Хроніки незламного Харкова: повернення метро, ракетні обстріли та покарання для орків

Добігає кінця 12-й тиждень героїчного супротиву залізобетонного Харкова російській навалі. По місту поїхали тролейбуси та автобуси, наступні на черзі  — трамваї та метро. Але життя міста та області ще дуже мало нагадує мирне: по селам на півночі увесь час б'є ворожа артилерія, на Вовчанському та Ізюмському напрямках ідуть важкі бої. Значна частина області досі в окупації.

Усе більше харків'ян повертається до міста, відкривається усе більше кав'ярень та магазинів. Люди, що багато тижнів були заручниками своїх районів, можуть навідатися до родичів і знайомих — запрацював громадський транспорт. Тероборона вийшла на кордон з Росією, а в Полтаві почали судити полонених окупантів.

На фронті: кордон наш

Вперше від початку війни Збройним силам України вдалося вийти на межі державного кордону з Бєлгородською областю Росії. Щоправда, йдеться лише про невеличку ділянку на північному сході області, десь у районі Тернової. Цей символічний вихід вдалося зробити бійцям 227-го батальйону 127-ї бригади Сил територіальної оборони Харкова. 

Зеленський особисто подякував бійцям у відеозверненні. 

Такого бадьорого просування наших сил на північ та схід області, як минулого тижня, вже немає. Темпи сповільняє як російська армія, яка окопується і намагається усіма силами стримувати наступ, так і природні перешкоди — річка Сіверський Дінець, яку не так просто форсувати. Цього тижня звільнили лише Дементіївку Дергачівської громади, бої точаться біля Токарівки, що за два кілометри від кордону.

Так само важко і на  Ізюмському напрямку, але є і гарні новини. Сили ЗСУ, які досі там лише оборонялися, пішли у контрнаступ у деяких місцях. 

"Вони перекинули туди частину сил, щоб ми не просунулись вперед і не дійшли до Ізюма, бо це створює їм певні неприємності", — сказав радник Офісу Президента Олексій Арестович.

У нещодавно звільнених селах області жити поки що дуже важко. Там точаться бої, окупанти обстрілюють Циркуни, Руську і Черкаську Лозову з артилерії, військові під обстрілами намагаються евакуювати місцевих мешканців до Харкова.

Навіть ті передмістя, що були давно звільнені, ще не повернулися до нормального життя. У Малій Рогані немає електрики і газу, а на узбіччях доріг лежать тони горілого металобрухту, який лишили по собі рашисти, коли тікали з села. 

Досі прилітає і по Харкову. Мало не щодня маємо поранених на Північній Салтівці та П'ятихатках, а через обстріли Помірок обласний онкоцентр до літа відклав своє повернення у рідні стіні. Лишається загроза ракетних ударів. 20 травня ракетою у Лозовій зруйновано Будинок культури. Поранені щонайменше вісім чоловік.

У тилу: люди і транспорт повертаються

Ті, хто з початку війни не виїздив із Харкова, помітили, що на дорогах значно побільшало машин — і це не зважаючи на дефіцит пального. Люди масово повертаються до міста: одні — забрати своє майно, інші — назовсім. На Салтівці у дворах чути дзвін битого скла, яке місцеві мешканці метуть із квартир та тротуарів — тут досить небезпечно ходити через велику кількість уламків. 

Нарешті поїхав громадський транспорт. Поки що тільки автобуси та тролейбуси, сьогодні до них додадуться ще два трамваї, а з наступного тижня запускається метро. 24 травня на Холодногірській лінії поїде перший потяг. 

"Нам потрібно запускати метро, щоб запрацювало місто, економіка і все. Сьогодні військові зробили все можливе і неможливе, щоб у Харкові припинилися тотальні обстріли. Але ми з вами маємо поступово відбудовувати все", — сказав міський голова Ігор Терехов.

Перед містом зараз постала величезна проблема: куди розселяти тисячі людей, що ховалися від війни на станціях метрополітену. Найгірша ситуація досі — на станції "Героїв Праці", де живе зараз багато мешканців  Північної Салтівки, що вже не мають, куди повертатися. Поки що їм пообіцяли дати притулок у гуртожитках технікумів та університетів. Там облаштовують навіть дитячі кімнати, аби діти могли гратися та вчити уроки. Перший гуртожиток у Слобідському районі вже прийняв 33-х нових жителів, він розрахований на 400 людей. Усього десь треба розмістити три-чотири тисячі чоловік. 

Залишається відкритим питання про те, що буде зі студентами та їхніми особистими речами, які залишились в кімнатах. У соцмережах вони вже скаржаться на те, що їх примусово виписують з гуртожитків, а речі просто викидають. Але ці скарги поки не носять масового характеру.

20 травня міський голова заявив про те, що вже закладено перший камінь під будівництвонового житла для тих, хто втратив житло. За його словами, у Харкові зруйновано 30% багатоквартирних будинків. Тим часом директор компанії "Житлобуд-1" Олександр Харченко обіцяє до кінця року здати в експлуатацію 4 тисячі нові квартири. "Житлобуд-1" — давній і улюблений підрядник міськради, а оскільки у воєнний час тендери не проводяться, то можна не сумніватися в тому, що конкуренції за будівельні підряди у нього не буде. 

Злочини і покарання

Тим часом надходить інформація про нові жахливі злочини російських окупантів у Харківській області, які підтверджують у черговий раз: Буча не була виключенням. Масові зґвалтування та катування дітей і жінок — це стиль війни російської армії.  

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова повідомляє, що останнім часом до неї надходить дуже багато звернень про статеві злочини саме з Харківщини. Навіть знамениті маніяки не додумувались до того, що робили з дітьми ці здавалося б звичайні російські чоловіки: однорічний хлопчик помер після зґвалтування, 9-річні дівчатка-близнята зґвалтовані на очах у батьків, статеві злочини скоюються і проти чоловіків пенсійного віку. Масовість цих збочень наштовхує на думку про те, що в Росії така поведінка стала нормою, тобто, не якісь окремі солдати, офіцери та Путін, а усе суспільство тяжко хворе.

Злочинці будуть покарані. Принаймні ті, яких вдалося захопити у полон. У Полтаві зараз судять двох російських окупантів, які обстрілювали з "Градів" селища Козача Лопань та Ветеринарне Дергачівської громади Харківської області. Обидва росіянина визнали, що навмисне стріляли по житловим будинкам та об'єктам цивільної інфраструктури, порушуючи правила та звичаї війни. Їхнім командирам, які віддавали накази, оголошено про підозру. Як тільки попадуться у полон — постануть перед судом. Якщо раніше суд Божий не звершиться руками ЗСУ.