Війна сенсів. Як працює російська пропаганда на окупованих територіях Харківської області
Відключення мобільного зв'язку, роздача гуманітарної допомоги під камери російського телебачення, радянські прапори, агітаційні листівки та георгіївські стрічки для ветеранів. Росіяни використовують різні методи, щоб залучити жителів окупованих громад Харківської області до "русского мира".
Куп'янськ, Вовчанськ, Шевченкове, Великий Бурлук, Чкаловське, північ Харківського району, Балаклія потрапили під окупацію у перші дні війни. У березні росіяни захопили Балаклію, у квітні Ізюм та Борівську громаду. На зайнятих територіях окупанти одразу ж відкрили другий фронт — пропагандистську війну за уми та душі людей, які не змогли вирватися на підконтрольну Україні територію.
Заборона на дзвінки
Перше, що роблять росіяни, коли заходять до українських міст та сіл — глушать мобільний зв'язок. Досі для жителів Вовчанська та передмість, Борової, Ізюма, Козачої Лопані дзвінки по мобільному телефону друзям та рідним — результат праці та ризику. Щоб упіймати сигнал в Ізюмі, необхідно пробратися на околицю міста через кілька блокпостів. У Вовчанську та навколишніх селах — така сама ситуація. Як тільки окупанти дізнаються про те, що десь збираються люди, щоб зателефонувати до рідних, їх починають проганяти. У селах "точку дозвону" здають місцеві колаборанти.
Але навіть якщо вдається пробитися на територію, підконтрольну Україні, розповісти рідним та близьким майже нічого неможливо. Загарбники мають технічні можливості прослуховувати дзвінки, тому тим, хто залишився в окупації, радять не розповідати зайвого, щоб не поставити себе під удар.
"У розмовах та листуваннях слід уникати будь-яких небезпечних тем, які можуть викликати підозру окупантів і колаборантів та привернути їхню увагу (дані про переміщення військових, дії зрадників та інше", — попереджають земляків у Борівській селищній раді).
Мобільний зв'язок блокують не лише для того, щоб місцеві патріоти не змогли попередити ЗСУ про пересування ворожої техніки. Російські військові та колаборанти розповідають людям, які залишилися без новин, що Харків та Київ захоплені, Україна капітулювала, і "русский мир" на Харківщині тепер назавжди.
Підкуп і обіцянки
Стандартна тактика російських пропагандистів ще з 2014 року — роздача гуманітарної допомоги для зйомки телевізійних сюжетів. Сценарій завжди той самий: у місто, яке завдяки старанням російських військ залишилося без електрики, газу, медикаментів та продуктів харчування, завозиться трохи їжі, але щоб отримати її, потрібно відстояти величезну чергу і дати коментар російським телеканалам із вдячністю за турботу.
Спочатку окупації застосувати цей звичайний прийом не вдавалося. У тому ж таки Куп'янську проходили масові демонстрації протесту з українськими прапорами, місцеві жителі намагалися вигнати загарбників, незважаючи на те, що міський голова Геннадій Мацегора майже відразу перейшов на їхній бік. Але поступово окупантам вдалося встановити у місті свою владу, а у жителів тим часом добігли кінця запаси продуктів — доводилося стояти у чергах за російською гуманітаркою. Останнім часом в окупованих містах її дають в обмін на паспортні дані — можливо, так самопроголошена влада збирає дані для проведення псевдореферендумів.
У хід йдуть і обіцянки солодкого життя чи то у складі Росії, чи то у складі "ЛНР" — багато окупантів ще й самі не визначилися. Наприклад, у Борівській громаді місцевим жителям спочатку розповідали, що вони увійдуть до складу "ЛНР", потім обіцяли включити їх до Бєлгородської області, а потім туди зайшли окупанти з Ізюма, які вважають, що Борова, як частина Ізюмського району, має бути включена до складу "ДНР".
