E-спектакль. Чи перейдуть харківські театри в режим онлайн?
Шукати глядачів в інтернеті пропонують харківським режисерам та акторам депутати обласної ради. Оскільки наживо театри працювати не можуть, їм радять відзняти вистави на відео та продавати на них електронні квитки. Але театральна спільнота до пропозиції поставилась іронічно.
Харків — єдиний в Україні обласний центр, де театрам офіційно заборонили працювати офлайн. Але митці знаходять спосіб обійти рішення Ради безпеки та оборони, створюють колаборації та влаштовують вистави в незвичних місцях. Від ідеї облради перевести театральне життя в онлайн-формат артисти не в захваті. На їхню думку, майбутнє харківського театру — на сцені, а не в інтернеті.
Театр у переказі і по телефону
Під час повномасштабної війни харківські театри фактично припинили повноцінну роботу. Спочатку вона була неможлива через постійні обстріли, а коли вони стали епізодичними — Рада безпеки і оборотни просто заборонила давати вистави у більшості театральних приміщень. Формальна причина — відсутність сертифікованих сховищ.
Це рішення — безпрецедентне для України, адже навіть у Херсоні, який обстрілюється з польової артилерії, восени 2023 року розпочався театральний сезон. Працюють театри у Миколаєві та Запоріжжі, де безпекова ситуація — така ж, як і в Харкові (за відмінності хіба що прильотів С-300 з території Росії), проте місцеві Ради безпеки і оборони і не думали забороняти діяльність театрів.
Театральні заклади Харкова переважно є власністю обласної ради, саме депутати на сесіях призначають і керівників театральних колективів. Нещодавно цих керівників зібрала на нараді заступниця голови облради Валерія Дзюба та запропонувала працювати онлайн, оскільки якось працювати все-таки треба. Квитки на онлайн-вистави, за планом заступниці голови облради, треба поширювати через єдину е-афішу.
"Це дасть змогу зберегти трупи та репертуар театрів, оновити його, отримувати гроші, користуючись "електронною купівлею" квитків на наші онлайн-вистави, дати можливість глядачу у будь-яких куточках світу насолоджуватися майстерністю харківських акторів, доробком харківських культурних діячів, а також, — залишитись вагомою складовою культурного фронту України", — сказала Валерія Дзюба.
Ця пропозиція викликала досить бурхливу реакцію у мистецькій спільноті. Театральні пабліки замайоріли мемами на цю тему, дописувачі жартували про театр по телефону, а відомий харківський актор В'ячеслав Гіндін навіть придумав тематичний анекдот:
"З метою врятувати театри міста Х від забуття, яке пропонувалося раніше, нами була розроблена система "Театральний переказ". Так, глядачі, які подивилися виставу роками раніше, тепер можуть розповісти іншим, про що вона була. А найбільше вподобану — і намалювати", — пожартував артист на своїй сторінці у Facebook.
У відповідь на таку реакцію в облраді змушені були виходити з поясненнями. У прямому етері радіо "Накипіло" Дзюба пояснила: нікого силоміць не заганятимуть до онлайн-формату. Вистави в мережі інтернет — її власна ініціатива, своєрідний експеримент, до якого заступниця голови облради пропонує добровільно долучитися театральним колективам. Обладнання, що необхідне для запису онлайн-вистав, у театрів немає, але, за словами Дзюби, є домовленість з певними організаціями, які начебто готові безкоштовно його надати.
"У нас в театрах немає наявного обладнання, але воно є і в Харкові, і поза Харковом, і ми обговорювали з власниками, що вони нам допоможуть на початку. Режисери запропонують свою виставу, ми пробно її відзнімемо, а далі будемо спілкуватися з міжнародними організаціями і говорити про гранти", — розповіла Валерія Дзюба.
За її планом, до лютого наступного року непогано було би відзняти по одній виставі у кожному з державних театрів, а потім шукати гранти та створювати єдину платформу, де йтимуть ці вистави, а електронні квитки на них продавати всім бажаючим.
Навіщо створювати підземну філармонію?
Поки що у коридорах влади не йдеться про те, аби просто скасувати заборону Ради безпеки та оборони на роботу та повернути театрам нормальне життя замість того, щоб вигадувати різноманітні нові формати. Будувати нове театральне приміщення з наявним сертифікованим бомбосховищем в місті теж не збираються, як і зробити аудит існуючих, аби знайти щось більш-менш підходяще.
