Полювання на Пушкіна. Навіщо у Харкові зафарбовують імперських авторів
Зображення російських поетів зникають зі стін харківських будинків. На них "полюють" активісти руху "Деколонізація. Україна". Вони планують замінити зображення імперських та радянських діячів новими муралами на українську тематику. Харків'яни не завжди реагують на це схвально.
На вулиці Єсеніна більше немає зображення поета Сергія Єсеніна, на вулиці Пушкінській доживає останні дні єдине зображення Пушкіна, що там лишилося. Художниця Діна Чмуж планує замінити зображення російського поета портретами українських письменниць.
Четверо Пушкіних та один Єсенін
Раніше Олександр Пушкін був улюбленим поетом харківських вуличних художників. Вулиця, названа на честь імперського літератора, давала їм можливість розгулятися — вона довга і має безліч арок та довгих глухих стін, які поступово заповнили різноманітні зображення головного символа російської словесності. Портретів Пушкіна тут було близько 10. Але життя вуличного мистецтва недовготривале, тож ці мурали час від часу зафарбовували комунальники або власники будівель без усілякого політичного контексту.
Напередодні повномасштабного вторгнення на Пушкінський лишалося чотири пушкінські стіни. Одну з них, що біля "Львівських круасанів", зафарбували самі власники кав'ярні взимку цього року після того, як малюнок облили червоною фарбою. Інших російських поетів взяли на себе активісти руху "Деколонізація. Україна". Окрім Пушкіна, вирішили позбутися зображення ще одного росіянина — поета Сергія Єсеніна на однойменній вулиці. Спочатку спробували звернутись до районних адміністрацій.
"Ми зверталися до них взимку щодо Єсеніна і Пушкіна разів п'ять, по Єсеніну нам відповіли, що немає грошей, щодо Пушкіна відповіді не приходило", — розповів голова ГО "Деколонізація. Україна" Вадим Поздняков.
Активісти залучили спонсорів та вирішили самостійно розібратися з російською літературою на харківських вулицях. Наприкінці серпня замість Єсеніна з'явився новий мурал, який художниці Діна Чмуж та Єлизавета Кричковська присвятили Дню незалежності.
"Хотілося в орнаментах показати певну тяглість, показати, що незалежність з'явилася не ось зараз, що це відновлення держави, яка має глибоке коріння. Там є сучасний тризуб і тризуб Київської Русі. Важливий елемент — старий козацький герб Харкова. Ми вирішили його вплести, аби показати, що у Харкова є історія козацької фортеці, яка не дуже артикульована в суспільстві, але дуже актуальна зараз", — пояснила Діна Чмуж KHARKIV Today.
На місті зображень Пушкіна теж будуть нові малюнки. Мурал в арці в районі перехресть вулиці Пушкінської та Ярослава Мудрого вже зафарбували, інші два поки що лишаються. Діна Чмуж планує намалювати в арці соняхи на честь загиблих українських воїнів, а на іншій стіні — українських письменниць Лесю Українку та Ольгу Кобилянську.
"Ці ідеї не мають якоїсь спільної концепції, але так чи інакше говорять про нас як про українське місто", — каже художниця.
Лаялись і годували оладками
Реакція харківської спільноти на деколонізацію суспільного простору за всі часи декомунізації та деколоназації була дуже неоднорідною. Так само і зараз перехожі по-різному реагували на зафарбовування муралів із російськими поетами. Якщо на Пушкінській робота тривала всього годину і не викликала нарікань перехожих, то біля будинку №1 по вулиці Єсеніна розігралася драма. Жителі будинку виходили лаятися, цитували художницям вірші російського поета, хтось навіть написав рядок з вірша, коли стіну вже зафарбували білим. Але поступово ставлення змінилося, особливо після того, як художниці почали наносити інший малюнок.
"Людей лякала біла стіна, в основному, через це було незадоволення. А коли побачили, що там буде інший малюнок, то заспокоїлись", — згадує Діна Чмуж.
Поступово місцеві жителі звикли до художниць, а ті самі пенсіонерки, що лаяли їх, виносили дівчатам оладки на обід — бо працювали вони по 10-12 годин на добу.
Чималу реакцію зміна концепції вуличного мистецтва викликала і в соцмережах.
"Мурали — це теж форма мистецтва. І на мій погляд, вони додають (додавали) місту індивідуальності та якогось шарму", — написав на своїй сторінці у Facebook відомий лікар та науковець Андрій Волянський.
Його підтримало чимало підписників.
"Незабаром і Шевченка приберуть бо він навчався в Пітері. А Менделєєв, чому б і його ще не прибрати?. Взагалі, обнулим все що зв'язує нас з рф...і тоді заживемо", — написала Наталія Маковецька.
Ініціатор "полювання на Пушкіна" Вадим Поздняков вважає, що прихильність харків'ян до російських поетів не має в собі політичних мотивів — лише ностальгічні.
"Напевно, це якась ностальгія за тими часами, коли люди вчили Пушкіна в школі. Це їхня молодість, юність. Та ж ситуація і з пам'ятником Висоцькому. Коли починаєш спілкуватися, люди кажуть, що в юності їм Висоцький допомагав, вони любили його пісні — оце і всі аргументи", — каже активіст.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Депутати Харківської обласної ради розглянуть перейменування села
На думку Позднякова, настав час перейменувати і вулицю Пушкінську. Харківська топонімічна група вже зверталась до міськради з пропозицією замінити Пушкіна на українського філософа Григорія Сковороду — тим паче, деякі приміщення університету ім. Сковороди знаходяться на цій вулиці. Але відповіді поки що немає.
