Прогулянки Харковом з Андрієм Парамоновим. Будинок графа Сіверса на Вознесенській вулиці
Якщо вже десь і засмучуватися поціновувачам харківської старовини, то, поза всяким сумнівом, на колишній Вознесенській вулиці, яка сьогодні носить ім'я Фейєрбаха.
У минулому одна з елітних вулиць, де проживали титуловані дворяни, губернатори і віцегубернатори, втратила свій лиск і особливо помітно — за останні 20-25 років.
Будинок № 5 на Вознесенській вулиці двічі був перебудований, і скоро на ньому вже насилу можна буде розібрати деталі фасаду, які його прикрашали на початку XX століття. Що вже казати про ті, які були йому притаманні в середині XIX століття! У минулому він був лише флігелем на в'їзді в садибу, яка належала одній з навідоміших родин на території Харківської губернії — графам Сіверсам.
Для Харкова граф Сіверс — це, перш за все, Олександр Карлович, який народився 18 грудня 1823 року в сім'ї героя Вітчизняної війни 1812 року генерал-лейтенанта Карла-Густава Карловича Сіверса і харківської дворянки Олени Іванівни, уродженої Дуніної. Закінчивши Петербурзьке училище правознавства, він служив у Сенаті, потім — в Міністерстві юстиції, Міністерстві внутрішніх справ і, нарешті, 28 квітня 1854 був призначений Харківським віце-губернатором. Однак уже в наступному році Сіверс покинув Харків, а повернувся за указом імператора 10 березня 1862 року вже на губернаторську посаду. Трохи більше чотирьох років він займав пост, і за цей час йому довелося приймати безліч важливих рішень, адже тоді були введені земські установи, проводилася підготовка судової реформи.
При губернаторі графі Сіверсі у Харкові ввели газове освітлення, заснували заклад Березівські мінеральні води, перебудовували Вознесенську площу — там були розбиті сквери з квітниками, приступили до будівництва кам'яної Вознесенської церкви, де Сіверс був прихожанином, а з 1870 року — і попечителем споруди.
Десятки справ з благоустрою Харкова розглядалися при безпосередній участі графа Сіверса, який приділяв їм навіть більше уваги, ніж це було необхідно. Саме тому Харківська міська дума 26 квітня 1865 року запропонувала заснувати звання почесного громадянина міста Харкова і одностайно ухвалила першою людиною, удостоєною такої честі, визнати графа Олександра Карловича Сіверса. Сам граф не міг прийняти таке звання без дозволу імператора, Олександр II затвердив це звання для Сіверса 9 серпня 1865 року. На той час Харківська міська дума вже виготовила особливу книгу для запису в неї почесних громадян міста та під № 1 внесла в неї графа Олександра Сіверса.
Залишаючи в кінці 1866 року Харків, граф Сіверс продає садибу княгині Трубецькій, яка в той час була єдиною, хто міг собі дозволити подібну покупку. Більшу частину будівель княгиня здавала в оренду під губернські установи, тим поче, що сусідню садибу по Вознесенській вулиці купив наступник Сіверса на посаді губернатора генерал-майор Петро Павлович Дурновов. Мабуть, 1860-і роки були найпрекраснішими в житті цієї садиби, тоді вона бачила всю красу дворянського життя з балами, урочистими прийомами, зборами дворян, феєрверками, її кімнати були наповнені пишним оздобленням, ароматами вишуканої кухні, дитячим сміхом на Новорічній ялинці. Останніми власниками садиби дворянського походження були фон-Дер-Лауніці.
Граф Олександр Карлович Сіверс вийде у відставку в 1874 році, він повернеться в свій маєток Стара Водолага Валківського повіту, буде вести активне життя в губернському земстві і губернському дворянському зібранні. У Харкові він більше не буде домовласником, а проживатиме у дні свого приїзду в губернське місто в готелі "Відень".
Граф помер 20 липня 1887 року і похований в мавзолеї поруч зі своїм батьком в селі Стара Водолага. Звичайно, в цьому селі нічого не залишилося: ні кам'яного палацу в садибі, ні Покровської кам'яної церкви, ні мавзолею графів Сіверсів. Все "змели" війни і совдепівська нечисть ...
