Перші герої війни. Харків згадує подвиг Небесної Сотні

Дванадцять років тому почалася тоді ще гібридна війна Росії проти України. Поки "зелені чоловічки" захоплювали владу у Криму, у центрі Києва силові підрозділи за наказом керівників режиму Януковича почали розстрілювати протестувальників Євромайдану. Хоча вироки деяким "беркутівцям" були оголошені, за вбивство людей по-справжньому ніхто не був покараний.

Річницю кривавих подій на вулиці Інститутській у Харкові згадують скромно — панахидою у храмі. Квіти несуть до меморіальних дошок на стіні Храму Іоанна Богослова — у місті немає пам'ятника Героям Небесної Сотні, його будівництво відклали на невизначений час.  

Приклад для нинішніх героїв

Дні з 18 по 20 лютого 2014 стали переламними у протистоянні Віктора Януковича та протестувальників Євромайдану. У ці дні силовики розстріляли та закатували до смерті 78 учасників протесту. Усього під час Революції Гідності загинули 107 чоловік, яких потім символічно назвали "Небесна сотня". Серед них було і троє харків'ян.

Юрій Паращук, 47 років

Юрій народився у місті Тальне Черкаської області, але згодом переїхав до Харкова. Працював столяром. На Майдан до Києва почав їздити з 1 грудня 2013 року, допомагав пораненим вибратися з зони зіткнень із силовиками. Загинув 20 лютого 2014 року на Інститутській від снайперської кулі.

Юрія Паращука поховали на батьківщині, у нього залишилась мати, син від першого шлюбу, дружина Ольга та двоє її дочок, яких вони разом виховували. Зараз Ольга живе на Вінниччині, займається волонтерством.

Євген Котляр, 33 роки

Народився та виріс у Харкові, закінчив ХНУРЕ, працював промисловим альпіністом.

Активною громадською діяльністю Євген почав займатися у 2010 році, коли у лавах руху "Зелений фронт" протестував проти вирубки Центрального парку і будівництва дороги через зелену зону.

Від перших днів Революції Гідності був на харківському Євромайдані, час від часу приїжджав до Києва, де записався до Третьої сотні.  20 лютого 2014 року допомагав виносити поранених з Інститутської і сам отримав кулю снайпера. Помер у машині "швидкої допомоги".

Євгена поховали в Харкові. Його батько Микола Котляр часто бере участь в акціях, присвячених пам'яті Героїв Небесної Сотні.

Владислав Зубенко, 22 роки

Народився і виріс у Харкові, з червоним дипломом закінчив Харківську залізничну академію, працював контролером на "Південній залізниці". Влад захоплювався історичною реконструкцією, брав участь у чемпіонаті світу з історичного бою. Лицарські обладунки взяв із собою на київський Майдан, куди поїхав 18 лютого 2014 року — до цього Владислав регулярно приходив на Майдан у Харкові.

Отримав серйозне поранення  20 лютого 2014 року, помер через 8 днів у київській лікарні. Влада поховали у Харкові. Його батько Віталій Зубенко унаслідок обстрілів 2022 року втратив житло. Він не може домогтися компенсації за спалений будинок через проблеми з документами на право власності, зараз живе на дачі в Чугуївському районі, яка теж постраждала від обстрілів.    

Як правило, у ці дні акції на честь загиблих героїв Небесної Сотні проходили біля пам'ятника Шевченку на Сумській — там, де збирався Євромайдан. Євгена та Влада також згадували в школах та університетах, де вони навчалися. Але з 2022 року ніякі масові заходи в цей день стали неможливими через загрозу обстрілів, та й пам'ятник Кобзарю схований захисною конструкцією.

Батьки не вірять в справедливе покарання

Майже 10 років йшли розслідування та суд у справі вбивств на Інститутській вулиці. Обвинувачених  беркутівців Олега Янішевського, Сергія Зінченка, Павла Аброськіна обміняли у 2019 році на українських військовополонених,  але у жовтні 2020 року прокуратура оголосила їх в міжнародний розшук, а суд відновив справу, але її розгляд тривав ще два роки.

У жовтні 2023 року Святошинський суд оголосив вирок. У ньому працівників спецпідрозділу "Беркут" визнали винними у розстрілі людей, причому за версією суду жодної "третьої сили", "загадкових снайперів" там не було. У результаті:

• заступнику командира полку Олегу Янішевському призначили довічне ув'язнення (був обміняний, живе в Росії);
• спецпризначенця Павла Аброськіна засудили до 15 років (був обміняний, живе в Росії);
• Сергія Зінченка засудили до 15 років (був обміняний, живе в Росії);
• Олександру Маринченку присудили 5 років позбавлення волі, але він відбув призначений йому термін у СІЗО, де перебування зараховується за правилом про "один день за два" – "законом Савченко";
• Сергія Тамтура суд повністю виправдав.

Батько Влада Зубенка в реальне покарання для ініціаторів та виконавців вбивства свого сина вже не вірить.

"Я хотів покарання насамперед для начальства, а не для цих дрібних сошок. Януковича і його людей. Але цього немає. І так само, як суд тривав 10 років, тепер розгляд в апеляції також триватиме ще 10 років", — вважає Віталій Зубенко.

Батько Євгена Котляра так само зневірився у справедливому покаранні для вбивць.

"Я взагалі не задоволений ходом усіх справ, бо нікого так толком не наказали. Більшість одразу втекли до Росії, когось відпустили, когось обміняли, але не наказали нікого — і це мене бісить. Так вийшло, бо від початку розслідування пішло не так, як треба. Слідчі тоді визначили неправильне розташування поранення шиї Жені, якби не наша адвокатка — то вийшло б так, наче йому стріляли в спину свої ж. В апеляцію не вірю — не знаю, що може додатково вплинути на вирок через 10 років", — каже Микола Котляр. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Затримали ексберкутівця, який переховувався від покарання по справі Майдану

Тим не менш, розслідування вбивств учасників Євромайдану досі тривають. 19 лютого 2024 року начальник департаменту у справах Майдану Офісу Генпрокурора Олексій Донський повідомив, що прокурори нарешті натрапили на російський слід. 

"20 співробітників ФСБ, серед яких п’ятеро генералів, кілька разів приїжджали в Україну і спільно зі співробітниками СБУ робили відповідні інформаційні матеріали, які ставали підставою для вчинення тих чи інших злочинних дій", — заявив Донський.