Як не стати навідником. Правила спілкування з родичами в Росії на прикладі злочину братів Мамонів
Телефонна розмова з родичами з Росії чи переписка зі знайомими на окупованих територіях може допомогти росіянам здійснити масовий теракт. Саме так сталося в селі Гроза на Куп'янщині: навідники Володимир та Дмитро Мамон дізналися про місце та час поминок від своїх знайомих.
Таким трагедіям можна запобігти, якщо користуватися правилами інформаційної безпеки — вважають експерти громадської організації "Майдан Моніторинг".
Вбивці мають ім'я — і друзів
Від учора селище Шевченкове на сході Харківської області прикрашають величезні плакати. Зі зруйнованого будинку культури, транспортної зупинки, стіни магазину на перехожих дивляться молоді усміхнені обличчя двох колишніх місцевих поліцейських: 30-річного Володимира та 23-річного Дмитра, братів Мамонів.
"Вбивці мають ім'я", — йдеться на плакаті.
За даними слідства, завдяки діям Володимира та Дмитра росіяни дізналися про час та місце перепоховання і прощання з військовослужбовцем Андрієм Козирем у Грозі і поцілили туди ракетою "Іскандер", яка забрала життя 59 місцевих жителів. Невдовзі СБУ оприлюднила переписку між братами, а також між молодшим братом Дмитром та його дружиною. Усі вони добровільно почали співпрацювати з росіянами під час окупації Шевченкового, а коли ЗСУ звільнили селище — втекли до Росії. Але про родичів з рідних місць не забували.
"Вони підтримували нібито дружні стосунки з односельчанами та різними психологічними методами отримували від них необхідну інформацію. Місцеві мешканці не розуміли, що брати під виглядом ненав'язливих розмов насправді проводять підривну діяльність проти України", — розповів речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко.
У телефонах деяких людей, які загинули в тому кафе, слідчі знайшли сліди переписки з братами та дружиною одного з них і про поховання військового односельчанина, і про поминки. Спілкувалися з ними і колишні друзі з Шевченкового.
Голова правління Інформаційного центру "Майдан Моніторинг" Наталія Зубар від початку війни у 2014 році займається питаннями інформаційної безпеки. Каже, що люди почасти продовжують спілкування зі зрадниками і колаборантами, навіть знаючи їхню позицію — з різних причин.
"Вони думають так: "От ми разом вчилися в школі, влада міняється, прийшли білі, потім прийдуть червоні, невідомо, куди піде війна, а нам треба лишатися друзями". Я часто таке виправдання чую з 2014 року. До того ж, люди самі могли мати проросійські настрої та шкодувати, що не виїхали разом з Мамонами в Росію", — пояснює KHARKIV Today причину збереження цих зв'язків Наталія Зубар.
Про довоєнне життя сім'ї Мамонів сусіди та знайомі дійсно не могли сказати нічого особливого. Ніякі не монстри — звичайні люди. Батька братів, Сергія Мамона, односельці згадують як працьовитого чоловіка: тримав свиней та корів, виховував дітей. Великий доглянутий будинок з білої цегли у Грозі свідчить про те, що тут жили хазяйновиті люди. Молодшого Дмитра пам'ятають як здібного футболіста, одно разу він навіть став кращим спортсменом Куп'янського автотранспортного коледжу, де проходив навчання.
Окупація виявила найгірше в цих людях. Росію вітала вся родина. Брати не лише формально перейшли працювати в незаконну міліцію, а й щиро і добровільно допомагали окупантам, старший Володимир, за свідченням місцевих жителів, здавав та особисто катував своїх земляків, ветеранів АТО.
Після втечі за кордон Володимир і Дмитро продовжили співпрацю з російськими військовими. Але переписка свідчить про те, що навіть вони до кінця не усвідомлювали, до яких жахливих наслідків може привести ця співпраця.
"Навіть люди, які дають цілі і свідомо служать ворогу, часто не усвідомлюють, до яких наслідків призведе їхня інформація. Вони думають, що якщо ховають військового — прийдуть на похорон тільки військові. Корегувальники часто — це люди з з низьким рівнем причинно-наслідкових зв'язків", — каже Наталія Зубар.
Поряд із мамою може стояти майор ФСБ
Ворожі агенти часто використовують родинні зв'язки, аби завербувати корегувальників в Україні. Іноді ця робота ведеться відкрито. Наприклад, спортсмена і методиста Академії безперервної освіти Андрія Нечепоренка завербував родич з Бєлгорода, що мав стосунок до російських спецслужб. Відомий велосипедист усвідомлював, що і навіщо він робить.
Але дії ворогів бувають і не такими явними. Люди, спілкуючись з родичами на окупованих територіях чи в Росії, не завжди можуть їх помітити.
"Якщо це текстове спілкування, як у випадку з Мамонами і Грозою, то ви взагалі не знаєте, хто знаходиться з іншого боку екрану. Ми знаємо багато випадків через нашу співпрацю з правоохоронними органами про те, як люди місяцями переписувалися з родичами в окупації, а пізніше виявлялось, що родича давно вбили, а телефоном користується невідомо хто", — наводить приклад Наталія Зубар.
Вона радить завжди говорити з родичами в окупації лише голосом або по відеозв'язку. Але в цьому випадку немає ніякої гарантії, що поряд з подругою чи мамою не буде стояти умовний майор ФСБ. Під час окупації Липців стався схожий випадок: російський військовий змусив місцеву жительку зателефонувати до подруги у Харків і розпитати ненав'язливо, куди прилетіла ракета і чи є у місті світло. Жінка під час розмови змогла натякнути харків'янці, що вона — не сама, окупант натяку не зрозумів, а подруга зуміла відповісти так, аби не видати ніякої важливої інформації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Харкові затримали російського агента
Щодо родичів у Росії, то вони через спілкування з громадянами України можуть стати жертвами спецслужб.
"Треба взяти собі в голову навіть не те, що ця людина — потенційний зрадник, а те, що вона може бути під примусом. Росіяни цінують будь-яку інформацію з України і намагаються її здобути. Якщо ви спілкуєтесь з мамою і бабусею з Росії, нею може зацікавитись ФСБ і зіпсувати їй життя", — каже експертка з питань інформаційної безпеки.
Наталія Зубар радить за можливості скоротити спілкування з родичами, що живуть в РФ, аби не наражати їх на небезпеку, а також вчити дітей правилам безпечної поведінки. Наприклад, під час тренінгів у Школі інформаційної безпеки дітей тренують на прикладі гри у шпигунів: просять уявити, що вони — шпигуни і спробувати випитати в інших необхідну інформацію. Так діти вчаться відрізняти провокативні питання.
