Без Пушкіна, але з Ремарком. Харківський драматичний театр готується повернутись на велику сцену
У колишньому театрі імені Пушкіна перекладають старі вистави українською мовою та готують дві прем'єри.
Будівля Харківського академічного драматичного театру постраждала під час обстрілів минулого березня, тут досі не вдалося налагодити систему опалення. Більша частина трупи через війну виїхала в інші міста чи країни. Та попри всі негаразди театр починає нове життя: без Пушкіна, але з Ремарком.
Декорації фарбують на сцені
Будівля драматичного театру на вулиці Чернишевській навесні 2022 року тричі потрапляла під ворожий обстріл. Вибуховою хвилею винесло більшу частину дверей та вікон. Актори та працівники театру, які лишилися в місті, самотужки лагодили пошкоджені приміщення. Лише восени творчий колектив невеликим складом зміг знову зібратися на репетицію. Молодий режисер Володимир Давиденко поставив на малій сцені виставу за твором Еріха Марії Ремарка "Возлюби ближнього свого" — про емігрантів, що змушені були тікати з Третього Рейху. Раніше його не ставили в Україні.
Віктор Єрмоленко задіяний у цій виставі і як актор, і як художник. Згадує, що довелося повністю перелаштувати роботу з декораціями.
"Ми звикли, що раніше декорації робили в столярці, потім в художньому цеху фарбували. Але художній цех залило водою, працювати там неможливо, тому робили все прямо на сцені, застеляли її, аби не зіпсувати фарбою", — розповів KHARKIV Today Віктор Єрмоленко.
Мала сцена — невелике приміщення з боку вулиці Гоголя. Воно може вмістити лише 80 глядачів, але в цьому і перевага малої сцени — її можна обігріти кондиціонером. Втім, актори проводять репетиції у верхньому одязі, глядачі на виставах теж сидять у пальтах — система опалення приміщення розмерзлася, а на те, щоб відремонтувати її, в театрі поки що немає грошей. Перша вистава від початку війни відбулася в грудні минулого року, і з того часу, кажуть артисти, зал не пустує, не дивлячись на холоднечу в театрі та на ранній час дійства. Через те, що у Харкові немає вуличного освітлення, вистави починаються о 12:00. У квітні, коли на вулиці буде світло допізна, вистави перенесуть на вечір.
Поки що "Возлюби ближнього свого" — єдина вистава, яка йде в театрі, але у лютому режисер та актори вже встигли з'їздити з нею на гастролі до Києва. Харків'яни виступали в Національному академічному драмтеатрі ім. Лесі Українки. Столична публіка прийняла виставу тепло, зал був повним.
"Роками між нашими театрами відбувався тісний творчий зв'язок. Тож ми стали партнерами ще задовго до цієї війни", — розповідають в Харківському драмтеатрі.
І харківський, і київський театри раніше були російською драмою. Після повномасштабного вторгнення колективи вирішили повністю переробити репертуар.
Старі вистави чи нові ідеї?
Харківський драмтеатр знаходиться у власності обласної ради. Саме від депутатів залежить, як він називатиметься та хто його очолюватиме. Незадовго до війни театр імені Пушкіна лишився без директора: у 2021-му Сергія Бичка, який очолював заклад культури п'ять років, не затвердили на сесії облради, хоч він і виграв конкурс. Деякий час обов'язки директора виконувала головна бухгалтерка театру Олена Ткаченко, потім в конкурсі переміг заступник директора Анатолій Винник (колишній депутат Харківської облради від "Партії регіонів"), але рада так і не затвердила його на посаду. Театром зараз керує Олена Ткаченко.
Усі ці кадрові перестановки, а на додачу ще й коронавірусні обмеження, які на два роки лишили українських митців фактично без глядачів та заробітку, не сприяли творчому розвитку. А вже під час війни навколо театру знову спалахнув скандал. Колишня головна режисерка театру Ольга Турутя-Прасолова зібрала підписи колег під колективним зверненням до депутатів облради з проханням перейменувати театр, позбувшись слів "російська драма" та імені Пушкіна" в його назві, а натомість назвати його на честь українського драматурга Григорія Квітки-Основ'яненка, який жив у Харкові.
Депутати лист проігнорували, на розгляд комісії питання не винесли. Врешті, під тиском частини депутатського корпусу, депутати таки включили питання про перейменування театру до порядку денного сесії. Кілька разів на голосування "провалювали". І лише наприкінці грудня 2022 року театр нарешті дерусифікували. Пропозицію про нове ім'я депутати так і не розглянули.
Артисти намагаються пристосуватися до нових реалій та перекладають свої старі вистави українською мовою. Зараз іде репетиція "Занадто одруженого таксиста". Це була найуспішніша вистава театру, вона йшла з 2004 року, але російською мовою. Колектив готується перевипустити її українською на великій сцені, як тільки потеплішає.
"Це важкуватий процес, але в нас є репетитор з української мови. У нас і до цього були тренінги сценічної мови, до того ж ми знаємо всі українську, але репетитор потрібен, щоб поставити грамотну сценічну вимову", — каже актор Віктор Єрмоленко.
Режисерка Ольга Турутя-Прасолова, яка була ініціаторкою перейменування театру, вважає, що треба йти далі і будувати по-справжньому український театр, а не лише перекладати старі вистави.
"Театр перейменували, але він поки що так і не став сучасним українським театром. Першим пунктом має стояти актуальність п'єси. У п'єсі Ремарка мова йде про людей, які не можуть повернутися до своєї країни, бо вони політичні біженці. Хіба це актуально зараз для України? Здається, це більше про "хороших руських", — вважає режисерка.
Тим часом у театрі почали готувати і злободенну прем'єру. Експериментальна вистава-сюрприз "О цей чудовий світ" — акторська імпровізація, історія про двох хлопців, які лишаються у великому місті під час війни. Ще одна вистава, до репетиції якої артисти нещодавно взялися, — "Політ над гніздом зозулі" за романом Кена Кізі. Обидві прем'єри заплановані на цю весну.
