Тиждень зі смаком. 13 кандидатів у мери Харкова і світова театральна прем’єра
13 учасників виборчих перегонів: хто всі ці люди?
2 жовтня Харківська міська територіальна виборча комісія завершила реєстрацію кандидатів у мери. Заяви до ТВК подали 15 осіб, двом із них комісія відмовила через неповний пакет документів і відмову вносити заставу.
Імена решти 13-ти харків’яни зможуть побачити у виборчих бюлетенях 31 жовтня. Якщо, звісно, хтось із них не передумає і не вирішить зняти свою кандидатуру. Як наприклад, це зробив Михайло Добкін 4 жовтня 2020 року.
У минулорічних виборах участь брали 14 кандидатів, 11 з яких представляли політичні партії, троє йшли на вибори як самовисуванці. Цього разу все навпаки: 10 самовисуванців і троє кандидатів від партій. "Слуга народу", "ОПЗЖ", "Батьківщина", "Блок Світличної", "Голос", "За майбутнє" і "УДАР", котрі висували своїх кандидатів минулого разу, ці перегони вирішили пропустити. Свої дії пояснили лише "слуги": голова парламентської фракції Давид Арахамія заявив, що "сильних кандидатів" у Харкові, "здатних боротися", наразі немає.
"Блок Кернеса – Успішний Харків", від якого минулого року балотувався нині покійний Геннадій Кернес, цього раз поставив на секретаря міськради Ігоря Терехова. Він уже майже рік керує Харковом у статусі в. о. міського голови і позиціонує себе продовжувачем справи Кернеса.
"Європейська Солідарність" висунула Олександра Скорика - голову фракції "ЄС" в обласній раді і гендиректора ТОВ "МК "М’ясний". Його кандидатуру презентував особисто Петро Порошенко під час недавнього візиту до Харкова. Минулого разу від цієї партії балотувався волонтер і нинішній голова фракції "ЄС" у міській раді Олег Абрамичев.
Уперше свого кандидата на посаду міського голови висунула "Партія Шарія". Володимир Плетньов віднедавна очолює фракцію "шариків" у міськраді, а до 2018 року був суддею Апеляційного суду Харкова. Свою 27-річну суддівську кар’єру Плетньов перервав, відмовившись проходити кваліфікаційне оцінювання ВККС на відповідність займаній посаді, і перекваліфікувався в адвокати. Будучи суддею, Плетньов не лише відзначився низкою резонансних рішень (зокрема, звільнив від відбуття покарання винуватця смертельної ДТП на Салтівці Тиграна Єнгібаряна), а й особливо не приховував своїх політичних поглядів. Він публічно підтримував Михайла Добкіна і його українофобські випади, а в 2019 – безуспішно балотувався до Верховної Ради від "Опозиційної платформи – За життя".
"ОПЗЖ", кандидат від якої Олександр Фельдман рік тому здобув друге місце у мерських перегонах, свого кандидата висувати не стала. Але невдовзі до завершення реєстрації вирішила підтримати Михайла Добкіна. Із відповідною заявою виступив центральний офіс партії, охарактеризувавши кандидата як "послідовного захисника російської мови" і "відновлення добросусідських відносин із Російською Федерацією", яку на законодавчому рівні визнано державою-агресором. Розраховувати на повноцінну підтримку місцевої організації "ОПЗЖ" Добкіну навряд чи варто. Адже під цим брендом у Харкові діють кілька самостійних груп, що конкурують одна з одною. Більше того, у лавах харківської "ОПЗЖ" є особи, надії яких балотуватися в мери від цієї політичної сили не справдилися. З огляду на риторику Добкіна, його підтримку з боку "ОПЗЖ", а також заяви вже колишніх "шаріївців" про наміри Плетньова знятися на користь Михайла Марковича, можна зробити висновок, що останньому приміряють образ "єдиного кандидата від антиукраїнських сил".
Результатом тривалих перемовин щодо "єдиного кандидата від проукраїнських сил" стало висунення Костянтина Немічева, лідера харківського осередку "Національного корпусу". Починаючи з травня, у консультаціях брали участь представники 11 політичних сил. Уже в червні їх залишилося лише шість, п’ятеро з яких підписали меморандум про партнерство і співпрацю. Сьогодні ж Немічев може спиратися на підтримку лише своєї партії та "Демократичної сокири", представники якої агітують за нього в соцмережах і допомагають із організацією вуличних акцій. "Акцент" і "Євросолідарність" вийшли з переговорного процесу, а голова партії "Голос" Кіра Рудик підтримала кандидата від "ЄС" Олександра Скорика.
