Тиждень зі смаком. Харківщина "помаранчева" із "червоними" перспективами, "Коксохім" і зірваний концерт Жадана
Цього тижня Кабінет міністрів вкотре оновив карантинне зонування України, і понад половини регіонів потрапили до "червоної" зони, де мають діяти найжорсткіші обмеження. Решта — "помаранчеві", за виключенням поки що "жовтої" Херсонщини.
Ще нещодавно "жовта" Харківщина також стала "помаранчевою": епідпоріг уже не 80%, а понад 109%. За ключовими показниками у нас ситуація трошки краща, ніж у сусідніх, також "помаранчевих", Полтавській, Донецькій і Луганській областях, не кажучи вже про "червону" Сумську область.
З одного боку, карантинним зонуванням займається уряд, регулярно перефарбовуючи області у той чи інший колір. З іншого — покладає відповідальність за запровадження обмежень на місцеві комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (КТЕБ та НС). Саме на місцях було ухвалено рішення про почервоніння Лозівської громади і посилення карантину у Шевченківській та Вовчанській ОТГ.
Що стосується обласного центру, то керівництво міста, очевидно, не зацікавлене у почервонінні Харкова напередодні мерських виборів. Секретар міськради Ігор Терехов, який балотуватиметься на посаду міського голови, щотижня дуже обережно коментує карантинні перспективи, уникаючи конкретики. Мовляв, треба уважно відстежувати поточну ситуацію, і вже потім ухвалювати якісь рішення.
"Якщо ми переступимо поріг і опинимося в "помаранчевій" зоні, ми запроваджуватимемо певні карантинні обмеження. Які саме — в залежності від ситуації", — заявляв Терехов у понеділок.
Уже зовсім скоро йому знов доведеться відповідати на це питання, адже ситуація, від якої все залежить, змінилася.
"Жовтий" Харків можна було легко переплутати із "зеленим", адже майже ніякі карантинні обмеження у місті фактично не діяли. Масковий режим біль-менш підтримувався у великих супермаркетах і метрополітені. У решті місць карантину майже не помітно. Як, наприклад, на хресній ході вірян православної церкви Московського патріархату минулої неділі. За підрахунками поліції, взяли участь у ході близько трьох тисяч людей. Претензій до організаторів дійства у правоохоронців не було.
Зате вони з’явилися до організаторів концерту "Жадана і собаки", що мав відбутися в "Корові" цієї середи. Дочекавшись, коли в приміщенні зберуться усі глядачі, поліцейські навідалися до адміністрації клуба, і врешті-решт захід було скасовано. Уже не вперше з початку епідемії поліція демонструє, що її головним пріоритетом є не попередження порушення карантинних норм і захист здоров’я громадян, а фіксація порушень і накладання штрафів. Причому, штрафи нерідко виписували із порушенням тих самих норм, людей годинами тримали в закритих приміщеннях, наражаючи їх ще на більшу небезпеку.
Цього разу обійшлося без штрафів, і поліцейські відрапортували про проведення "превентивної роботи". Але в чому полягала превенція? Якщо у зриві концерт, то завдання виконано. Якщо у запобіганні скупченню людей, то явно ні. Глядачі все одно провели в клубі ті самі півтори години, поки тривали переговори поліції із адміністрацією закладу.
Вибори мера: проект постанови і перші опитування
22 березня у Верховній Раді зареєстрували проект постанови по призначення дати позачергових виборів міського голови Харкова на 31 жовтня. Минулого тижня цей проект одноголосно підтримали члени профільного комітету. Голосування у сесійній залі, очевидно, тепер лише питання часу. У депутатів є декілька місяців, щоб вкластися у визначені законом строки, але, очевидно, рішення буде ухвалено швидше.
