Унікальні розписи художника Миколи Самокиша, чиї роботи зберігаються в Ермітажі і інших знаменитих музеях, вмирає в під'їзді будинку на Мироносицькій. Реставрацію фресок повинні були профінансувати з бюджету розвитку, але чиновники витратили гроші на інші роботи.

Під сірими стінами чотириповерхівки на Мироносицькій, 44 ховається шедевр монументального живопису. Більше ста років тому художник Микола Самокиш розписав стіни особняка орнаментом в стилі слобожанського модерну. У 1930-і роки особняк перетворили в комунальну квартиру, надбудували ще два поверхи, а розкішні візерунки приховали побілкою і будівельної емаллю. Харків втратив шедевр на довгі роки, тільки в 1970-х, коли змили побілку, творіння Самокиша відкрилося світу заново.

На жаль, жодній владі міста за весь час не було діла до реставрації розпису. Весь цей час вона повільно руйнувалася під впливом води, що тече з дірявого даху, вогкості і вандалів. Порятунком орнаменту знаменитого художника зайнялися небайдужі городяни, але їхня мрія відреставрувати пам'ятник мистецтва натрапила на протидію з боку міськради.

Витрати зросли вдвічі

У 2018 році в Харкові заснували "Бюджет участі". У міськраді запропонували активним громадянам і організаціям самим вирішити, на що витратити 50 мільйонів гривень бюджетних грошей. Їм потрібно було подати проект на "Порталі харків'янина". Ті ідеї, за які проголосувало найбільше городян, отримали фінансування. Одним з таких проектів стала реставрація розписів Миколи Самокиша. Він отримав 174 голоси, а це значить, міськрада була зобов'язана дати на його реалізацію 968 839 грн.

Автор проекту Наталія Нечепуренко згадує, як зраділа перемозі, але радість була передчасною: витрачати час і гроші на порятунок шедевра чиновники не поспішали.

"Люди проголосували, була виділена достатня сума, її вистачило б, щоб почати початкові роботи. Спочатку нас передали до департаменту культури, вони три місяці розбиралися, і виявилося, що вони непричетні. Я дивлюся — всі проекти почали реалізовуватися, якісь мурали вже малюють на стінах, а за нашим проектом —тихо. Почала дзвонити до департаменту, виявилося, його вже передали в інше місце, потім ще в одне", — розповіла Наталія Нечепуренко KHARKIV Today.

Зрештою, проект потрапив до департаменту житлового господарства. Там вирішили взятися тільки за першу частину реставраційних робіт — полагодити світловий ліхтар, тобто, спеціальне вікно в даху, яке висвітлювало під'їзд з писаними стінами. Автори припускали, що реставрація буде йти одночасно з ремонтом даху, але від цієї ідеї відмовилися.

З лютого 2019-го по грудень 2020- го чиновники погоджували проект. Первісна вартість, прорахована авторами, зросла майже вдвічі: було 148 тисяч гривень, стало 289 тисяч.

"Харківський антикорупційний центр" провів розслідування цього тендеру. Виявилося, що подібні вікна можна було замовити за суму в три рази дешевше. Більш того: металопластикова конструкція і зовсім не підходить в даному випадку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ділимо 50 мільйонів гривень: як в Харкові працює "Бюджет участі"

"Металопластикові вікна не пристосовані для так званих "зимових садів", так як установка під кутом замість даху не дає герметичності конструкції від води. Ущільнювач у скла може пропускати воду. Потрапляючи всередину профілю, вона повинна витікати через спеціальні отвори внизу. Оскільки в разі установки вікон під кутом ці отвори не дозволяють влаштувати водовідведення, це призведе до заповнення нижнього профілю вікна водою, а в зимовий час — замерзання", — з'ясували експерти "ХАЦ" у фахівців з установки таких вікон, які радять ставити алюмінієвий профіль.

Виконавцем проекту став "Харківстартбуд". Його керівник Олександр Горбач раніше був керівником того ж підприємства, що і заступник директора КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" Ігор Шкурко. Це комунальне підприємство, яке було замовником робіт, підпорядковується департаменту житлового господарства, яке курирує проект.

"Давайте просто зафарбуємо"

Ремонт світлового ліхтаря — важлива, але мала частина проекту реставрації незвичайного під'їзду. Одночасно з нею повинне початися дослідження монументального розпису, а потім — головне, реставраційно-консерваційні роботи. Узгодити їх неможливо: через розбіжності між авторами проекту та чиновниками справа зайшла в глухий кут.

"Вони не можуть порахувати. Вони рахують всі роботи тільки за будівельними кошторисами, а там взагалі немає такого поняття — реставрація. Ми запропонували рахувати за іншими критеріями. Є розцінки Спілки художників, наприклад, але вони не хочуть за цими розцінками рахувати і запропонували оцінити реставрацію за вартістю малярних робіт",— розповів KHARKIV Today один з авторів проекту, доцент кафедри реставрації станкового і монументального живопису Академії дизайну і мистецтв В'ячеслав Шуліка.

У 2006 році він вже зробив спробу відреставрувати невеликий фрагмент розпису Самокиша. Разом зі своїми студентами він розчистив і відновив розпис на трьох невеликих фрагментах. Вони розробили унікальну методику, яка дозволила дістатися до фресок через сім шарів фарб різних складів, шпаклівки і  ґрунтовки. Але робити ці роботи на одному ентузіазмі неможливо. По-перше, вони дуже затратні. Реставрація за проектом бюджету участі обійдеться в 661 тисячу гривень. По-друге, без участі міської влади все одно не обійтися. Зараз фрагменти розпису закриті трубами, проводами телефонного зв'язку і кабельних операторів. Щоб їх прибрати, потрібні дозволи відповідних департаментів. Але в цьому році роботи в будинку навіть не заплановані.

"У плані закупівель на 2020 рік не передбачені роботи по реалізації проекту "Громадського бюджету" —  Реставрація розписів Миколи Самокиша "Перлина слобожанського модерну", — відповів на запит "Харківського антикорупційного центру" заступник директора департаменту житлового господарства Олександр Лемента.

За словами авторів проекту, найскладніше на даному етапі — переконати чиновників у тому, що це взагалі необхідно.

"Я водила туди на екскурсії німців, бельгійців, італійців. Я попередила в міськраді, що до цього проекту буде пильна увага, в тому числі — з інших країн. А вони нам пропонують: давайте ми все пофарбуємо і намалюємо заново", — обурена Наталія Нечепуренко.

Рятувальники розпису Самокиша не здаються. Наталія Нечепуренко має намір найближчим часом записатися на прийом до директора департаменту фінансів Тетяни Таукешевої і з'ясувати, чому в цьому році на проект не дали ні копійки.

Мироносицька, 44 — єдине місце в Україні, де зберігся приклад монументального живопису Миколи Самокиша. До Другої світової війни його роботи прикрашали Полтавський краєзнавчий музей, але були втрачені під час бомбардувань. Місцеві художники відновили їх своїми силами з фотографій, але, за словами реставраторів, вони лише віддалено нагадують початкові картини.

Автор: Олена Павленко