Будинку було понад 100 років. Стародавня вулиця Харкова пережила ракетні удари
Внаслідок обстрілу центру Харкова десятки людей залишились без дому. Місто втратило старовинні будинки, деякі з них пережили і революцію, і Другу світову, але не варварський російський обстріл житлового кварталу.
На ранок після ракетних ударів на Благовіщенській — сотні людей. Комунальники та волонтери нарізають OSB-плити — їм треба до ночі закрити понад 500 вибитих вікон. Електрики відновлюють обірвані дроти, працівники водоканалу ремонтують пошкоджені підземні мережі, а жителі будинків після страшної ночі намагаються врятувати з-під завалів хоч якісь свої речі.
"Лежачу маму виносили на руках"
Залопань — один з найтихіших районів Харкова. Благовіщенська, Чоботарська, Коцарська забудовані переважно дво- та триповерховими старими будинками. Вони не такі показові, як у центральній частині міста, втім, такі ж старовинні, більшість із них звели ще у позаминулому столітті. Після ракетної атаки 16 січня десятки цих старих будівель — сильно пошкоджені.
У ніч обстрілу вдарив мороз, тож на ранок на Благовіщенській вже працювали комунальники — до 10 години більшість вікон у житлових будинках вже встигли закрити, адже в деяких з них опалення не вимикали, тож, щоб не розмерзлися труби, працювати треба було швидко.
Власниця квартири у триповерховій будівлі на початку вулиці пенсіонерка Людмила Валентинівна повертається у свій двір із горнятком гарячого чаю — волонтери організували мобільний пункт видачі гарячої іжі та напоїв для місцевих жителів та робітників просто на вулиці. Іншого варіанту зігрітися в мешканців пошкоджених будинків немає — у більшості з них вимкнули і воду, і опалення. Будинок Людмили Валентинівни буде з теплом — у ньому лише повилітали вікна, попри те, що снаряд влучив в асфальт в кількох метрах від стін. У квартирі пенсіонерки віконні отвори вже закрили, її сусіди з вищих поверхів чекають своєї черги.
"Вчора увечері я якраз збиралася мити посуд, раптом чую — страшенний тріскіт, світло зникло і скло все повилітало за секунду. Ми відразу вибігли на вулицю — а куди ховатися, що лишалося робити? А зараз хлопці вже все закрили — молодці, працюють з космічною швидкістю", — каже пенсіонерка.
Її сусідка з третього поверху поки що без вікон. Наталія Тихоненко переїхала до Харкова з Лиману Донецької області у травні 2022 року, жила у доньки. А тепер, каже, родина втратила все і там, і тут.
"У мене мама лежача, вона незряча, інсулінозалежна. І коли воно так швидко спалахнуло, я одразу вибігла на вулицю, попросила хлопців поліцейських, щоб вони маму винесли по сходах у "швидку". Зараз вона в лікарні, і я сподіваюсь, її там ще потримають якийсь час, бо куди мені її зараз забирати — в квартирі дуже холодно", — каже пані Наталія.
Одноповерховому будиночку напроти дісталося більше — він увесь обпалений вибухом, без вікон та дверей, з пробитим дахом. Місцева жителька Надія сподівається, що його вдасться відновити, бо він простояв понад сто років.
"Я все життя прожила в цьому будинку, а народилася я на початку 50-х. У нас була сусідка — от вона казала, що переїхала сюди ще у 18-якомусь році, тобто, це ще дореволюційний будинок", — розповідає жителька дому.
Довелося обвалити стіну
Друга російська ракета влучила в такий же старовинний будиночок. Триповерхова будівля колишньої лікарні Давидовича була зведена теж наприкінці XIX століття, ім'я архітектора, на жаль, невідоме. Потім довгий час тут була санепідстанцією Південної залізниці. Ракета зруйнувала дах і верхні поверхи, по стіні пішли тріщини, тож рятувальники змушені були обвалити її частину, аби вона не впала на перехожих.
Навпроти — ще одна лікарня, вже сучасна. Тут була приватна клініка гінекологічного профілю, і більшість поранених внаслідок ракетного удару були її пацієнтками, які проходили реабілітацію після операцій. У цій будівлі не лишилося жодного вцілілого скла.
Ракетний удар пошкодив два вузлових пункти обленерго, без світла лишились понад 100 приватних споживачів та юридичних осіб. Енергетики підключили вже 62-х, усім іншим електропостачання обіцяють відновити у четвер.