Не чекаючи на офіційне проголошення дати голосування і формального старту виборчої кампанії, одна з соціологічних компаній уже провела опитування для з’ясування електоральних настроїв харків’ян. Респондентів попросили обрати між Ігорем Тереховим, Михайлом Добкіним, Юлією Світличною, Сергієм Жаданом, Євгенієм Мураєвим, Олександром Фельдманом, Олегом Абрамічевим, Олексієм Кучером, Ігорем Черняком, Андрієм Лесиком і Володимиром Скоробагачем. Відзначимо, як мінімум третина (а той й половина) людей із цього списку в мери Харкова точно не балотуватимуться.
Лідерами рейтингу прогнозовано виявилися Терехов і Добкін. В умовному першому турі нинішній секретар міськради навіть міг би випередити колишнього мера на 2% (20,7% у Терехова проти 18,7% у Добкіна). Однак, цей результат насправді свідчить про те, що розриву між кандидатами фактично немає, адже похибка дослідження перевищує 3%, які можуть додавати як "плюс", так і "мінус" найретинговішим кандидатам.
У змодельованому соціологами другому турі Терехов має упевнено перемагати і Добкіна, і Світличну. У парі Добкін-Світлична, згідно з результатами опитування, перевага на боці депутатки.
Очевидно, що це далеко не останнє опитування. Їх буде ще багато. Як від поважних соціологічних компаній, які суворо дотримуються стандартів, так і від нікому не відомих, котрі можуть поводитися з методологією досліджень дуже вільно. Адже передвиборча соціологія уже давно не лише інструмент вимірювання настроїв населення, а ще й політтехнологія. А от численні онлайн-опитування в Telegram-каналах взагалі до соціології жодного стосунку не мають. Адже їхня репрезентативність дуже сумнівна, та й про ботоферми забувати не варто.
Терехов тим часом продовжує працювати на свій рейтинг "господарника", "управлінця" і "справжнього наступника Кернеса". У нещодавньому інтерв’ю "Бабелю" Терехов розповів, що покійний мер саме його готував на цю роль, а також говорив про свою роль в управлінні міським господарством. Суто політичних заяв було небагато: про перейменування проспекту Григоренка на честь маршала Жукова і демонтаж пам’ятника Леніну. Знесення монумента на площі Свободи у 2014 році Терехов назвав наругою, хоча необхідність декомунізації різко відкидати (на відміну від того ж Добкіна) не став.
В образ господарника вписуються і прочуханки, що Терехов влаштував цього тижня керівництву метрополітену і "Харківміськліфту": секретар міськради системно б’є по ключових больових точках. Розраховуючи, очевидно, що для харків’ян ім’я Терехова стане синонімом покращення стану справ у комунальній сфері.
"Коксохім": СБУ, суди і протести
Однією з больових точок на мапі міста є коксовий завод "Новомет", відомий харків’янам як "Коксохім". Мешканці Новожаново, Холодної Гори та прилеглих районів регулярно скаржаться на викиди, екоактивісти роками вимагають закрити підприємство. І Геннадій Кернес, й Ігор Терехов, і колишній очільник ОДА Олексій Кучер робили жорсткі заяви, але на реальний стан справ це мало вплинуло.
Екоінспекція накладала штрафи, суди забороняли роботу підприємства, а керівництво "Коксохіму" оскаржувало ці рішення. Минулого тижня апеляційний суд оголосив перерву у розгляді скарги "Новомету" на судову заборону діяльності, тим самим давши можливість підприємству продовжувати працювати.
Але у гру вступила СБУ: 24 березня директору заводу оголосили підозру за ч. 1 ст. 241 Кримінального кодексу (забруднення атмосферного повітря). Статтею передбачено покарання у вигляді штрафу або ж обмеження волі на строк до трьох років із трирічною забороною обіймати певні посади.
Поки що залишається без відповіді питання, чому підозру виписала саме СБУ, адже ст. 241 належить до підслідності Нацполіції, а не Служби безпеки.