Аліна Мустафаєва, на відміну від Анатолія Родзинського, стримала обіцянку і таки зареєструвалася як кандидат у мери. Її не зупинила ні відсутність підтримки партії "Слуга народу", яку депутатка представляє в міській раді. Ні обшуки, які влаштувало НАБУ у неї та у приміщеннях фірми "Автоентерпрайз" Дмитра Ніконова саме в той день, коли Мустафаєва вирішила віднести документи до ТВК. Інтерес правоохоронців до Мустафаєвої і Ніконова пов’язаний із діями народного депутата Олександра Куницького, справу щодо якого розслідує Антикорупційне бюро. Але Мустафаєва, звичайно ж, звинуватила в усьому "політичних опонентів", яки нібито замовили цей "наїзд".
Денис Ярославський – єдиний кандидат, який висунув свою кандидатуру на виборах мера Харкова вдруге. Минулої осені він отримав 1% голосів виборців.
Навряд чи він може розраховувати на кращий результат цього разу. Як і решта кандидатів, що висловили бажання балотуватися в мери: блогер Олександр Кондрусик, пенсіонер-підприємець Віктор Величков, голова "Партії пенсіонерів" Микола Кукуріка чи активісти Дмитро Марінін і Сергій Ряполов. Для більшості з них це уже не перший досвід участі у виборах, але досвіду перемог ні в кого немає. За виключенням Марініна, якому в 2010 році таки вдалося стати депутатом міської ради. Щоправда, тоді він був у команді Кернеса і балотувався від "Партії регіонів", і для значної частини виборців це уже був "знак якості". Подав заяву до ТВК і чинний депутат облради від "ОПЗЖ" Валерій Говоров, якого непогано знають у Куп’янську, але не в Харкові.
Очевидно, що більшість кандидатів зі списку серйозних мерських амбіцій наразі не мають. Але політичні амбіції в багатьох з них є. Так само, як і бажання підняти впізнаваність і "нагуляти" політичну вагу на перспективу. Не обійшлося і без відверто технічних кандидатів.
В агітаційній газеті "Время Добкина", що має піарити виключно Михайла Марковича, знайшлося місце для позитивної характеристики Марініна і Плетньова. До того ж заяви Марініна з критикою Терехова ретранслюють сайти, на яких у Добкіна – передвиборчий "абонемент". Ще одніим кандидатом-"торпедою" проти Терехова міг стати Родзинський, але він уже відкрито підтримав Добкіна і повідомив, що передумав балотуватися. Депутат, що зовсім недавно хизувався піджаком від Brioni, пожалівся, що в нього не вистачає коштів на кампанію.
На розмивання електорату, орієнтованого на Добкіна, спрямована діяльність Кондрусика, який називає себе "Саша Псих" і закликає всіх противників євроінтеграції і прибічників дружби з Росією об’єднуватися навколо нього. Щоправда, ефективність його активності видається сумнівною.
Скандальне висування Ряполова – це удар по репутації "Блоку Світличної". Ті, хто привів його до цієї політичної сили на минулорічних місцевих виборах, уже пожалкували про свої дії і побили горщики із колишнім соратником, звинувативши його в роботі на Терехова. Ряполов заявляв, що "Блок Світличної" мав підтримати його похід на вибори, а коли цього очікувано не сталося, подав документи до ТВК як самовисуванець.
Можна спрогнозувати, що як і минулого року, реальну виборчу кампанію вестимуть максимум п’ятеро кандидатів. Решта не особливо витрачатимуться й обмежаться соцмережами і невеликими накладами поліграфії.
А ось організацію виборів у Харкові у будь-яком разі оплатять українські платники податків. З державного бюджету вже спрямували до нашого міста субвенцію у 30 млн гривень. Ці кошти підуть на оплату роботи членів комісій, виготовлення бюлетенів, інформаційних плакатів кандидатів, списків виборців, персональних запрошень на дільниці тощо.
Протиепідеміологчні заходи на дільницях фінансуватимуться з міського бюджету: міськрада виділить 3,7 млн гривень з резервного фонду на придбання дезінфекторів, обмежувальних стрічок та інших засобів.
