Фотографом мріяв стати років з 15-ти. В однокласника батько був фоторепортером, та ще й спортивним. Їздив на олімпіади, чемпіонати світу, на лігу чемпіонів, дітей на стадіон брав. Про таку професію можна було тільки мріяти. У мене ж був дзеркальний "Київ-19", відвідував фотогурток в “домє пєанєров”. Після закінчення школи в голову запало “хочу бути фотографом”. Тоді ще вочевидь не заради миру у цілому світі, а радше з марнославства.
На догоду батькові провчився і закінчив КПІ за спеціальністю “інженер комп'ютерних систем”. Після цього з легкою душею почав торувати шлях фотожурналіста.

Спочатку був напівмаргінальний журнал “Пенсія”, потім - газета “Киевские Ведомости”, фотоагенства “Фотолента”, УНІАН. Протягом 2007-2008 рр. здобув багато корисного досвіду в “газеті 24”. Далі - фріланс для журналів “Фокус”, “Профіль”, “Український Тиждень”, агенства Associated Press.

Маю кохану дружину і трьох синів-бешкетунів, працюю штатним фотокором lb.ua, а також над тим, щоб був мир у цілому світі, щоб в Україні нарешті виросло покоління справжніх патріотів, а найкращими характеристиками людини вважали “порядність” і “чесність”, а не наявність зв’язків у податковій (митниці, міліції, адміністрації...)