Перформанс працівників театрів під ОДА
Працівники комунальних театрів Харкова, що належать обласній раді, 22 березня провели мітинг-перформанс з вимогами збільшення фінансування. Акції під назвою "Де мої 16,5 тищ" передувала інформаційна кампанія в соцмережах, а кліп, котрий поширили ключові харківські Telegram-канали, претендував на те, щоб стати вірусним.
Причиною акції організатори називали затримки зарплат, фінансові складнощі, викликані карантином. Але головним медійним стрижнем, навколо якого було побудовано всю драматургію протесту, став озвучений головою ОДА Айни Тимчук розмір середньої зарплати в театрах. Котрий насправді виявився дещо скромнішим за ті самі 16,5 тищ.
Область дійсно заборгувала працівникам театрів зарплату. Але уже 19 березня борги за лютий було погашено і виплачено аванси за поточний місяць. Артисти та інші працівники театрів справедливо зазначають, що 54 мільйонів гривень, виділених з бюджету, надовго не вистачить. Адже на покриття витрат комунальних театрів області, у тому числі на зарплати, потрібно понад 16 мільйонів на місяць. Але ця ситуація не є новою: на театри кошти виділяються декількома траншами протягом року шляхом внесення змін до обласного бюджету.
Більше того, ще на початку місяця керівництво обласної ради та ОДА створили робочу групу з вивчення діяльності комунальних закладів культури. Керівництво області тим самим продемонструвало інтерес до з’ясування реального стану справ, у тому числі в театрах.
З огляду на згадані події, напрошуються питання. Можливо, Харкову слід звернути увагу на досвід Києва, Дніпра та інших міст, де комунальні театри належать міським, а не обласним радам (адже бюджет Харкова утричі більший за бюджет області)? І хто, власне, ввів керівництво ОДА в оману щодо розмірів театральних зарплат? Адже заява про 16,5 тисяч пролунала дуже "вчасно".
Відлуння 2014 року в судах
Європейський суд з прав людини цього тижня задовольнив позов Алли Александровської, яку обвинувачують у сепаратизмі, і зобов’язав Україну виплатити їй близько 19 тисяч євро компенсації.
Судді ЄСПЛ визнали надмірним тримання головної комуністки Харківщини в СІЗО протягом чотирьох місяців, а її перебування в металевій клітці під час судових засідань розцінив як приниження гідності. На користь позивача зіграв її статус "політичного діяча".
За даними слідства, у 2014 році Александровська намагалася організувати звернення місцевих рад області до президента і Верховної Рад з вимогами зміни Конституції і федералізації України. Зокрема, як встановила СБУ, намагалася дати 9 тисяч доларів хабара мерові міста Південне. Спільником екс-депутатки Служба безпеки називала її сина Олександра, який встиг завчасно виїхати в Росію. Александровську затримали влітку 2016 року, і вже у грудні обвинувальний акт було скеровано до суду. Вироку досі немає.
Це не перший прецедент. За те саме українські платники податків уже сплатили понад 3,5 тисячі євро компенсації колишньому меру Слов’янська Нелі Штепі.
Обоє, і Штепа і Александровська, залишаються обвинуваченими. ЄСПЛ не визначає ступінь провини, а лише карає держави за порушення прав підслідних і підсудних. Судові процеси, що затягуються на роки, у Страсбурзі, як правило, трактують як порушення права на справедливий суд. І не важливо, справа у неквапливості судів і прокурорів чи у затягування процесу адвокатами, котрі добре знаються на процесуальних нормах.
У Полтаві тим часом знову приступають до розгляду по суті справи, де обвинуваченими у катуванні активістів Євромайдану виступають покійний мер Геннадій Кернес і двоє його охоронців. У 2018 році Київський районний суд Полтави уже закривав цю справу через систематичну неявку прокурорів. У 2020 році Полтавський апеляційний суд скасував це рішення і повернув справу на повторний розгляд.
Перше засідання призначили на 7 квітня. Захист Кернеса не планує ініціювати закриття справи через його смерть і наполягатиме на повному виправданні покійного мера.
Автор: Сергій Жуков
