Тиждень зі смаком. Харків знову без Жукова. Майже. А також Терехов, Добкін і «мотлох» Черномирдіна
Цей тиждень відзначився ще одним судовим рішенням в епопеї із перейменуванням проспекту Петра Григоренка на честь маршала Жукова.
Другий апеляційний адміністративний суд відхили апеляцію Харківської міськради і підтвердив незаконність другого «повернення» проспекту попередньої назви. За декілька днів до цього мерія програла касацію у найвищій судові інстанції України – Верховному суді. Там розглядалося питання про перше перейменування.
Така кількість судів і судових рішень «по Жукову» здатна заплутати людину, яка спеціально не відслідковує це питання. Тому нагадаємо, що перший раз міськрада «повернула» маршала Жукова на топонімічну мапу Харкова у 2019 році, напередодні виборів до Верховної Ради. Так Геннадій Кернес намагався мобілізувати проросійський електорат і спонукати його голосувати не за «ОПЗЖ», а за «Опоблок – Довіряй ділам». Однак допомогло не дуже, і до парламенту цей політпроект так і не потрапив.
Рішення міськради було оскаржено в судовому порядку, і, програвши апеляцію, мерія Кернеса синхронно подала касаційну скаргу до Верховного суду і в лютому 2020-го вдруге перейменувала проспект Григоренка на честь маршала Жукова. Це рішення також згодом скасував суд першої інстанції. В апеляції юристи міськради намагалися «включити дурника», стверджуючи, що перебування Жукова на посаді міністра оборони СРСР у 1955-1957 роках «не доведено». Адже саме цей факт біографії «маршала Перемоги» робить перейменування незаконним: Закон прямо забороняє називати будь-що іменами радянських партійних і державних топ-посадовців.
З огляду на актуалізацію «питання Жукова» харківські активісти-декомунізатори нагадали про існування в Харкові бюста маршалу і названої на його честь школи №127. Не міг проігнорувати питання і виконуючий обов’яки міського голови Ігор Терехов, який намагається реагувати на ключові медіаприводи.
«Перейменовувати проспект у мене немає намірів, перейменовувати школу я теж не маю намірів. Нехай хто цього потребує, йдуть до суду», - заявив секретар. І ніби у воду дивився: через декілька годин суд підтвердив незаконність минулорічного перейменування.
Що стосується пам’ятника Жукову на проспекті (знов) Григоренка, то мерія і тут не змогла відстояти свою позицію. Цього місяця Міністерство культури відмовилося включати погруддя до реєстру нерухомих пам’яток. Отже, під захистом держави ця скульптура не перебуває.
Наскільки щирим є «захист Жукова» Тереховим, буде видно з його кроків. Чи заходитиме мерія на третій круг перейменування багатостраждального проспекту? Чи подаватиме касацію знову? Чи все-таки на майдані Конституції, 7 розважливо вирішать не створювати додатковий чинник дестабілізації в місті напередодні виборів?
«Загравання» з виборцями та порозуміння з елітами
Незважаючи на відсутність затвердженої дати виборів мера, виборча кампанія в Харкові де-факто стартувала. Принаймні, для двох потенційних кандидатів – Ігоря Терехова і Михайла Добкіна. І якщо другий намагається просто «проковтнути» рейтинг Геннадій Кернеса, то перший робить спроби працювати з різними електоральними групами. У тому числі тими, хто не були симпатиками колишнього міського голови.
До патерналістськи налаштованих виборців Кернеса Терехов звертається російською мовою з бордів і сітілайтів, оформлених у біло-синіх кольорах, що мають нагадувати про «стабільність» часів Януковича і «Партії регіонів». Цій електоральній групі Терехов обіцяє не допустити підвищення тарифів.
З огляду на те, що на «біло-голубому» полі працює доволі сильний і харизматичний конкурент, Терехов намагається вийти на його межі та сподобатись молоді та «креативному класу». Цього тижня в.о. мера відвідав Харківську школу архітектури, де поспілкувався не лише з її директором Олегом Дроздовим (автором відомого Театру на Подолі і харківських ТРЦ Ave Plaza, Prizma і Platinum Plaza ), а й з Олександрою Нарижною. На минулих виборах вона балотувалася в мери від партії «Голос».
