Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Будинок архітектора Володимира Покровського
Зовнішність імперського Харкова багаторазово змінювалася завдяки діяльності архітекторів. Петро Ярославський, Євген Васильєв, Андрій Тон, Федір Данилов, Борис Покровський, Йоган Гінш, Олексій Бекетов, Олександр Ржепішевський внесли в кам'яний літопис міста свій колорит. Не можна не відзначати службу архітектора Варшавсько-Холмської єпархії після початку революційних подій 1905 року, оскільки його сімейству – дружині Анні Сергіївні, уродженій Вирезубовій, і дочкам Ірині і Олені, загрожувала небезпека аж до загибелі.
Покровський продовжив службу архітектора межової канцелярії в Москві. Дізнавшись про можливу вакансію патріахального архітектора в Харкові, він подав прохання на ім'я харківського архієпископа Арсенія. Харківське єпірхаальне начальство водночас розраховувало, що Володимир Немкін поправить своє здоров'я і повернеться на службу, проте вже в квітні дружина Немикіна попросила продовжити відпустку. Виходячи з положення, що склалося, в Харківській єпархії були змушені шукати нову кандидатуру.
Покровський повторив свою пропозицію архієпископу Арсенію 2 березня 1906 року, підкріпивши її докладним списком своїх робіт і заслуг. Не особливо сподіваючись на успіх, він відправив і кілька листів своїм високопоставленим друзям з проханням підтримати його кандидатуру. Складно сказати, що зіграло найбільшу роль в його призначенні, але Харків від цього точно не прогадав!
Приступивши до виконання обов'язків єпархіального архітектора, Володимир Миколайович діяльно занурився в роботу. Першим його проєктом в Харкові стала Трьохсвятительська церква подвір'я Курязького Преображенського чоловічого монастиря на Заїківській вулиці. Потім були дзвіниця Хрестовоздвиженської (Мироносицької) церкви, перебудова лавки для Жирардівської мануфактури, будівництво споруд Музею старожитностей і єпархіальної бібліотеки, єпархіального готелю, приватної гімназії для своїх сестер, а також кількох особняків і дохідних будинків. Всі ці будівлі прикрасили наше місто і чудово, що в більшості вони вціліли до наших днів!
Володимир Покровський був незвичайний, яскравий і невтомний, він не був схожий на інших єпархіальних архітекторів. Для роз'їздів по єпархії він купив автомобіль марки «Жермен» чорного кольору, вступив до Південно-російського автомобільного клубу в Харкові. Навіть потрапив в 1913 році в зведення автомобільних пригод, ставши одним з перших, кого оштрафували за необережну їзду.
Підрядники на будівництві і ремонті храмів зажурилися: Покровський за кермом свого авто міг з'явитися в будь-який день в різних куточках губернії. У 1913 році він купив дорогий спортивний червоний автомобіль і швидкість його пересувань об'єктами зросла. У єпархії, незважаючи на численні розбіжності в поглядах з адміністрацією, діяльність Покровського оцінили.
У 1909 році колезький радник Володимир Покровський вирішує побудувати власний прибутковий будинок, щоб проживати в одній з квартир зі своєю сім'єю. Сьогодні це одна з найкрасивіших будівель Харкова, розташована на Чернишевській вулиці, 66. У той час в районі вулиць Басейної, Мироносицької, Єпархіальної, Чернишевської знаходилося багато незабудованих ділянок землі. 17 червня 1909 року архітектор придбав дві ділянки у вдови псаломщика Олександри Федорівни Попової на розі Басейної та Чернишевської — і в новоствореному дворовому місці побудував чотириповерховий прибутковий будинок з мезоніном.
Будівля прибуткового будинку була чудовою спорудою, з красивою архітектурою, відмінно оздоблена всередині і зовні. Кімнати були вельми зручно розташовані, з високими стелями, світлі і дуже просторі, з паркетними підлогами, шпалерами, альфрейним живописом. Кожна квартира мала кухню, балкон, розкішні ванні, ватерклозети та умивальники, телефон. У будинку було водяне центральне опалення з найсучаснішим котлом, він був приєднаний до міського водопроводу, каналізації і електрики. У дворі влаштовані льодовик, каретні сараї і стайня, а також гараж для автомобілів Покровського.
Загальна вартість споруди домоволодіння оцінювалася в 93000 рублів, що поза всяким сумнівом було складно підтримувати Покровському. Щоб завершити роботи, довелося закласти в 1911 році цей будинок в Полтавський земельний банк. У 1916 році домоволодіння коштувало 755300 рублів!
Коли ж будинок був відкритий, 11 квартир здавалися в оренду, а в кращій, на другому поверсі, жила родина самого Покровського. Буквально відразу після закінчення будівництва, в 1912 році, з'ясувалося, що будівля дає прибутковість всього 9334 рубля 50 копійок, при загальних витратах в 6000 рублів. Невідомо чому, але Покровський здавав квартири дешевше їх номінальної ціни, вважалося, що кожна з них щорічно повинна коштувати 2000 рублів, тобто прибутковість без його особистої квартири повинна була б скласти 22000 рублів.
Розуміючи, що виплачувати Полтавському земельному банку він не в змозі, і вже прострочив платежів на 2592 рублі Покровський вирішує продати будівлю. В цей же час піклувальники малолітнього дворянина Георгія Євгеновича Пітри, що проживає в Харкові, шукали вигідне вкладення отриманої ним спадщини батька Євгена Альбертовича Пітри, матері Марії Юхимівни, уродженої Шапошникової, і діда, професора Імператорського Харківського університету Альберта Самойловича Пітри. Попечителька Кароліна Федорівна Гельдмахер ще в 1912 році рекомендувала покупку прибуткового будинку з квартирами для багатої публіки, але тоді нічого вартого не було
Угода відбулася 28 вересня 1913 року, Покровський продав свій прибутковий будинок за 144 тисячі рублів, з яких погасив борг Полтавському земельному банку трохи більше 80 тисяч рублів. Покровський залишив за собою і квартиру на другому поверсі, за яку тепер платив щорічно 2000 рублів новому власнику Георгію Пітрі.
Сам Пітра проживав у восьмикімнатній квартирі № 1 першого поверху, з загальною площею майже 210 метрів. У 1914 році прибутковість домоволодіння зросла до 13700 рублів. Викупили опікуни Пітри і незабудовану ділянку землі, що виходить на вулицю Басейну, що належить Олександрі Поповій, сьогодні на ній розташувався ресторан, який прикриває красу прибуткового будинку Покровського.
Володимир Миколайович Покровський в 1917 році залишив службу в Харківській єпархії і став архітектором Споживчого товариства Півдня Росії, з 1922 року він професор Художнього училища та Харківського технологічного інституту. Помер Володимир Покровський 4 квітня 1924 року, похований у Харкові на Іоанно-Усікновенському кладовищі.
Будинок на Чернишевській, 66 ще в 1919 році належав Георгію Пітрі, а в 1920 році був націоналізований. Сьогодні харків'яни звуть його будинком Пітри, а Володимира Покровського згадують лише як архітектора. Але ж саме бажання бачити свій будинок найгарнішим в місті спонукало Покровського створити цей шедевр зодчества, а Пітра в цьому не взяв участі ні як замовник, ні як сподвижник.
