У Міністерстві спорту України оприлюднили перелік спортсменів, яких позбавили звань. У ньому кілька спортсменів із Харкова, які виїхали з України під час повномасштабної війни та не повернулися. Ще кілька людей зрадили Україну і просувають російський спорт на тимчасово непідконтрольній території. 

Дременули на Захід

В Україні сім тренерів і 37 спортсменів позбавлені 54-х спортивних звань у 2022-2023 роках у зв'язку з довічною дискваліфікацією. Таку відповідь надали у Мінспорту на запит журналістів агентства "Інтерфакс-Україна". Ми вирішили пошукати наших представників великого спорту у цьому переліку і знайшли. Так, звань "Майстер спорту" і "Майстер спорту міжнародного класу" позбавлені представник підводного спорту Дмитро Гапоненко та рибальського спорту Артур Білан.

Про цих утікачів KHARKIV Today уже писав. У вересні 2023 року було відомо, що з-за кордону не повернулися такі харківські спортсмени: 

1. Арабаджи Тимур — баскетбол
2. Гапоненко Дмитро — підводний спорт
3. Гоєнко Євген — орієнтування
4. Головаш Олександр — велоспорт
5. Голубничий Максим — плавання
6. Ельянов Павло — шахи
7. Лимар Михайло — кіберспорт
8. Нємцу Ілля — баскетбол
9. Олійник Микита — академічне веслування
10. Радіонов Микита — кікбоксинг
11. Рєпін Віктор — підводний спорт
12. Сапожніков Владислав — велоспорт
13. Скриннік Данило — бадмінтон
14. Сторожев Данило — плавання
15. Тамбовцев Богдан — плавання
16. Телятник Олександр — армрестлінг
17. Фень Герман — плавання
18. Шахайло В'ячеслав — шахи
19. Шевченко Кіріл — шахи
20. Шестак Юрій — бокс
21. Нестеркін Валентин — плавання.

Дмитро Гапоненко неодноразово здобував нагороди на змаганнях з підводного спорту світового рівня, а 22 червня 2023 року виїхав на навчально-тренувальний збір до Вроцлава (Польща) і не повернувся. Через пів року Мінспорту позбавило його нагород.

Артур Білан у листопаді 2023 року "прийняв для себе складне рішення", утік з розташування збірної України в Італії і відмовився повернутися в Україну після змагань. Він - майстер спорту України, чемпіон світу-2021, віцечемпіон світу-2022, абсолютний володар Кубка України із вуличної риболовлі-2023, багаторазовий призер міжнародних змагань, так пояснив своє неповернення: "Дружина не хоче, щоб я потрапив на війну або утилізацію. Можливості "вирішити" це питання у нас немає. А ми хочемо жити!".

Його так само позбавили звання в Україні з формулюванням "у зв'язку з довічною дискваліфікацією".

Не повернувся з-за кордону відомий представник українського панкратіону, студент Харківського нацонального університету внутрішніх справ Анатолій Єгіазарян. Восени 2023 року у нього в соцмережах почали з`являтися фото із закордонних поїздок, зокрема з шопінгу у Ріміні. Як пояснили в Управлінні спорту Харківської обласної військової адміністрації, у вересні 2023 Єнгіазарян виїхав на Чемпіонат світу з козацького двобою і не повернувся в Україну.

Залишився за кордоном також чемпіон Європи з кікбоксингу, срібний призер чемпіонату світу з французької боксу сават Микита Радіонов. Коли він виїхав за поданням Мінспорту, невідомо. Він, до речі, був інженером у харківському КП "Харківводоканал".

Яким чином Міністерство позбавило цих спортсменів-утікачів від мобілізації звань, невідомо, адже раніше такої процедури не існувало.

Очільниця Федерації плавання України у Харківській області Аюна Морозова вважає, що позбавляти звань спортсменів, які виїхали на початку повномасштабного вторгнення і не змогли повернутися в Україну через небезпеку тренувань, неправильно. Її вихованці і хотіли б займатися спортом у Харкові, але їхній басейн зруйнувала Росія, а Міністерство спорту не змогло забезпечити умов в інших містах.

