Порятунок Аполлона. Що чекає зруйновані війною архітектурні пам'ятки Харкова?
З початку війни росіяни зруйнували та пошкодили більше 100 архітектурних пам'яток у Харківській області. Деякі з них ризикують не дожити до перемоги та відбудови. Адже спершу їх потрібно законсервувати, а для цього — знайти мільйони гривень.
Маєтку Соколова на Благовіщенській пощастило. Два тижні тому тут почалися консерваційні роботи. Полотно “Апофеоз Аполлона”, яке прикрашало стелю будівлі, постраждало від вогню та води, але реставратори намагаються повернути йому первісний вигляд.
Будинок №17 на вулиці Благовіщенській у стилі неоренесансу спроєктував відомий архітектор Олексій Бекетов для купця Соколова. Він прикрашає Харків з 1889 року, пережив війни і революції і відмінно зберігся. Родзинкою цього маєтку була картина "Апофеоз Аполлона" роботи українського митця Миколи Уварова. Останні роки в приміщені працював шкірно-венерологічний диспансер.
14 березня в будинок влучила російська ракета. Стіни встояли, але дах вигорів, а коли його гасили, то залили водою старовинну ліпнину, впала стеля і з нею картина. Маєток стояв з розкритим дахом усю весну, літо та осінь, аж нарешті напередодні зими його почали консервувати. Це стало можливим завдяки фінансовій підтримці донорів: Міжнародного фонду порятунку культурної спадщини в зонах збройних конфліктів ALIPH Foundation, Фонду громади Харкова "Толока", Товариству побратимства Харків Нюрнберг Partnerschaftsverein Charkiw-Nürnberg, Мальтійської служби допомоги та "Пласту".
"Ми почали консервацію саме того фрагменту стелі, де був "Апофеоз Аполлона", створюємо там тимчасову конструкцію-укриття. Візуально цей дах відрізняється від класичних дахів, але він тимчасовий і дасть змогу захистити будівлю від впливу атмосферних опадів та стабілізувати її, дасть час розробити документацію на реставрацію", — розповіла KHARKIV Today архітекторка Катерина Кублицька.
Щоб завершити консервацію, знадобиться ще приблизно два місяці. Сама картина "Апофеоз Аполлона" зараз знаходиться в Художньому музеї, який надав приміщення для її реставрації.
"Художники-реставратори проводять роботи по укріпленню фарбового шару та грунту спецiальними клейовими сумішами на натуральній основi. Також застосовуються антисептичнi засоби для видалення та подальшого запобiгання поширення грибкових утворень", — розповідають у Благодійному фонді родини Алчевських-Бекетових, який опікується реставраційними роботами.
Потім потрібно буде укріпити основу полонта, яке деформувалося після того, як довгий час пролежало у воді. Далі необхідно закріпити його на реставраційний вал для подальшого зберігання. У спеціальному приміщенні музею цей фрагмент стелі зберігатиметься, аж поки приміщення маєтку не буде реставроване. На це можуть піти роки. Але поспішати, вважає Катерина Кублицька, не варто. Вона наводить у приклад відбудову Харкова після Другої світової війни. Тоді так поспішали прибрати руїни, що позбавили місто багатьох цікавих будинків, які цілком можна було б відновити.
"Була гонитва за красивою картинкою, тоді уже багато будівель, які можна було відновити, знесли або перебудували. На світлинах до Другої Світової ми бачимо Харків набагато цікавішим та різноманітнішим, складнішим з точки зору архітектури", — каже архітекторка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріляна культура. Як на Харківщині рятують пошкоджені музеї та пам'ятки
Як показує світовий досвід, у першу чергу відбудовуватимуть об'єкти, яка мають громадське і соціальне значення. На таку реставрацію охоче дають гроші донори. Той же маєток Соколова — не просто архітектурна спадщина, а медичний диспансер, тому на його консервацію вдалося зібрати благодійні кошти.
Керівниця громадської організації "Крізь війну" та архітекторка Ольга Клейтман вважає, що і міська, й обласна влади могли б активніше займатися консервацією пошкоджених пам'яток і виділяти на це гроші з бюджету, а не сподіватися лише на кошти благодійників. Адже завдяки чиновницькому невігластву деякі пам'ятки дуже важко буде реставрувати.
"Коли прилетіло у будівлю військомату на Полтавському шляху, я ночувала поруч, прибігла першою туди. Там відпав тільки фрагмент фасаду, але вони розібрали все, повитягали і вивезли класні дубові перекриття, забрали красивий балкон. Я так розумію, що ця будівля піде на злам, її прирекли, а це ж 1832 рік! І поряд навіщось пофарбували адміністрацію. На це гроші є, а на консервацію немає?", — обурюється архітекторка.
В обласному та міському департаментах містобудування і архітектури, дійсно, не квапляться давати гроші на консервацію архітектурних об'єктів. Добре, що подбали хоча б про адміністративні будівлі — приміщення обласної ради на Сумській та міської на площі Конституції, які теж є архітектурними пам'ятками. У той же час музей Сковороди усю осінь та початок зими простояв під дощами та снігом без даху, гроші на консервацію — два мільйони гривень — з обласного бюджету дали тільки 15 грудня.
Архітектори, які задіяні в порятунку пошкоджених пам'яток, не виключають, що їхня "підопічні" чекатимуть на реставрацію десятиліттями. Практика відбудови повоєнної Європи знає приклади, коли будівлю реставрували і через 30, і через 60 років після війни. Але консервацію важливо провести у якомога найшвидший термін — щоб наступним поколінням архітекторів взагалі було що рятувати.
