Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Будинок Василя Мілена на Дівочій вулиці
Вулиця Дівоча сповнена сюрпризів! Скільки ще дивовижних сюжетів та сімейних історій подарує вона дослідникам минулого. Всі, хто ходять по цій короткій вулиці, із задоволенням розглядають прикраси на фасаді будинку № 4, які, безсумнівно, з'явилися лише на початку XX століття, але сам будинок був побудований значно раніше.
Про перших власників дворового місця на сьогоднішній день нічого не відомо. Одноповерховий кам'яний будинок у 1840-і роки збудував на цій ділянці професор ботаніки Імператорського харківського університету, статський радник Василь Матвійович Черняєв, а після його смерті у 1871 році власницею стала його дружина Варвара Олександрівна. У цьому будинку народилися їхні четверо дітей: Павло, Микола (засновник і директор сільськогосподарського музею у Санкт-Петербурзі), Валеріан (вчений-агроном) і Марія.
Варвара Олександрівна Черняєва померла у Харкові у 1888 році, але ще до цього дворове місце на Дівочій, 4 перейшло у володіння дружини одного з синів Василя Матвійовича і Варвари Олександрівни, колезького радника Катерини Олексіївни Черняєвої. Одним із квартирантів у її будинку був чиновник особливих доручень харківського губернатора, колезький асесор Василь Васильович Мілен, він і купив наприкінці XIX століття домоволодіння у Черняєвої.
Василь Мілен походив з численного роду балтійських німців, родоначальник якого Герман тор Молен був купцем у місті Нарві у XVI столітті. З його нащадків Герман Йоганн цур Мюллен (Мілен) служив бургомістром у Ревелі, один із шістьох синів якого Фрідріх Йоганн фон цур Мілен у 1792 році був зведений у дворянство Священної Римської імперії та володів маєтком Селлі в Естляндії. Єдиний його син Вільгельм Йоганн фон Цур Мілен був прийнятий на військову службу в Російській імперії, де дослужився до чину генерал-майора. Від дружини Надії Олексіївни Ползикової у нього народилося четверо дітей: Надія, Василь, Олексій та Сергій. Всі діти були хрещені у православних храмах і отримали по батькові від імені Василя, а не Вільгельма, втратили вони і приставки до прізвища, ставши просто Міленами. Проживали вони на території сучасної України, переважно у Харківській губернії з основним маєтком у селі Віри Сумського повіту.
Василь Васильович Мілен, купуючи будинок у Черняєвої, розумів, що дворове місце було маломірним та ще й стояло на краю Куликової гори. Крім старого кам'яного будинку, тут знаходилися кам'яні служби, в яких були кухня, підвал для зберігання продовольства, приміщення для дров та вугілля. Але крім двору Черняєвих, йому вдалося купити і дворове місце на вулиці Куликівській під № 13 у міщанина Похмелкіна, де стояли кам'яний одноповерховий будинок і дерев'яний сарай. Таким чином у Мілена утворилася велика садиба з наскрізним володінням між вулицями Дівочою та Куликівською.
Насамперед Василь Мілен додав два поверхи до існуючого кам'яного будинку, зробивши його триповерховим, з гарними та затишними квартирами. Відомий нам сьогодні малюнок на фасаді, швидше за все, з'явився дещо пізніше.
У 1903 році Василь Мілен будує одноповерховий кам'яний флігель із підвалом та сарай із фасадом на Куликівську вулицю. Автором проєкту став уже відомий нам раніше за іншими проєктами початку ХХ століття Володимир Олександров. У флігелі було влаштовано квартиру, куди йшов вхід з двору, і магазин на три приміщення, з входом з вулиці Куликівської.
Про дружину Василя Мілена мені нічого не відомо, а ось дочки потрапляють у поле зору. Одна з дочок, мабуть старша, Катерина, народилася у 1871 році і у 1893 вінчалася у Всесвятській церкві села Віри з капітаном Миколою Олексійовичем Антоновим, який пізніше стане генерал-лейтенантом і кавалером орденів святої Анни і святого Станіслава I ступеня, святого Володимира і святої Анни ІІІ ступеня. Нащадки від цього шлюбу сьогодні живуть у Російській Федерації. Друга дочка Надія була дружиною Івана Петровича Бикова, ця сім'я проживала у Харкові і, наскільки мені відомо, їхні нащадки ще мають жити у нашому місті.
На початку XX століття Василь Мілен вважав життя своїх дітей влаштованим і вирішив удочерити повнолітню свою вихованку Марію, якій у 1905 році було дозволено взяти по батькові Василівна та прізвище Мілен. А ось із дворянством їй не пощастило, вона здобула лише особисте почесне громадянство. Вона й володіла будинком на Дівочій, 4 після смерті прийомного батька, поки радянська влада його не націоналізувала.
