Хто такий суддя Жигалкін: дерибан земель Міноборони, кооперативна схема і "неуд" від Ради доброчесності
Суддя Господарського суду Іван Жигалкін став відомим у 2019 році, коли хотів стати суддею Верховного Суду України. Тоді Громадська Рада доброчесності знайшла багато компроментуючої інформації на колишнього харківського "кооперативщика". Повз найвищий суд у системі судоустрою України він "пролетів", але залишився на посаді в Харкові.
Як мінімум три "видатні" факти в біографії Івана Жигалкіна стали непереборним бар’єром на шляху до ВС: участь у фінансових схемах підприємств та осіб, наближених до міського голови Харкова Геннадія Кернеса, активна діяльність з оформлення землі та споруд, зокрема 40 гектарів землі, що належали Міністерству оборони України і непрозорі джерела походження витрат.
До початку суддівської кар’єри Іван Жигалкін брав участь у земельних схемах, які вся Україна знає як харківське ноу-хау – «кооперативна схема». Наближені до Геннадія Кернеса люди оформлювали на себе безліч кооперативів, безкоштовно виводили на них найкращі шматки землі, у тому числі в Лісопарку. Далі земля ставала приватною власністю, а місто залишалося без землі і без грошей.
Суддя Жигалкін підтверджував, що у 2008 - 2009 роках був членом декількох обслуговуючих житлово-будівельних кооперативів, але як тільки почалася підготовка до суддівства, покинув прибутковий бізнес. Саме за цей час, як установило під час досудового розслідування Головне слідче управління Генпрокуратури, посадові особи Харківської міської ради всупереч діючому законодавству шляхом створення обслуговуючих кооперативів ЖБК , засновниками та учасниками у яких були особи з їх близького оточення, незаконно привласнили земельні ділянки загальною площею понад 650 га вартістю більше 4,05 млрд.грн. Загалом за десять років існування злочинної схеми Харків втратив більше 800 гектарів землі.
"Кандидат у період 2008-2009 роки дійсно вів активну діяльність з оформлення землі та споруд в Харкові та області, про що свідчить реєстр виданих на його ім’я довіреностей від різних осіб", - повідомляла Громадська Рада доброчесності, вивчаючи біографію кандидата Жигалкіна.
За інформацією Харківського антикорупційного центру, Жигалкін був активним учасником кооперативів ЖБК "Болінья", "Садово-городній кооператив “Авіста", "ЖБК "Легація" (безкоштовно отримав у 2008 році земельну ділянка площею 6 гектарів у Лісопарку) та "ЖБК "Слайс" (у лютому 2010 року отримав 24 гектари в Лісопарку).
Не гребували "підприємці" і землями Міністерства оборони. Колеги Жигалкіна за кількома кооперативами за допомогою суду безкоштовно забрали землю танкодрому. Як сказано в постанові Вищого господарського суду, у січні 2010 року Солоницівська селищна рада безкоштовно віддала у власність «бізнесменам» ділянку площею 40 гектарів кооперативу "ЖКБ "Самдея", повідомляли "Наші гроші".
Районний прокурор, що представляв Міноборони, звернувся до суду тільки у 2012 році. Прокурор доводив, що "кооперативу передана земля, яка належить факультету військової підготовки Харківського політехнічного інститута і належить до земель Міноборони, які не підлягають відчуженню", - йшлося у матеріалах справи.
У 2012 році районна прокуратура повідомила, що відкрила провадження щодо ексначальника управління Госкомзема, який погодив відвід землі Міноборони.
"Власниками ОК "ЖБК "Самдея" є Мирослав Балюк, Світлана Аріх та Вадим Кононенко. Вони також є власниками ще низки подібних кооперативів. Ігор Аріх є депутатом Харківської міськради від Партії регіонів, його пов’язують із мером Харкова Геннадієм Кернесом. Мирослав Балюк – один із тих, хто отримав землю у харківському Лісопарку. У 2008-2011 роках до складу засновників "Самдеї" входив Іван Павлович Жигалкін. Людина з таким ПІБ з 2010 року є суддею господарського суду Харківської області", - писали "Наші гроші".
Тоді у суді прокурор надав суду акт перевірки Держінспекції сільського господарства в Харківській області, відповідно до якого виділені земельні ділянки входять до єдиного масиву площею 392 гектари, який за радянських часів був у власності Харківського танкового училища, а тепер – факультету військової підготовки НТУ "ХПІ". Суд не прийняв до відома результати перевірки, у підсумку позов не задовольнили.
Було багато питань до Жигалкіна і щодо його витрат і покупок уже в статусі судді.
З’ясувалося, що в 2015 році суддя набув у власність квартиру у Харкові площею 92 квадратних метри вартістю 943 600 грн. Як було зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, квартира набута на підставі договору дарування. У 2014 році Жигалкін придбав автомобіль Toyota Camry того ж року випуску за ціною 379 512 грн.
Єдиним джерелом доходу судді на той час була зарплата судді та викладача в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, яка сумарно була меншою, ніж вартість придбаного майна.
"Кандидат працює суддею з 2010 року, тому набуття майна на суми, що перевищують розмір його легального доходу, ставить під сумнів його доброчесність", - йшлося у висновку.
У результаті Громадською радою доброчесності було надано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Жигалкіна І.П. критеріям доброчесності та професійної етики.
Свіжа справа
На початку 2022 року суддя Жигалкін закрив провадження по позову прокуратури щодо незаконного будівництва багатоповерхівки по вул. Куликівській, 32, де мала бути реконструкція квартир.
Прокуратура подала позов до суду щодо незаконного будівництва багатоповерхівки по вул. Куликівській, 32, вимагаючи скасування реєстрації повідомлень про початок виконання будівельних робіт і декларацій про готовність об`єкту до експлуатації. Адже було встановлено, що в центрі Харкова побудовано багатоповерховий житловий будинок під виглядом реконструкцій окремих квартир.
"Встановлено, що всупереч вимогам законів України «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва не має документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме дозволу на виконання будівельних робіт, належно затвердженого проекту та містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки", писав ХАЦ.
Суддя Жигалкін закрив провадження через формальності, врешті арешт з квартир у будинку, якого не мало бути, зняли.