Цілком таємно: Угода України з МВФ
Україна отримає черговий кредит від МВФ розміром в 1 мільярд доларів. Проте на яких умовах це відбудеться, знає лише кілька людей в державі, адже текст меморандуму Фондом не розголошується. Це, безумовно, неприпустимо у демократичному суспільстві. Чому влада робить з цього таємницю та не дає країні можливість дізнатись, за що ми всі будемо платити, - питання зовсім не риторичне.
Українське суспільство має складати пазл з уривків інформації аби зрозуміти, про що ж там домовились з МВФ. З відкритих джерел відомо, що 7 з 12 вимог, які були виставлені Фондом минулого року, змінились. В тексті меморандуму є як позитивні, так і негативі пункти.
За словами голови Мінфіну Олександра Данилюка, МВФ вимагає від України провести пенсійну реформу, яка збалансує Пенсійний Фонд. І це, беззаперечно, позитивний момент. Адже основи солідарної системи пенсійного забезпечення сучасної України закладались ще в Радянському Союзі, коли працюючих було приблизно в 4 рази більше, ніж пенсіонерів. З роками ця пропорція змінилась. І зараз 10,5 млн працюючих забезпечують 12 млн українських пенсіонерів. За оцінками демографів, до 2025 року в Україні кількість пенсіонерів буде удвічі перевищувати число працюючих. Для Пенсійного Фонду це означатиме колапс. Хоча зрозуміло, що він настане раніше, якщо нічого не змінити.
Без реформування солідарної системи зараз, вже у 2020 році середня пенсія буде меншою, ніж 1000 гривень. Оцінити сьогодні рівень кризового стану ПФУ вкрай важко, тому що немає ані єдиного реєстру одержувачів пенсій, ані зрозумілих видаткових статей. Спецпенсії та різноманітні надбавки "зашиті" у різні статті бюджету, і перше завдання - вилучити їх та ліквідувати. Ще один важливий крок - верифікація пенсіонерів і формування чіткого реєстру виплат. Таким чином, боротьба з "мертвими душами" нарешті стане ефективною. До того ж, верифікація допоможе подолати пенсійний туризм, адже не секрет, що пенсіонери з ОРДЛО отримують подвійну пенсію - українську та російську.
Наступним кроком має стати розвиток моделі другого рівня пенсійного забезпечення, що буде сприяти збільшенню вжитку третього рівня, який являє собою накопичувальну систему. В Україні ця система вже працює, але користуються нею всього 800 000 осіб. На сьогодні з різних причин навіть за мізерних пенсій дефіцит Пенсійного Фонду вже складає 141 млрд гривень. Наступного року дефіцит зросте. Тому сприяти розвитку накопичувальної системи необхідно. Проте чи готова влада до реальної реформи? Головне питання - звідки брати кошти на накопичення. І тут є дві базові відповіді. Перша: гроші на накопичення для пенсій майбутніх поколінь беруться з бюджету, друга: працюючі починають сплачувати суттєво більше зі своєї заробітної платні. Тобто одну частину вони платять за існуючих пенсіонерів, а другу - будуть платити задля своєї пенсії в майбутньому. Можливий ще мікс з цих двох варіантів. Проте який би варіант не обрав Уряд, зрозуміло одне - це буде дуже непопулярний крок. Чи піде на це влада в умовах потенційно можливих дострокових виборів?
Схоже, що під виглядом реформи буде проводитись її імітація разом з підвищенням пенсійного віку. Це скоротить дефіцит пенсійного фонду на деякий час, проте не вирішить, а лише відтермінує вирішення проблеми по суті. І це найгірший варіант. Адже чим довше існує проблема, тим дорожче її вирішення. Про підвищення пенсійного віку вже почали сором'язливо казати представники Уряду. Так, з липня поточного року пенсійний вік для чоловіків почне збільшуватись на 4 місяці щорічно, для жінок з 2021 року на 6 місяців щорічно. Згодом для обох статей пенсійний вік має наступати у 63 роки.
В проекті меморандуму також був присутній пункт щодо монетизації субсидій. Це позитивний момент, адже сьогодні немає єдиного реєстру одержувачів соціальних виплат, і нарахування субсидії без верифікації отримувачів - поле для можливої корупції. А це мільярдні суми. Монетизація якраз передбачає введення такого реєстру і прозорість виплат. Більш того, отримання реальних грошей буде мотивувати користувачів інвестувати в енергозберігаючі технології у своїх оселях та економити енергоносії.
Ще одна умова МВФ - відкритий ринок землі. Вже 16 років в Україні діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Відносини в цій сфері знаходяться поза законом або в так званій "сірій" зоні, проте все одно існують. Існують договори та реальні фінансові операції, що обходять мораторій та проходять повз бюджет країни. Як наслідок відсутності прозорого ринку - низькі ставки. Люди вимушені за копійки здавати свої паї та ділянки. Сьогодні в світі залишилось не більше 10 держав з подібним мораторієм. Всі розвинуті країни давно вже відмовились від заборони на продаж землі. Обмеження існують, але не заборона. Відкриття ринку землі для іноземних компаній в рази збільшить конкуренцію і ставки на продаж та оренду. Ці процеси стануть каталізатором для формування дискусії, нададуть фермерам та агрохолдингам можливість захистити свої інтереси, розширити свої можливості. Село буде забезпечене роботою, а його розвиток перейде у площину правового поля. Ширяться побоювання, що іноземні інвестори можуть викупити величезні площі української землі, стати монополістами галузі, але ці думки не обґрунтовані. Середнє українське поле складається з 10-15 паїв, що мають різних власників. В руках одного власника приблизно знаходиться 3,75 га землі. Щоб сформувати великий земельний банк хоча б у 1000 га іноземний інвестор повинен буде домовитись з неймовірною кількістю власників. Цей момент якраз надає перевагу середньому українському фермеру, який хоче розвивати своє господарство. Відкриття земельного ринку вирішить і ще одну гостру проблему України - відсутність нормального геокадастру. Зараз багато земель просто не зареєстровані, тому що власникам немає сенсу їх реєструвати, бо ринок відсутній. З'явиться ринок - почнуться торгівельні операції і земля буде реєструватись. Тут вже виникне інше питання: процеси реєстрації треба максимально спростити і вилучити з них корупційні ризики.
