"Це була не просто робота". Росіяни знищили у Харкові підприємство для людей з інвалідністю
Підприємство "Ніка" товариства інвалідів "Шанс" понад два десятиліття давало роботу людям з проблемами здоров'я, які більше ніде не могли знайти заробіток. 7 червня його зруйнували росіяни. Співробітники в розпачі, але директор сподівається знайти можливість відновити виробництво.
Напевно, кожен українець, що відвідує великі супермаркети, хоч раз купував продукцію харківського підприємства "Ніка". Тут фасували сухофрукти, насіння та горіхи для торгівельних мереж. Але для працівників "Ніка" була більше, ніж роботою — це місце змінило на краще життя кожного з них.
Тут знаходили друзів та виходили заміж
У ніч на 7 червня росіяни завдали великого комбінованого удару по Харкову ракетами, керованими бомбами та безпілотниками. Кілька боєприпасів влучили на територію, де розташоване підприємство товариства інвалідів "Шанс". На щастя, ніхто з працівників не постраждав, бо це сталося вночі, коли в цеху нікого не було. Але понад 40 людей з порушеннями здоров'я фактично лишилися на вулиці.
Свого часу "Ніка" була звичайним підприємством, але задуматися про інклюзію засновника Андрія Дідіка змусила родинна біда — захворіла його мама.
"Моя мама все життя працювала, але потім захворіла та отримала 1 групу інвалідності. За станом свого здоров'я вона ще могла виконувати роботу, але її відразу ж звільнили. І це було для неї ще більшим ударом, ніж пухлина мозку. Від цього часу я захотів, щоб на моєму підприємстві працювали люди з інвалідністю", — розповів KHARKIV Today Андрій Дідік.
Він познайомився з членами харківського осередку товариства інвалідів "Шанс" і запросив людей на роботу. Але довелося, згідно із законодавством, робити компанію профільною, при товаристві. Таким чином вдалося дати роботу більше ніж 40 працівникам. Вони не просто рахувалися на виробництві, а виконували важливу роботу та заробляли гроші. Та навіть більше.
"До нас часто приходили люди, повністю закриті для суспільства, особливо це стосується тих, хто має вади слуху та мовлення. А в нас вони починали почуватися впевнено, дружити між собою поза роботою, спілкуватися з іншими. До нас прийшла дівчина з ДЦП, була дуже закрита, але потім вийшла заміж, народила дитину. Робота дає людям впевненість, людина відчуває, що не якась особлива, а така ж, як і всі. Коли людина впевнена, її життя йде зовсім інакше", — каже директор підприємства.
Якщо зараз Андрій Дідік не знайде можливості швидко відновити виробництво, для його співробітників це буде серйозним ударом, адже більшість із них присвятили цій роботі 15-20 років життя.
"Ми не збираємо гроші з людей"
"Ніка" працювала майже увесь час повномасштабної війни — лише у перші місяці підприємство припинило роботу через масштабні обстріли та відсутність громадського транспорту в Харкові. Але вже з травня вдалося облаштувати бомбосховище на території та поступово виводити людей на роботу.
За три з половиною роки бойових дій "Ніка" неодноразово потрапляла під потужні обстріли. У січні 2024 року за кількадесят метрів від цеху впав "Іскандер". У приміщенні вилетіли вікна та двері. Два місяці тому російський безпілотник зробив у даху величезну діру. Кожного разу підприємство відновлювало роботу. Але 7 червня "приліт" був настільки потужним, що пожежу не могли загасити дві доби. Лагодити вже нічого.
"Можливо, в майбутньому можна буде відбудувати з нуля, але зараз точно ні. Ми не збираємо гроші з людей в Україні, бо всі ці гроші потрібні для війська. Можливо, якісь іноземні фонди та компанії могли б допомогти. Якщо ми зараз не вирішимо це питання, далі не буде сенсу, бо торгівельні мережі не можуть бути пустими, деякий час вони почекають, але потім просто знайдуть інших постачальників", — впевнений Андрій Дідік.
Його допис про знищення підприємства набув великого розголосу у соцмережах, кілька організацій запропонували свою підтримку, але, поки немає конкретної допомоги, говорити про відновлення рано. Директор "Ніки" сподівається, що муніципалітет Харкова знайде вільне приміщення для соціально важливого підприємства, у такому разі грантових коштів знадобиться залучати набагато менше. Переїзд у безпечніше місце він поки не розглядає, адже працівники — люди маломобільні.
