Які вироки оголошують суди колаборантам із Харківщини?

Вироки отримали житель Безлюдівки Валерій Давиденко, староста села Просянка Сергій Демідов, начальниця "відділу" окупантів із Балаклії Світлана Павлова та завідуючий "сектору" із Куп'янщини Олег Ляшенко.

10 липня Зміївський райсуд Харківщини виніс вирок мешканцю селища Безлюдівка Валерію Давиденку, який здавав інформацію про тренувальний центр української армії у Зміївській громаді. Чоловіка визнали винним у державній зраді (ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України) та признали покарання у вигляді 15 років ув'язнення та конфіскації майна. Про це пише Харківський антикорупційний центр із посиланням на Єдиний державний реєстр судових рішень.

Слідчі встановили, що Давиденко спілкувався із колишнім харків'янином і помічником так званого "главы военно-гражданской администрации Харьковской области" Олександром Слісаренком. Останній був міліціонером у Харкові, не пізніше 2017 року виїхав до Росії. У 2019 році зрадник отримав російське громадянство. Потім переїхав до Луганська, там йому дали посаду заступника начальника відділення з розкриття злочинів проти особи карного розшуку так званого "Жовтневого райуправління МВС ЛНР".

Під час повномасштабного вторгнення Слісаренко створював мережу агентів із жителів Харківської області, листування вів у Telegram. Давиденко та Слісаренко давно знали один одного. У середині лютого минулого року Давиденко відправив Слісаренку інформацію про тренувальний центр Збройних сил України на території санаторію "Ялинка" на Харківщині. У суді Давиденко провини не визнав, проте не заперечував, що спілкувався зі Слісаренком.

"Розповів, що вони познайомилися у 2014-му на релігійному ґрунті. Слісаренко тоді ще жив у Харкові, він хрестив йому доньку. Давиденко пояснив, що під час воєнного стану через матеріальну скруту почав підробляти таксистом і одного разу підвозив до міста Зміїв двох українських військових, які між собою розмовляли про тренувальний центр ЗСУ на базі санаторію "Ялинка" у Зміївському (на даний час Чугуївському) районі, а також про те, що там навчають американські інструктори. Через декілька днів на Telegram зателефонував Слісаренко і сказав, що "Росія йде, готуйтесь, вам буде важко", на що обвинувачений нібито відповів, що росіянам також буде важко, бо ЗСУ також навчаються і переказав почуту розмову військових. Слісаренко попросив уточнити, де саме знаходиться цей санаторій, обвинувачений на карті застосунку Google Map знайшов санаторій, поставив позначки геолокації і відправив йому. Такі розмови відбувалися приблизно п'ять разів, Давиденко із Слісаренком обговорювали блокпости", — розповіли в Антикорупційному центрі.

Вирок старості села Просянка Кіндрашівської сільради Куп'янщини Сергію Демідову виніс Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області 25 червня. Чоловіка відправили у тюрму на п'ять років та позбавили права обіймати посади в органах влади на десять років, майно не конфіскували.

За даними слідства, Демідов під час окупації добровільно співпрацював із загарбниками. Йому запропонували посаду у так званому "Кондрашевском территориальном отделе ВГА Купянского района Харьковской области", і той погодився. Він став "и. о. помощника начальника".

Демідов також не став визнавати провини. Він заявив, що після окупації Просянки до нього приходили місцеві мешканці та казали, що у них почалися проблеми, і той став вирішувати їх. Наприкінці березня 2022 року до нього приїхали російські військові та наказали сповістити населення про комендантську годину, а також зібрати зброю із жителів. Наступного разу він сказав їм, що у селі немає зброї, на що окупанти начебто стали його бити.

Наприкінці травня того ж року нібито голова Кіндрашівської громади Сергій Коньшин зібрав старост і повідомив про пропозицію із боку окупантів працювати в їхній адміністрації. Демідов стверджує, що не погодився, однак за деякий час до нього стали приїжджати окупанти та бити, потім начебто розумів, що допомагає окупантам, але робив це примусово.

"Через три дні після цього до нього приїхав Коньшин з військовими рф,і начебто його вдарили прикладом та почали погрожувати родині та дітям. Після цього його ще два рази вивозили за село, били, змушували працювати. Через погрози він сам поїхав до Коньшина. Той повідомив йому, що буде давати розпорядження, що робити. Він почав виконувати завдання окупаційної влади. До нього приїхали військові рф та привезли гуманітарну допомогу, він був в клубі, однак допомогу від окупаційних військ роздавали, якісь дівчата. Начебто Сергій Коньшин змусив Демідова збирати з пенсіонерів копії паспортів та заяви на видачу 10 тисяч рублів. Демідов каже, що він за сільською радою спалював газети, які привозили для місцевого населення окупанти. Він розумів, що допомагає окупантам, але робив це під примусом: відвідував наради при окупаційній владі, але нечасто, на роботу виходив не щодня", — пише ХАЦ.

У суді дружина сказала, що окупанти змусили працювати її чоловіка Демідова. Місцева мешканка підтвердила, що Демідов співпрацював із загарбниками — він відкривав їй двері школи та знімав український прапор. Більшість свідків кажуть, що чули про те, що нібито він співпрацював із ворогом, оскільки той його бив.

9 липня Київський райсуд Харкова оголосив вирок так званій "начальниці відділу культури, молоді та спорту Балаклейского теруправления Изюмского района Харьковской области" Світлані Павловой. Її визнали винною у колабораційній роботі та призначили покарання у вигляді шести років тюрми, позбавлення права обіймати керівні посади на десять років, майно не конфіскували.

Як установило слідство, жінка погодилася очолити цей "відділ" під час окупації. На посаді займалася організацією та проведенням культурно-масових заходів. Зокрема, встигла організувати так званий фестиваль "Руське поле", свято — "День прапору Російської Федерації" і захід до Дня заснування Балаклії. Також колаборантка ходила на засідання до адміністрації окупантів.

У суді Павлова не визнала вини. Вона також розповідала про те, що до неї приходили окупанти, допитували, били та примушували працювати. Проте свідки сказали, що окупанти їм також пропонували працювати, проте ті відмовлялися, при цьому їх не били.

Ще один вирок виніс 12 липня Ленінський райсуд Харкова. Ним засуджено до семи років тюрми з конфіскацією майна так званого "и. о. заведующего сектором жилищно-комунального хозяйства Петропавловского теротдела ВГА Купянского района" Олега Ляшенка.

До війни Ляшекно обіймав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення "Сортувальний" митного поста "Куп'янськ". Проте коли окупанти захопили район, пішов до них працювати. Разом з іншими жителями займався фарбуванням зупинки громадського транспорту у кольори прапора держави-агресора. Під час судового засідання він також не став визнавати провини та заяв про погрози із боку окупантів. Нібито вони його змушували косити траву та роздавати їхню "гуманітарну допомогу".

Як писав KHARKIV Today, суд призначив м'яке покарання харківському адвокату, який поширював інформацію про ЗСУ.