Про що свідчить телефонна розмова Порошенка і Путіна
Телефонна розмова Порошенка і Путіна свідчить про існування певних домовленостей і компромісів щодо місії ООН на Донбасі. Те, що співрозмовники говорили про обмін військовополоненими, більше схоже на прикриття.
Вочевидь, у переговорному форматі Волкер–Сурков були досягнуті домовленості щодо миротворців, які вирішили закріпити безпосередньо на державному рівні Україна – Росія. Адже без згоди Києва і Москви введення миротворців неможливе.
Порошенко і Путін обговорювали модальність введення місії ООН, згідно з російським сценарієм, і, відповідно, виконання Україною політичної частини "Мінська-2". Тобто поетапне введення миротворців – спочатку місія розташовується на лінії розмежування, потім амністія бойовиків, проведення виборів і надання особливого статусу ОРДЛО. Після чого місія розширюється.
Розмова Порошенка і Путіна відбулася після заяв Держдепу США, що Росія не виконує Мінські домовленості. Путін вирішив перехопити ініціативу і дав пас Україні, поговоривши з Порошенком, показуючи, що РФ ніби виконує угоди.
Примітно, що Росія однією з вимог уведення миротворців на Донбас висуває присутність у місії представників країн – сателітів РФ. Однак Україну такий варіант не може влаштовувати.
Зокрема, мова йде про Білорусь і Казахстан. Наше суспільство готують до того, що щодо миротворців потрібен компроміс. Зокрема, участі у них країн, які є на орбіті Росії.
Тому не випадково, що напередодні розмови президентів України і Росії заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука заявив, що потрібно шукати компроміси в моменті проведення миротворчої операції та присутності в місії ООН представників країн – сателітів РФ – Білорусі.
Утім, країни, які називаються в переліку, не мають великого досвіду проведення миротворчих операцій. Білорусь брала участь лише раз – у Лівані. Та й то "контингент" налічував аж п'ять осіб.
На мою думку, спроба Заходу заспокоїти нас присутністю в місії представників Швеції теж не витримує критики. Чисельність армії Швеції становить 13 тис. осіб. У кращому випадку в місії ООН буде близько сотні шведів. І вони не зможуть уплинути на місію, в якій будуть присутні країни – сателіти Росії. Це прикриття відсутності в місії ООН представників країн НАТО. Окрім того, недостатня кількість миротворців, які можуть бути введені на Донбас.
Уже прозвучали заяви екс-глави НАТО Расмуссена, що країни Європи і навіть третього світу не можуть зібрати необхідної кількості миротворців для операції на Донбасі– приблизно 20 тис. військових. Сьогодні найбільший контингент– 10 тис. миротворців– розташований на ділянці 80 км у Лівані. Тоді як неконтрольована ділянка українсько-російського кордону становить приблизно 400 км.
Є велика ймовірність, що в Радбезі ООН проголосують за резолюцію щодо миротворців у російському варіанті. У такому разі обстріли можуть бути припиненими. Але не більше. Реалізується абхазький сценарій Суркова. Введення місії за лінією розмежування– де-факто визнання псевдореспублік, які політично будуть після виборів інтегровані в політичне поле України для дестабілізації нашої держави.
