Імена Харкова. Майк Йогансен, українець за вибором та чудермайстер
KHARKIV Today розпочинає новий проєкт, присвячений людям, іменами яких під час повномасштабної війни були названі вулиці міста. Понад 500 топонімів у Харкові змінили назви. Більшість із них тепер носять імена непересічних українців. Кожного тижня ми розповідатимемо про одного з них.
Розпочинаємо з центральної частини міста. У липні цього року вулиця Лермонтовська у затишному куточку Нагірного району була названа на честь поета, письменника та перекладача епохи Розстріляного Відродження Майка Йогансена.
Що це за вулиця?
На крутому схилі між центральною вулицею Сковороди та сходами, що ведуть вниз до Журавлівського пагорбу, звивається невелика вуличка, раніше знана як Лермонтовська. Попри велику кількість пам'яток архітектури, вона не дуже стара. Вулиця — одна з небагатьох в Харкові, що має точний день народження, 5 травня 1903 року. Рішенням Харківської міської думи та за бажанням землевласника її назвали на честь імперського поета — Лермонтовською. Тоді це ще була околиця Харкова, перші будівлі тут почали з'являтися на початку століття, втім, деякий час вони були без адрес.
До встановлення у Харкові радянської влади на Лермонтовській були переважно прибуткові будинки і селилися тут люди заможні: купці, інженери, губернський секретар з родиною, генерал-майор у відставці та інша "благородна публіка". Коли більшовики захопили Харків та проголосили його столицею Радянської України, міняти назву не стали — Лермонтов, як і Пушкін, вписався у новий імперський пантеон.
Починається вулиця сучасною будівлею Палацу Студентів Юридичного університету, а закінчується каплицею святої Татіани, яку спорудили для потреб студентів та викладачів на території приватного університету, "Народної української академії". На вулиці колись було коло трамваю та популярний за радянських часів лазнє-пральний комбінат, куди свого часу ходив митися увесь харківський Центр.
На вулиці є кілька пам'яток архітектури місцевого значення у стилі модерн.
Вулицею Майка Йогансена Лермонтовська стала 24 липня 2024 року. Цікаво, що в міськраді чинили цьому певний спротив. Як повідомила учасниця Харківської топонімічної групи та депутатка міськради Ірина Гончарова, деякі чиновники наполягали на тому, аби назвати вулицю просто Поетичною. Але кінцець-кінцем Йогансена відстояли: певний час літератор на цій вулиці жив.
Чудермайстер та Українець за вибором
Ким тільки не був Майк Йогансен: поетом та прозаїком, сценаристом і перекладачем, критиком, лінгвістом, а ще — мандрівником, мисливцем, гравцем у більярд та чудермайстром, бо це слово придумав саме він. Утім, українським літератором Майк став не відразу. Перші свої вірші поет писав німецькою та російською.
Михайло Йогансен народився 28 жовтня 1896 року у Харкові в родині литовського німця Гервасіуса Йоганнсена та його дружини Ганни, що походила зі старобільського козацького роду. Батько викладав латину в ліцеї, Михайлу та його братам і сестрам з раннього дитинства читали Гете та інших німецьких поетів в оригіналі, тож перші свої вірші майбутній українець складав німецькою.
Він отримав блискучу освіту, закінчивши історико-філологічний факультет Імператорського університету (зараз — ХНУ ім. Каразіна), у студентстві став складати вірші російською. Цьому поклала край денікінська окупація Харкова у 1919 році — жорстокість російських військових настільки вразила вчорашнього студента, що він спалив увесь свій творчий доробок російською та німецькою мовами — і з того часу вже писав лише українською.
Пізніше в анкеті на питання: "Чому ви пишете українською мовою?" він відповість: "Бо я не живу в Ірляндії, не живу в Тамбові".
Українізації російськомовного німця сприяло і вчителювання в Полтаві, де він працював одну зиму після закінчення університету. Перші роки радянської влади в Україні були трагічними для Йогансенів — родина колишнього вчителя виживає вирощуванням картоплі. Батько, брат та сестра Михайла помруть від недоїдання. Але вже в 1921 році життя потроху налагодиться: тоді вже не Михайло, а поет Майк Йогансен випустить першу збірку віршів "Д’горі", присвячену дружині, з якою вони невдовзі розійдуться — літератор буде одруженим ще двічі.
Саме тоді він знайомиться з Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою та іншими українськими письменниками. Вони разом організують різноманітні літературні об'єднання, випускають журнали, придумують вистави для театру Курбаса. Йогансена можна назвати людиною ренесансу, він мав дуже багато професій: писав книжки для дітей та дорослих, перекладав, робив сценарії для кінофільмів, був лінгвістом і брав участь в укладанні так званої "Скрипниківки" — українського правопису.
За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книг віршів, десять книг прози, чотири книжки для дітей та дві з літературознавства. Його називали останнім романтиком за оригінальний та ні на що не схожий стиль прози. Головною роботою Йогансена багато літературознавців вважають авангардистську повість "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію". Проте Йогансен більше цінував свої вірші.
У 1937 році Майк Йогансен став жертвою сталінських репресій, як і інші літератори будинку "Слово". Був заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності і розстріляний в Києві за день до свого 42-річчя.
Сім цікавих фактів про Майка Йогансена:
1. Літератор знав понад 10 мов: окрім української, російської та рідної німецької — давньогрецьку і латину, англійську, французьку, іспанську, кілька скандинавських та слов'янських мов.
2. Був дуже спортивним, захоплювався тенісом та шахами.
3. Майк Йогансен любив полювання та тримав вдома мисливських собак, які сильно заважали його сусіду знизу — Павлу Тичині. Настільки, що Майк змушений був помінятися з ним квартирами.
4. Вважався визнаним королем більярду після того, як переграв відомого російського поета Володимира Маяковського, що приїхав до Харкова на гастролі. Маяковський змушений був лізти під більярдний стіл та читати звідти вірш Пушкіна — таким були умови парі.
5. Майк Йогансен був сценаристом першого українського фільму "Звенигора" Олександра Довженка, але через те, що режисер переробив його сценарій, розлютився та заборонив зазначати своє ім'я в титрах.
6. Придумав слово "доробок".
7. У жартівливій автобіографії написав: "Я, Майк Йогансен, умру в 1942-му році і, оселившись у царстві тіней, вестиму розумну бесіду з Ґесіодом, Ґейне і Міґелем Сааведро де Сервантесом. Але я з ними говоритиму українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу".