Погіршення епідеміологічної ситуації в Харкові і карантинні перспективи
Вибори в Харкові навряд чи відбуватимуться в умовах "жовтої" карантинної зони. Регулярні звіти Міністерства охорони здоров’я, місцевої влади і статистика розповсюдження коронавіруса свідчать про суттєве погіршення епідеміологічної ситуації.
Щодоби в Харківській області реєструють понад тисячу випадків захворювання на COVID-19. Загальна кількість інфікованих "короною", що потрапили до офіційної статистики, перевищує 16,5 тисяч.
Більшість із них, як і за попередньої хвилі, лікуються амбулаторно. Але тим, хто потребує госпіталізації й кисневої терапії, вже знову не вистачає місця у відділеннях ковідних лікарень. Цього тижня 18-ту лікарню знову повернули до опорної мережі: для пацієнтів із ковідом виділено 50 ліжок у розконсервованому відділенні.
З 1 жовтня поновила прийом хворих на COVID-19 із низькою сатурацією Чорнобильська лікарня. Її місце в резерві зайняла Первомайська центральна лікарня.
У Харківській міськраді прогнозують пік захворюваності на кінець жовтня. Саме тоді, коли в місті заплановано вибори мера. Ймовірно, проводити їх доведеться в умовах "червоної" зони.
План розгортання опорних лікарень дозволяє в стислі терміни істотно збільшити кількість ліжко-місць у лікарнях Харкова й області. Але уже зараз відчувається дефіцит лікарів для доукомплектування ковідних бригад. Насамперед йдеться про анестезіологів, відповідальних за кисневу терапію пацієнтів, і терапевтів.
Василь Вишиваний і маршал Жуков
Цього тижня Харків тимчасово став оперною столицею України: 1 і 2 жовтня відбулася світова прем’єра опери "Вишиваний. Король України". Квитки на обидва дні було розкуплено заздалегідь. До Харкова приїхали гості з усіх куточків України та інших європейських країн. Не оминули увагою прем’єру і харків’яни. В Оперному театрі можна було зустріти майже все керівництво Харкова й області, митців, відомих журналістів, політиків, дипломатів, підприємців, спортсменів і не тільки.
Величезний інтерес до події зумовлений комплексом факторів. Без перебільшення – це наймасштабніша, найдорожча і, мабуть, найамбіційніша оперна постановка в Україні за всі 30 років Незалежності. До того ж, це перша українська авангардистська опера, створена за цей час. У роботі над "Вишиваним" об’єднали зусилля поет Сергій Жадан, композиторка Алла Загайкевич і режисер Ростислав Держипільский. Головну партію виконав баритон Володимир Козлов, соліст "Схід Опера".
Кінематографічний сюжет із численними флешбеками, складна сценографія з елементами балету відрізняють "Вишиваного" від традиційної опери.
У центрі сюжету – постать Вільгельма Габсбурга, австрійського ерцгерцога, який брав участь у Перших визвольних змаганнях, був полковником армії УНР і загинув в радянській катівні після Другої світової війни.
Глядачі прийняли твір із захопленням і віддячили авторам і артистам тривалими оваціями. Організатори проекту обіцяють, що після Харкова "Вишиваний" підкорятиме оперні сцени інших міст України та Євросоюзу.
Відзначився тиждень іще однією подією, котра, як і опера про Василя Вишиваного, має безпосередній стосунок до політики пам’яті.
Другий апеляційний адміністративний суд Харкова підтвердив незаконність перейменування проспекту Петра Григоренка на честь радянського маршала Георгія Жукова. Суд залишив у силі рішення першої інстанції, який скасував уже третє рішення міськради про "повернення" проспекту Григоренка імені маршала Жукова.
Але епопея із багатостраждальним проспектом далека від завершення. По-перше, мерія обіцяє оскаржувати рішення у Верховному суді, де уже програла аналогічний позов. По-друге, ще попереду апеляція на рішення судді Харківського окружного адмінсуду Андрія Зінченка. У червні він, посилаючись на порушення процедури, скасував рішення голови ОДА від 2016 року в частині перейменування проспекту Маршала Жукова на проспект Петра Григоренка. Можна лише сподіватися, що інтерес продюсерів до цього серіалу після виборів нарешті вщухне.
