Резиденція в будинку "Слово": ручка Тичини, стіл Жадана та амбасадори Харкова

У легендарному будинку "Слово" на вулиці Культури знову живуть письменники. Літературна резиденція відкрила новий сезон. 

Першою резиденткою 2021 року невипадково стала письменниця Любов Якимчук. Вона у співавторстві з Тарасом Томенком написала сценарій документального фільму "Будинок "Слово", який вийшов чотири роки тому та однойменного художнього фільму, що лише готується до виходу. Зараз Любов живе в квартирі №40 і пише книжку про поета-футуриста Михайля Семенка, що у 30-ті роки проживав у квартирі №39 — навпроти.

Привиди на фото

У 30-ті роки ця простора чотирикімнатна квартира належала письменникові й журналістові Петру Лісовому. Потім господаря розстріляли, як і переважну більшість мешканців будинку. Його квартира змінила кількох власників, перш ніж бізнесмен-благодійник не викупив її для Літературного музею.
У музеї вирішили повернути до будинку "Слово" життя і запрошувати до помешкання письменників з інших міст країни — місяць пожити і попрацювати в квартирі. Минулого року тут був закарпатський прозаїк Банді Шолтес, новий сезон розпочала Любов Якимчук.

"Я  сюди приїхала і написала про це у Facebook. Мені всі почали розповідати про привидів. Коли тут був Банді Шолтес, то чув якісь звуки вночі, але потім виявилося, що він забув зачинити балкон. Я знайшла у спальні фото Майкла Йогансена, і це — єдиний привид, який мені трапився. Могли б мені, правда, й Семенка підкинути", — розповідає письменниця.

Михайль Семенко — предмет її дослідження, тому резиденція трапилася дуже вчасно. Любов сходила до архіву та знайшла чимало потрібних документів у Літературному музеї. У будинку, де жив її герой, пишеться набагато краще, ніж будь-де — адже не потрібно створювати особливу атмосферу, вона вже тут. Звісно, за майже 100 років планування змінилося. Кухні спершу робили  дуже маленькими, аби тільки нагріти чайник — творчі люди 30-х були повністю звільнені від побуту. Вікна, меблі, сантехніка в квартирі — більш-менш сучасні, а от паркет залишився той самий, по якому ходили Семенко, Йогансен та Тичина.

"Це були молоді люди, вони гуляли, ходили в кав’ярні, дружили, сварилися, пиячили. От як ми говоримо, що у нас у Фейсбуці є своя мильна бульбашка, спільнота однодумців, а це була така фейсбукова спільнота, що жила в одному будинку", — пояснює Любов стиль життя своїх героїв.
Є в квартирі №40 іще дещо легендарне. Синя поштова скринька — та сама, звідки письменники Розстріляного Відродження діставали свої листи, двері подарували нові власники квартири письменниці Наталі Забілої, а за важку ручку на дверях тримався ще Павло Тичина.

"Я була в квартирі Тичини, там все лишилося, як було. У ній зараз живе далека його родичка. А от у квартирі Семенка ще не була. Намагалася домовитися з сусідкою, поки не вийшло. Хотілося б хоч на 5 хвилин туди зайти", — каже Любов Якимчук.

Вона тримає в руках фото, на якому дружина Семенка, акторка Наталя Ужвій, годує грудьми їхнього сина. Фото було зроблено усього за кілька метрів від місця, де ми говоримо, у сусідній квартирі, куди письменниця поки що потрапити не може. 

Листівки про Трампа

Є в квартирі і дещо від сучасних письменників. Сергій Жадан віддав резидентам свій старий стіл. Збоку лаком для нігтів підписав: "Доброї роботи. Жадан".

Робота в резиденції і справді добра та продуктивна, каже Любов Якимчук. Обмежень і вимог з боку організаторів не було жодних, окрім зобов’язання провести творчий вечір. Письменниця радіє тому, що вперше за життя отримала окремий кабінет. Окрім роботи над книжкою вона придумала проект із листування. На початку 30-х, коли будинок для письменників тільки-но збудували, на конвертах писали просто: Харків, будинок "Слово" — без вулиці та номеру будинку. Любов запропонувала своїм френдам у соцмережах написати їй паперового листа.

"Сенс в тому, щоб відновити традицію листування, бо я сама не писала довго паперових листів, мабуть, іще з підліткового віку. Є листи з Франківська, Львова, Києва, Старобільська. Написала листа моя викладачка української літератури з Луганського університету, вона зараз у Старобільську живе — це було дуже зворушливо", — говорить письменниця.

У відповідь Любов надсилає листівки власного виробництва. Разом із чоловіком-дизайнером вони вигадали проект "Меми Сема". Яскраві рядки з віршів Михайля Семенка потрапили на листівки: "Хотілось пива і свіжого повітря", "Я здоровий і обідаю двічі на день", "В іншу сторону направив Трамп свій зір". Трамп (tramp) з англійської — волоцюга, але зараз це має ще й політичний підтекст. Любов Якимчук житиме в резиденції ще тиждень, тож можна встигнути написати їй.

Письменниця каже, що досвід літературної резиденції у "Слові" — неоціненний не лише для авторів, а й для Харкова.

"Письменники стануть амбасадорами Харкова — 100%, що місто з’явиться у їхніх творах. От Банді Шолтес напише книжку і розкаже в Ужгороді, як він тут жив, і люди з інших регіонів зацікавляться Харковом", — вважає резидентка. 

Люба Якимчук певна, що завдяки "Слову" Харків може стати привабливим для туристів містом. Сама вона  теж розмірковує про те, аби перебратися з Києва до міста, де жили письменники Розстріляного Відродження.

Автор: Олена Павленко