"На жаль, сьогодні ми не можемо забезпечити безпекові умови для наших глядачів. Ті укриття, які є, не в повному обсязі можуть це забезпечити. Це дуже класна пропозиція — зробити підземне сховище, але, вибачте, неможливо створити підземну філармонію. Вірніше, можна, але ніхто не скаже, скільки це коштуватиме", — каже Валерія Дзюба.
Ідея записувати спектаклі для показу онлайн не викликає ентузіазму у харківських митців. Як пояснюють актори та режисери, телевистави — це окремий формат, для роботи над яким у місті просто немає достатньо фахових спеціалістів. Такі проєкти коштуватимуть значно дорожче, аніж вистави традиційні — на сцені перед глядацьким залом. Режисерка Театру ляльок Оксана Дмитрієва називає пропозицію облради "сюрреалістичною фантазією" і сумнівається в тому, що проєкт буде затребуваним.
"Зараз наше суспільство потребує детальної розмови, дуже обережної, терапевтичної. Актори повинні бути не в телевізорі, а поряд з глядачем — театр як дзеркало, театр як терапія. Ми повинні придумати можливість працювати наживо. Онлайн — це додаткова можливість, крім того, люди зараз не дуже мають фінанси, щоб купляти квитки на вистави онлайн. Щоб зняти якісний продукт, треба вкласти багато коштів. А хіба це зараз на часі? Театр сьогодні потрібен живий", — розповіла режисерка про своє бачення KHARKIV Today.
Режисер "Театру 19" Ігор Ладенко вважає, що депутати та менеджери, призначені на посади директорів театрів, мали б спершу порадитися з колективами, перш ніж ухвалювати рішення про будь-який формат роботи, оскільки менеджери не є спеціалістами у театральній галузі.
"На мою думку, нам вже час починати відрізнятися від нашої клятої сусідки — і не люди мають бігати за можновладцями і керманичами з питаннями, а можновладці і керманичі нарешті повинні самі виходити до громади, спільноти — і все роз'яснювати. Як в нормальному цивілізованому світі", — написав Ладенко у Facebook.
Театрознавиця Ірина Чужинова тим часом пропонує акторським колективам ознайомитися з трудовими договорами, аби разом протистояти примусу до зміни формату роботи — якщо такий все ж буде, попри обіцянку заступниці голови облради, нікого силою не змушувати до онлайну.
"Щоби варто було зробити передусім активістам театрів, яких це стосуватиметься? Перечитати Статут чи Положення — документ, відповідно до якого діє театр і зрозуміти, чи зафіксований там механізм "вибору режиму роботи". Хто визначає цей режим? Директор одноосібно? ОК. Тоді — збори трудового колективу із запрошенням адміністрації і спроба розмови під протокол про права трудового колективу і про норми Колчективного договору, в якому, я впевнена, не передбачено ніякий інший режим роботи, [ окрім ]як наживо", — пропонує експертка.
Знайшли вихід без облради
Попри зусилля обласної ради та адміністрації, харківські театри примудряються працювати вживу, на сцені. Щоправда, для цього їм доводиться придумувати нові формати роботи.
Коли навесні минулого року в ХОВА заборонили працювати в приміщеннях без бомбосховищ, артисти Театру ляльок ставили вистави просто неба на подвір'ї театрального закладу. Так само чинили і актори Харківського академічного драмтеатру (колишній ім. Пушкіна) — грали у дворику на вулиці Гоголя. Але в листопаді це вже неможливо, тому театральні колективи виходять на сцену на нечисельних дозволених майданчиках. Театр ляльок дає вистави в ART AREA ДК, "Березіль" виступав з "Хлібним перемир'ям" у "ЄрміловЦентрі".
"Театрально-культурний центр" у Малому залі Оперного театру — теж дозволений майданчик, але він далеко не кожному колективу по кишені, його орендують переважно антрепринери для вистав зі столичними зірками.
Недержавні театри просто не афішують, що і де збираються ставити. Наприклад, в театрі "Нафта" про місце проведення вистав повідомляють лише глядачів, які придбали квиток, в особистих повідомленнях.
Митці з державних та недержавних театрів об'єднуються, аби разом працювати над новими виставами. Такою колаборацією стала вистава "Орфей", над якою працювали артисти з недержавного театру P.S і державних "Березіль" і ХАДТ. Зараз її дають у прифронтових звільнених громадах, де безпекова ситуація куди гірша, ніж в Харкові, проте це не стало перепоною для мистецтва.
