Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Садиба Сомових на Катеринославській вулиці

Сьогодні будинок на вулиці Полтавський шлях, 30 — похмура і страшненька будівля, між іншим, пам'ятка архітектури ... У 1880-і роки вона виглядала значно привабливіше. Саме тут власник будинку дворянин Седлецький заснував сімейні танцювальні вечори, які відкрилися під Різдвяні та Новорічні свята 1889 року.

Комплекс садибних будинків був побудований в середині XIX століття дворянами Сомовими. Мова, очевидно, йде про генерал-майора Олександра Григоровича Сомова, який володів маєтками в Харківській губернії. Щільну забудову в його садибі видно вже на плані Харкова 1846 року. В основі її лежить типовий проєкт, який втілив професор архітектури Андрій Тон.

Вважається, що саме в цій будівлі була резиденція генерал-губернатора Сергія Олександровича Кокошкіна в 1847-1855 роках. Діяльність цього адміністратора у нас в Харкові оцінюється двояко, хай там що, слід визнати, що саме завдяки йому Харків позбувся застою в справі благоустрою і рушив вперед на шляху до сучасного європейського міста. Замощення вулиць каменем почалося саме завдяки тому, що Кокошкін, розібравшись у фінансовому становищі міста, побачив, що податок від масштабного продажу коней не стягується. Він відновив податок, що дозволило збирати значну суму в справу благоустрою міста.

Після від'їзду з міста генерал-губернатора Кокошкіна в садибі знову оселилися Сомови, господарем на той час був штабс-капітан Михайло Олександрович Сомов, поміщик Зміївського повіту, який володів, до речі, маєтками в Рогані та Володимирівці. Після його смерті будинком володіла його дружина Марія Павлівна. Набагато відоміша їхня дочка Євдокія, яка в 1872 році вийшла заміж за французького принца Луї-Наполеона Мюрата, від цього шлюбу було четверо синів і дві дочки.

Марія Павлівна Сомова померла 9 липня 1883, і спадкоємці продають садибу на Катеринославській вулиці капітану Т. Н. Седлецькому. Невідомо, хто подав йому ідею організації сімейних танцювальних вечорів, хоча слід сказати, що Седлецький здавав в оренду приміщення будь-кому, хто готовий був платити пристойні гроші. Водночас, у садибному будинку були створені усі можливості для влаштування танцювальних вечорів.

6 січня 1889 року будинок Седлецького орендували чиновники поштово-телеграфного відомства. Вони запросили оркестр військової музики, організували буфет з прохолодними напоями і ласощами, і вечір пройшов блискуче. Харків'яни, дізнавших про таку подію, були зачаровані ідеєю, і хвиля сімейних вечорів прокотилася містом, навіть Дворянське зібрання пішло назустріч побажанням і влаштовувало сімейні танцювальні вечори в своєму будинку на Миколаївській площі.

У 1891 році Седлецький продає садибу дирекції Харківського відділення Російського музичного товариства, яке заснував Ілля Ілліч Слатін за сприяння композитора Антона Григоровича Рубінштейна. У цій будівлі побував 15 березня 1893 року композитор Петро Ілліч Чайковський.

Чудовий будинок прекрасної архітектури, не менш прекрасний своїм історичним минулим, маючи статус пам'ятки архітектури, отримав жахливі металопластикові вікна, покрився моторошного кольору штукатуркою і втратив всі свої привабливі риси.