На молодь розраховані й обіцянки Терехова збудувати в парку Машинобудівників сучасний урбан-центр із 15 локаціями, присвяченими вуличним культурам, коворгкінгами і спортивними майданчиками. Відзначимо, що Геннадій Кернес не цурався подібних іміджевих проектів. Але частіше схилявся до більш консервативних форм: реконструкцій парків і встановленню яскравих фонтанів і помпезних пам’ятників.
Віп-агітатором секретаря міськради на цьому тижні став давній приятель Кернеса Борис Філатов. Міський голова Дніпра дав інтерв’ю журналістці КП «Харьковские известия», у якому відверто хвалив Терехова, Кернеса і не жалкував епітетів для Добкіна.
«Я вважаю, що в такому великому і складному місті, як Харків, екзальтований персонаж не може стояти біля керма. Тому що місто це система складних соціальних зв'язків і містом потрібно командувати, не керуючись екзальтованим ціле покладанням», - саме так Борис Альбертович відгукнувся про Михайла Марковича.
До Ігоря Олександровича мер Дніпра був значно приязнішим, назвавши його продовжувачем справи Кернеса, «професіоналом найвищого класу», «людиною з інституціональною пам’яттю». І це ще не повний перелік компліментарних характеристик.
«Найбільш гідний серед кандидатів на пост харківського міського голови – Ігор Терехов», - підкреслив Філатов.
Те, що Терехов є людиною зрозумілою для харківських (і не тільки) еліт, прямо розповів впливовий харківський бізнесмен, засновник компанії «Агротрейд» Всеволод Кожем’яко у свіжому інтерв’ю виданню «Ліга». Говорячи про Добкіна, бізнесмен зазначив, що «особа світилася на всіх пропагандистських російських каналах, де засуджувалося все українське… Харкову не потрібна».
Зовнішньої реклами Добкіна у Харкові поки що не видно, й у медійному полі він цього тижня не відзначився. Але нещодавно встиг зареєструвати громадську організацію «Наш дім Харків» на чолі із собою. Заступником Добкіна у ній став його ж заступник з підзабутої партії «Християнських соціалістів».
Назва нової організації Добкіна підозріло нагадує назву партії «Наш дом Россия», що існувала в сусідній державі у 1990-х – 2000-х. Очолював її свого часу російський прем’єр Віктор Черномирдін, а після ліквідації функціонери цієї партії влади єльцинських часів згодом поповнили лави «Единой России». Михайло Марковичу, якщо вас консультують російські політтехнологи, то знайте: вони вам «впарюють» якийсь політичний мотлох.
«Звільнення» Кернеса і місцеві бюджети
У Харківській обласній та міських радах повним ходом йде підготовка до чергових сесій. 24 лютого міські депутати мають звільнити з посади мера Генадія Кернеса. До порядку денного сесії включено проект рішення про дострокове припинення повноважень міського голови, який помер більше двох місяців тому. Саме те, що покійний формально досі залишається міським головою, не дозволило Верховній Раді призначити вибори в Харкові на березень. Звичайно, можна допустити, що в юридичному департаменті мерії працюють «забудькуваті» фахівці, які просто «не встигли» вчасно підготувати проект відповідного рішення. Але їхні проблеми з пам’яттю чи неуважність уже неодноразово збігалися з інтересами керівництва міста.
Крім «звільнення» Кернеса, депутати голосуватимуть за нову редакцію положення про почесних громадян, що надасть можливість присвоювати це звання посмертно міським головам, які зробили значний внесок у розвиток Харкова. І можна бути впевненим, що робиться це не заради Євгена Кушнарьова.
Також у порядку денному сесії низка традиційних питань, пов’язаних із бюджетом і землеустроєм.
Обласна рада збереться на сесію на початку березня. Скоріше за все, навіть двічі. Адже питань накопичилося багато: внесення змін до бюджету, затвердження обласних бюджетних програм і звітів щодо їх виконання, звільнення та призначення керівників комунальних підприємств тощо.
Автор: Сергій Жуков.
