусь якісь краєзнавці вирішили, що будинок № 19 на Різдвяній вулиці належав товариству Волзької мануфактури паперових і лляних виробів П. Міндовського і І. Бакакіна. Насправді ж їх будівля сусідня, що збереглася, з тієї ж Різдвяної вулиці під № 17, побудована була значно раніше, ще у 1903 році.
У січні 1911 Давид Кулаковський подає у Харківську міську управу прохання і проєкт нової будівлі, яку він планує побудувати на Різдвяній, 19. Саме у цей час почалися роботи з будівництва Харківського купецького банку на Торговій площі, проєкт якого був складений архітектором Миколою Васильєвим і цивільним інженером Олександром Ржепишевським. Очевидно, саме цей факт і схожість у деталях будинку під № 19 на Різдвяній вулиці дослідники сприйняли як продовження творчості цього дуету. Насправді, найочевидніше, була банальна помилка у прочитанні прізвища одного з інженерів, учасників проєкту на Різдвяній, 19.
Проєкт фасаду будівлі склав Олександр Ржепишевський, а ось виконував розрахунки із залізобетонних конструкцій і спостерігав за будівництвом інженер шляхів сполучень Микола Петрович Винокуров.
На початку 1911 року дворове місце Кулаковського вже було повністю вільне від будь-яких будівель, стали завозити будівельні матеріали. Однак з невідомих причин міський архітектор Борис Корнеєнко зажадав 9 лютого точних розрахунків для відповідальних місць у майбутній споруді. Тільки до кінця березня інженер Винокуров представив точні розрахунки, він очікував розрахунків консолі і подушки колон сусіднього будинку під № 17, побудованим раніше. Отримавши потрібні доповнення, Винокуров зміг закінчити і свої розрахунки, затвердження проєкту сталося 20 квітня того ж року.
Спорудження будинку Давида Кулаковського було закінчено у 1913 році, перші два поверхи здавалися під торгові приміщення, в інших були контори торговельних фірм. Будівлю націоналізували у 1920 році, зараз тут розташовується один з факультетів Харківського національного технічного університету сільського господарства.
