Сиділи в холоді і без світла. У Харкові розбирають модульне містечко для переселенців
Модульне містечко було розраховане максимум на три роки, але проіснувало понад 10. Урешті в мерії вирішили модулі розібрати, а мешканців переселити у гуртожитки, до переселенців уже великої війни. Не всі з цим погодилися, але комунальники відключили світло та почали розбирати будинки, не дочекавшись, поки люди виїдуть.
У 2015 році на околиці Харкова з'явилися "будиночки Меркель" — їх так назвали через те, що гроші на будівництво модульного містечка дав уряд Німеччини. Тоді у Харків масово тікали люди з Донецької та Луганської областей, де вже повним ходом ішла війна. Передбачалося, що переселенці житимуть в модулях максимум по пів року, а потім переїдуть на якесь постійне місце проживання, яке їм надасть держава. Але вийшло так, що вони застрягли в "будиночках Меркель" на роки.
"І що, вони мене з будиночком знесуть?"
Термін експлуатації модульних будинків сплив у 2018-му, і з того часу в мерії щороку говорять про те, що необхідно людей відселити, а саме містечко — розібрати. Але ішли роки, розмови так і лишались розмовами, а люди, що першими втекли від війни, продовжували жити в крихітних кімнатках. Молоді та енергійні, дійсно, не затримувалися надовго в модулях — знаходили в Харкові роботу, орендували житло. Так поступово в містечку залишились переважно пенсіонери, люди з інвалідністю та багатодітні родини.
У травні 2025 року спеціалісти Держспоживслужби визнали 13 житлових приміщень та три господарчих модулі небезпечними для проживання. У висновку зазначалося, що стелі, стіни та підлога в будинках пошкоджені, а самі вони становлять загрозу мешканцям, оскільки комунікації можуть вийти з ладу в будь-який момент. Тоді в містечку проживали 37 людей.
Переселяти їх відразу не стали, інститут Бокаріуса провів експертизу, а потім її висновки заслухали на засіданні Комісії з питань техногенної і екологічної безпеки. Комісія, як і Держспоживслужба, визнала містечко непридатним для життя. На це пішло все літо — і ось раптом 16 жовтня представники районної адміністрації повідомили жителям, що їм потрібно терміново виїхати. З 1 листопада в модулях немає води, немає світла — а, значить, і опалення, бо воно тут було на електриці. Але люди лишаються.
Дар'я Бойцова оселилась у модульному містечку одразу після його відкриття. Маленька жителька Алчевська в 2014 році приїхала до Харкова на операцію, але повертатися їй вже було нікуди — її рідне місто захопили росіяни. З лікарні вони з бабусею переїхали до "будиночка Меркель" — і досі не виїхали. Представники міської влади обіцяли допомогти з відселенням, але дівчина на колісному кріслі відмовилась від гуртожитку.
"Ми з бабусею досі лишаємось. Кран от тільки що приїхав. І що, вони мене з будиночком знесуть? Я не можу переїхати до гуртожитку, навіть на перший поверх. Ми просили давно підшукати нам будиночок у селі. Самі знайшли підходящий у Полтавській області. Сьогодні нарешті міська рада туди подзвонила, пробують домовитися. Зараз ще жити можна, запалюємо свічки, воду гріємо, павербанки заряджаємо. Вони тому і почали це робити перед зимою, щоб ми були заручниками. Улітку тут можна жити було і без світла. А тут терміново почали зносити забор, 31 жовтня відрізали світло, а вже сьогодні почали демонтувати модулі. Я згодна переїхати тільки у будинок", — розказала Дар'я KHARKIV Today.
Олександр із матір'ю переїхав із Бахмута. Каже, що їхня родина товаришує з родиною Даші Бойцової і хотіла би переїхати разом. Проте не впевнені, що на новому місці знову будуть поруч.
"Нам обіцяли раніше, але сьогодні уже сказали, що такого не буде. Он кран приїхав, стовпи видирають із землі, а в будинках ще люди залишаються. Якось це не по-людськи. Де ми опинимось, не знаю", — сказав Олександр.
Вікторія із трьома дітьми переїхала до Харкова у 2014 році із Довжанського з Луганщини. Коли почалась повномасштабна війна, трохи побули у Харкові і поїхали в область, де відчували себе безпечніше. Проте речі і меблі залишались у блоці. Тепер жінка два дні пакує усе, щоб вивозити. Вона дуже ображена на чиновників. Каже, у Європі наших переселенців розселяють, допомагають, а в Україні геть інакше.
"Поставили перед фактом, відрізали світло. Як так можна? Я уночі тут сьогодні ночувала, щоб усі речі зібрати, ледве не замерзла", — каже багатодітна матір.
Вікторія збирає дитячі іграшки, велосипед, кухонне начиння, взуття. Біля будиночків, з яких уже виїхали мешканці, залишилось багато мотлоху — це те, що люди не забрали з собою. У кількох модулях співробітники комунального підприємства "Харківспецбуд" почали демонтаж. Вони ломами демонтують підлогу, у тракторі поруч обідає чоловік в очікуванні роботи для себе. Близько 13:00 до містечка приїхав будівельний кран. Усі робітники не хочуть спілкуватися, тільки охоронець каже, що буде тут до останнього: робитиме свою справу. Судячи з поспіху комунальників, за тиждень на місці модульного містечка залишиться пустир, як 10 років тому.
Є місця у гуртожитках
Коли КТЕБ ухвалила рішення припинити діяльність модульного містечка, там проживало 32 людини. На ранок 4 листопада лишилося 14 людей, зокрема четверо неповнолітніх. Інші, за словами заступника Харківського міського голови з питань доступності, ветеранської політики та внутрішньо переміщених осіб Юрія Шпараги, вже виїхали. Усім запропонували місце в гуртожитках, але погодилися поки що тільки двоє. Ще одну родину забрали до себе жити родичі, що проживають у Харкові, решта займалися переїздом самостійно.
Для Дар'ї Бойцової та її бабусі готова спеціальна інклюзивна кімната на першому поверсі гуртожитку, цілком придатна для того, аби там жила людина, яка потребує особливих умов.
"Сьогодні я відвідав гуртожиток, у якому виділили кімнату для родини, один з членів якої — на колісному кріслі. Сама кімната на першому поверсі, 18 квадратних метрів, до неї веде пандус, там є інклюзивна туалетна кімната. Я сам рулеткою переміряв всі дверні отвори — крісло туди проходить", — розповів Юрій Шпарага KHARKIV Today.
Зараз у Харкові проживають понад 208 000 переселенців, з них 6800 — у гуртожитках. У жовтні міський голова Ігор Терехов на форумі Асоціації прифронтових міст та громад "Український Південь: Стійкість. Відновлення. Майбутнє" вчергове наголосив на тому, що треба надати цим людям житло.
"Треба будувати житло і для переселенців, і для містян, які залишилися без даху над головою через ворожі атаки. І ця проблема стосується всіх міст та громад. У Харкові збитки, завдані агресором, сягають 10,5 млрд євро, і жодна громада не може витримати такого навантаження. Тому в питанні відбудови нам також необхідна міжнародна підтримка", — заявив мер.
Добрі наміри забезпечити житлом усіх переселенців були і до повномасштабного вторгнення, коли їхня кількість в Харкові не обчислювалася сотнями тисяч. У грудні 2021 року в мерії обговорювали план будівництва трьох корпусів гуртожитків на місці модульного містечка, де переселенці змогли б жити в кращих умовах, ніж у модулях. Але через два місяці почалася велика війна, і до справи не дійшло.
