Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Дім Марії Каймакан на Пушкінській вулиці
Щоразу проходячи повз будинок на вулиці Пушкінській під № 55, я з подивом читаю текст на охоронній табличці, де зазначено, що у ньому з 1871 до 1931 року проживав Ілля Ілліч Слатін. Цю інформацію повторюють краєзнавці та журналісти у своїх публікаціях і, звичайно, екскурсоводи. Водночас варто було б засумніватися у достовірності цього твердження, адже якщо ми зазирнемо у друковане видання "Харківський календар", скажімо, за 1885 рік, то побачимо, що Ілля Ілліч Слатін проживав на Міщанській вулиці у будинку Вітте, будинок цей зберігся, про нього зовсім нещодавно була і наша публікація. А скажімо, у 1889 році Слатін проживав у будинку на Катеринославській №36, з 1891 року він зі своєю сім'єю живе у знаменитій садибі Сердюкових на Чернишевській вулиці, 14.
Ситуацію з будинком на Пушкінській № 55 посилює той факт, що у 1871 році будинок ще навіть не був побудований, ця ділянка залишалася порожньою навіть у 1880 році! Водночас під час перегляду списку домовласників другої половини ХІХ століття ми побачимо прізвище Слатіна серед власників вулиці Німецької (до 1899 року так називалася Пушкінська).
То хто ж збудував цей будинок і в якому році? Земельну ділянку у міста під № 47 на Великій Німецькій вулиці під забудову в 1881 році купує Марія Федорівна Каймакан. Її чоловік майор (пізніше підполковник) Пилип Іванович Каймакан служив у Харкові начальником відділу в окружному інтендантському управлінні. У 1882 році Марія Каймакан подає прохання про будівництво кам'яного одноповерхового будинку, і у тому ж році проєкт був реалізований. Окрім будинку на дворовому місці будуть збудовані служби, каретний сарай зі стайнею. Старий сад, висаджений ще на початку ХІХ століття дворянами Куликовськими, буде оновлено. Тут треба сказати, що у харківців того часу був просто приголомшливий потяг до закладення власного саду, якщо це дозволяла земельна ділянка, і як це сумно виглядає сьогодні, коли старовинні сади закатані в асфальт заради автомобільної парковки. Нумерація будинку змінюватиметься: спочатку вона буде під №49, пізніше №55.
Сім'я Каймакан володітиме будинком до 1895 року, потім деякий час власницею буде дружина московського міщанина Любов Гаврилівна Гунгер, чий чоловік Федір Карлович Гунгер здійснював у Харкові торгові операції. А ось Ілля Ілліч Слатін купує цей будинок у 1896 році. На той час його сім'я (дружина Серафима Василівна та діти Ілля, Володимир та Олександр) належатиме до парафії Різдво-Богородичної (Каплунівської) церкви, яка розташовувалась на протилежному боці вулиці.
Напевно, варто висловити сумнів у офіційній біографії самого Іллі Ілліча Слатіна. Вважається, що він народився у сусідньому місті Білгороді Курської губернії у 1845 році, можливо, цей факт заперечувати не варто. Але у своїй автобіографії Ілля Ілліч писав, що Харків – його рідне місто, можливо тому, що він тут проживає з дитинства.
Батько Іллі Ілліча походив із купців, у Харкові разом із братом він торгував хлібним вином та борошном, і досить успішно. Харківський купець 1-ї гільдії Ілля Слатін незабаром був зарахований до спадкового почесного громадянства, володів великим маєтком у селі Олексіївка Харківського повіту. У цьому ж званні спадкового почесного громадянина (поки на початку XX століття його не зарахували до спадкового дворянства по Харківській губернії) був і його син Ілля Ілліч Слатін, який навчався у харківському пансіоні для хлопчиків Івана Олексійовича Сливицького (будівля розташовувалась на Сумській вулиці та до наших днів не збереглася). Подальшу біографію Іллі Ілліча Слатіна не варто, мабуть, повторювати, вона відома, головне, що навесні 1871 року він повернувся до рідного Харкова, у якому прославив своє ім'я як найбільший музичний діяч нашого міста.
У роки радянської влади будинок на Пушкінській вулиці був закріплений довічно за Іллею Іллічем Слатіним, у якому він і помер у 1931 році. У 1989 році на будинку була встановлена меморіальна дошка, яка на сьогоднішній день вважається викраденою. Сам будинок, незважаючи на свій статус пам'ятки, очікує, мабуть, сумна доля.