У Балаклії місцевим жителям обіцяють влаштувати їхніх дітей-випускників до університетів Російської Федерації, а школярів молодшого віку — оздоровити у російських дитячих таборах. Для цього також потрібно залишити свої паспортні дані керівництву "тимчасової адміністрації". Такі самі обіцянки звучать і в Ізюмі.
Газети і радіо Z
Телебачення завжди було головною зброєю російських пропагандистів. Але на окупованих територіях Харківської області вони зіткнулися з тим, що не можуть його розгорнути проти місцевих жителів. У більшості захоплених міст та сіл немає електрики. У Маріуполі окупанти вийшли зі становища — возять містом величезні пересувні екрани, з яких гучно транслюють російські новини. У невеликих містах Харківщини на таку розкіш вирішили не витрачатися і замінили телевізор листівками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гауляйтери Харківської області. Хто і як зрадив Україну
В Ізюмі вийшло вже два випуски листівки "Ізюмський телеграф". Там є зведення з фронтів, наприклад, про те, як ЗСУ ведуть "жорстокі бомбардування донбаських міст" — ізюмчан намагаються переконати у тому, що саме українські військові зруйнували місто.
"У нас величезні плани, і Російська Федерація надасть нам допомогу та підтримку", — обіцяє в іншому випуску листівки гауляйтер Владислав Соколов. Зважаючи на все, пропаганда працює не дуже успішно, тому що десятки ізюмчан намагаються прориватися через блокпости на територію, підконтрольну Україні. Але на когось ці промови, безумовно, вплинуть — адже мобільного зв'язку та електрики у місті немає, новини дізнатися нема звідки. Нещодавно в Ізюмі з'явилося пропагандистське "РадіоZ", але мовить воно лише дві години на день.
У більшості населених пунктів навіть листівку випустити проблематично, тому росіяни обмежуються зовнішньою агітацією. На вулицях захоплених сіл та міст розвісили російські триколори та радянські червоні прапори, а до 9 травня "прикрасили" дороги банерами з георгіївськими стрічками. Кульмінацією цієї наочної пропаганди стало 9 травня. У Куп'янську, Козачій Лопані, Ізюмі та інших населених пунктах під проводом місцевих зрадників пройшли паради.
День Перемоги завжди було шанованим святом у Харківській області, де під час Другої світової війни точилися запеклі бої, в яких загинуло багато місцевих жителів. Скориставшись тим, що ветерани все одно прийшли б до могил полеглих земляків, окупанти перехопили ініціативу та провели всі урочистості під російськими прапорами, а ветеранів змусили приколоти до піджаків георгіївські стрічки. Але цього разу зібрати під пам'ятниками вдалося небагатьох, навіть у Куп'янську та Козачій Лопані, де й до війни було кілька проросійськи налаштованих громадян. За відеосюжетами російських пропагандистів видно, що до меморіалів слави прийшло зовсім небагато людей. Якщо порівняти ці сюжети з українською річною давністю, то легко помітити, наскільки багатолюдними завжди були площі Ізюма, Куп'янська, Вовчанська у День Перемоги, і які вони порожні цього року.
День Росії, який відзначається 12 червня, в окупованих громадах Харківської області вирішили не святкувати зовсім — принаймні жодних пропагандистських роликів про це не зняли. Мабуть, порахували, якщо навіть на свій День Перемоги місцеві жителі не захотіли йти під ворожим прапором, то відзначати чуже свято і не стануть. Відзначилися пропагандисти хіба що у Вовчанську: на деяких вулицях міста у неділю відновили електропостачання, для цього привезли камеру та російського журналіста. Під час зйомки сюжету, як за сценарієм, сталося те, що відбувається з 2014 року на Донбасі: у місті розпочався обстріл. Але навіть у місцевих чатах ніхто не повірив, що Вовчанськ обстріляла українська армія. По-перше, напрям удару був з боку, де стоять росіяни та їхня техніка, а по-друге, артилерія ЗСУ стоїть поза зоною досяжності. Схоже, пропаганду "приготували" лише для жителів "запоребрика".
