Кобзар у місті: 10 фактів про Шевченка і Харків
Тарас Шевченко ніколи не був в Харкові, але його образ справив великий вплив на зовнішній вигляд міста.
207 років тому народився головний український поет Тарас Шевченко. У Харкові Кобзарю присвячено чимало цікавого: сад, театр, вулиця, перший в Україні пам'ятник і найбільший мурал.
1. Перший пам'ятник Кобзарю (за іншою версією — один з перших) з'явився саме в Харкові. У 1898 році в садибі родини меценатів і просвітителів Алчевських встановили мармуровий бюст. Зараз ця вулиця носить назву Дружин Мироносиць, а на місці садиби знаходиться Будинок культури Нацполіціі. Сім'я витратила на пам'ятник колосальні на ті часи гроші — 1000 рублів. Для порівняння: дійна корова в ті роки коштувала 60 рублів.
Кобзар простояв у маєтку меценатів недовго. Після банкрутства і смерті Олексія Алчевського його рідні змушені були продати садибу, але бюст Шевченка вони забрали з собою. Зараз він знаходиться в державному музеї поета в Києві.
2. Конкурс на пам'ятник тривав майже 15 років. Той самий знаменитий монумент на Сумській не могли встановити дуже довго. Конкурс в Харківській міськраді оголосили у вересні 1929 року. Відкрити пам'ятник повинні були через рік. Роботи надіслали більше 100 скульпторів, але жоден з ескізів не сподобався суворим суддям. Конкурс продовжили, а потім переможців змусили доопрацювати проєкти.
3. Робота ленінградського скульптора Матвія Манізера стала найвищим пам'ятником в Радянському Союзі. Висота всього монумента —16 метрів, фігура поета — 5,5 метра.
4. Зірки-натурниці. Постать Кобзаря оточують 16 фігур, які зображують героїв його поем і героїв нової епохи: матроса, солдата, рабфаківку та інших. Манізер ліпив їх з акторів театру "Березіль". Для Катерини позувала зірка українського театру і кіно Наталія Ужвій.
Її можна побачити в кадрах кінохроніки про відкриття пам'ятника в 1935 році — артистка стоїть в білому береті.
5. Про пам'ятник Шевченку існує безліч легенд і міфів. Наприклад, вважається, що великий палець кріпака має чарівні властивості: якщо загадати бажання і потерти його, то воно здійсниться.
6. Колись в Харкові зберігалася найбільша колекція картин Тараса Шевченка. Вона налічувала близько 800 робіт і зберігалася в Інституті літературознавства (зараз — Художній музей на вулиці Дружин Мироносиць).
У 1939 році колекцію передали до столиці УРСР, Києва. У Харкові залишилося тільки чотири роботи: мальовнича картина, один офорт і два малюнки.
7. Кобзар і топоніміка. Коли в Університетському саду з'явився пам'ятник, його перейменували в сад Шевченка. Ім'я Шевченка носить одна з найстаріших вулиць міста. Раніше вона називалася Бєлгородською, а нинішнє ім'я отримала в 1961 році. Ім'я поета і художника також присвоєно театру української драми і приладобудівному заводу.
8. Поет і письменник Сергій Жадан присвятив харківському пам'ятнику Кобзарю новелу "Шева показує капіталізму фак", яка увійшла до книги «Anarchy in the UKR» 2005 року. Починається розповідь так:
"Чим харківський Шева відрізняється від решти Шев, густо встановлених по містах і селах України? Харківський Шева позитивно вирізняється грамотно дібраним соціальним контекстом. На відміну, скажімо, від понурого київського, у якого перед очима маячить червона стіна університету, чи від кислотного львівського з риб’ячим хвостом, наш Шева настільки природньо обліплений різними декласованими елементами, що відразу розумієш увесь той концепт, який скульптори вкладали в потужний торс Тараса Григоровича, — якщо вже говорити про Шевченка як про поета-демократа, поета-революціонера, то й тло в такому разі має бути відповідним. Себто революційним".
9. У 2013-2014 році пам'ятник Шевченку став одним із символів Революції Гідності в Харкові.
Після того, як площу Свободи огородили парканом, учасники євромайдану почали збиратися під монументом в саду. Координатори так і писали в соцмережах: "Зустрічаємося сьогодні біля Шеви".
10. У 2014 році величезний портрет Тараса Шевченка з'явився на стіні 16-поверхового будинку на Садовому проїзді. Проєкт внесений до Національного реєстру рекордів України як найбільший портрет на стіні житлового будинку. На його створення пішло 900 аерозольних балончиків з фарбою.
