Загинув керівник медпідрозділу, який займався евакуацією на Харківщині
Сергій Грабарчук був на війні з 2014 року, налагоджував медицину на деокупованій Харківщині, потім поїхав на Донбас.
Вранці 18 грудня він загинув у власному будинку в Бердичівському районі, намагаючись врятувати 8-річну доньку Катерину. Пожежа сталася через буржуйку, яку встановили в будинку для обігріву під час блекауту. Загиблих батька та доньку рятувальники знашйшли в різних місцях будинку, повідомили в Державній службі з надзвичайних ситуацій. Дружина Сергія з сином встигли вистрибнути з другого поверху будинку і врятувалися.
"Біда у нас, що люди повертаються з фронту і згорають в тилу. Це вже не перший наш побратим, хто ненадовго повернувся і загинув", – розповів керівник добровільного мобільного шпиталю ім. Пирогова Геннадій Друзенко.
Він зазначає, що Сергій був у складі добровольчого формування з грудня 2014 року, з першої ротації. Він поїхав на Донбас у якості водія, був на ротації в Курахово, Бахмуті, Артемівську. До війни "Маестро" був приватним пілотом та працював в IT. Позивний отримав через асоціацію з фільмом "У бій ідуть одні "старики", бо герої у цьому фільмі також був пілотом, пише "УП. Життя".
На третій день повномасштабного вторгнення Сергій подзвонив Геннадію Друзенко і запропонував відкрити загін ПДМШ в Житомирі. Він вмів організовувати людей, перевіз за перші місяці понад тисячу поранених. За кілька місяців керівник ПДМШ попросив Сергія повернутися на фронт.
"Спершу поїхав на звільнену Харківщину. Він там очолив групу підтримки медиків, а коли українські військові зайшли в Лиман, "Маестро" був одним з тих, хто розгортав та керував позицією (те, що стосувалося немедичної частини). Може здаватися, що шпиталь – це тільки медики. Але їм треба десь жити, щось їсти, щоб машини їздили, і їх хтось ремонтував, заправляв. Особливо – у місті, в якому немає нічого крім зруйнованих будинків", – згадує керівник ПДМШ.
Саме до Лиману мав повернутися "Маестро" після короткої відпустки вдома.