"Кілька наших хлопців уже влаштовуються у США. Вони будуть у вишах навчатися і там же тренуватися. Іншого виходу у них немає. Усі розмови з Міністерством спорту закінчувалися наступним чином: нехай приїздять, тренуються, живуть у регіонах. Але хто за це буде платити? У Харкові немає ні житла, ні заробітку, ні безпечних умов. Тому позбавляти за таке, це моя позиція, не можна. На жаль, для когось спорт став шпариною, люди виїхали і не повернулися в Україну. Але бронь мають тільки топові спортсмени, і все. У нас війна, і жодна мати не відпустить свою дитину. А от спортсменів-колаборантів, які пішли на співпрацю з Росією, треба розстрілювати, їм уготоване окреме пекло. Це раніше я думала, що спорт поза політикою, але ні: спорт - це і є політика", - зауважує Аюна Морозова.

Працюють на Росію та "ДНР"

Двоє спортсменів із цього переліку, яких "мінуснуло" Міністерство спорту, живуть і працюють на тимчасово непідконтрольних територіях. Причому виїхали вони ще до початку повномасштабної війни.

Це представники Федерації армспорту Олександр Баландін та Лілія Панюкова. Баландін народився у Харкові, потім його сім'я переїхала до Маріуполя, займався пауерліфтингом, виступав за Донеччину, але подання на отримання звання "майстер спорту" відбувалось саме від Харківщини, тому Баландін досі асоціюється з нашим регіоном. Напередодні повномасштабної війни Баландін подався у політику і став депутатом Маріупольської міської ради від проросійської "Партії Шарія". Більше того, після 24 лютого 2022 року він виявився ідейним прихильником "русского мира". Він один із п’яти членів фракції залишився в Маріуполі після окупації міста і добровільно погодився на співпрацю з росіянами. В Україні його заочно судитимуть за державну зраду. Бо з простого спортсмена-депутата Баландін доріс до начальника відділу фізкультури, спорту та туризму в окупаційній адміністрації Маріуполя.  

"Перебуваючи на вказаній посаді у вщент зруйнованому місті, підозрюваний керує відділом та реалізує політику окупаційної влади в особі "міністерства молоді, спорту і туризму "днр", начебто спрямовану на відновлення пошкодженої через військову агресію рф спортивної інфраструктури міста. Окрім цього, зловмисник залучає до співпраці місцевих мешканців та проводить інвентаризацію вцілілого майна спортивних об’єктів", - повідомляють у прокуратурі.

Остання представниця з переліку Мінспорту, яка також умовно пов'язана з Харківською областю, - працівниця хімічного цеху на Запорізькій атомній станції, Лілія Панюкова. Як і Баландін, вона давно виїхала до Енергодару і залишилася там після російської окупації. Раніше Лілія виступала за команду Запорізької області в армспорті, була чемпіонкою України, потім пішла з великого спорту, працювала фітнес-тренеркою. Чим спортсменка займається в окупованому місті, невідомо.

В Управлінні молоді та спорту ХОВА говорять, що не побачили у переліку Мінспорту на позбавлення кількох тренерів із Харківської області, що перейшли на бік росіян на початку великомасштабної війни. Але, імовірно, їхні імена будуть у наступних списках.

Немає інформації про позбавлення регалій ще одного тренера з Маріуполя, який багато років жив і тренував у Харкові. Спортсмен міжнародного класу, видатний тренер з водного поло, один із найтитулованіших ватерполістів в історії України, Вячеслав Костанда брав участь в Олімпіаді-1996, очолював спорткомплекс Металургійного ком­бінату ім. Ілліча у Маріуполі. Після 2014 року він виїхав до Харкова, був тут тренером кілька років. А після знищення міста Маріуполь та повної його окупації росіянами повернувся. Тепер він депутат Маріупольської ради від партії Путіна "Єдина Росія", займається відродженням водного поло у Маріуполі і загалом у Донецькій області. Костанда проводить зустрічі з так званим прем'єром "ДНР", судить матчі у Москві. Його підопічні тренуються у Маріуполі на землі або у морі, адже окупанти знищили усі три басейни.

"Ми почали заняття у квітні. Мені зробили подарунок на день народження, проголосували за відкриттся регіонального представництва федерації водного поло Росії у Маріуполі. Я буду головою. Астрахань, Пітер, Москва - усі скоро будуть плавати у нас. Тепер ми зможемо брати участь у чемпіонатах Росії", - розказує на пропагандистських каналах Костанда, якого титрують як директора ДЮСШ "Меотида".

Федерація водного поло України уже позбавила Костанду звання "тренер міжнародного класу", але окупанти цього не помітили. Тренер-зрадник розуміє, що тепер йому шлях виключно на схід.