Люди з інвалідністю, батьки з дитячими візочками, ветерани з ампутаціями, харків'яни похилого віку зможуть зручніше пересуватися містом. Водіїв громадського транспорту Харкова вчать допомагати цим пасажирам.

Як правильно зупинити автобус, аби в нього могла піднятися людина на колісному кріслі, надати допомогу незрячому пасажиру чи повідомити про зупинку — усе це вивчають працівники харківських депо. У програмі тренінгів також — етика взаємодії з пасажирами та навички коректного спілкування.

Інклюзія починається з водія

Навчання для працівників транспортних депо проводять спільно команда Координаційного гуманітарного центру та міський департамент інклюзивної доступності та безбар'єрного середовища. Розпочали заняття в березні, а до жовтня тренери планують навчити всіх до єдиного водіїв громадського транспорту в Харкові правилам взаємодії з пасажирами, що потребують їхньої особливої уваги.

Починають з теорії — як правильно і не образливо звертатися до цих категорій громадян.

"Ми їм розповідаємо, по-перше, чому це актуально, тому що в нас в державі зростає кількість людей з інвалідністю. Наприклад, до початку великої війни в нас було 2,7 мільйона людей з інвалідністю, а зараз вже більше трьох мільйонів. Тобто на 10% цей показник зріс, і це лише ті, хто офіційно оформив інвалідність, а насправді їх набагато більше. Плюс там є в нас певний інтерактив: даємо учасникам тренінгу  кілька стікерів, на яких зазначено впереміш коректна і некоректна термінологія. Вони виходять і кажуть, що це некоректно, а це коректно. Наприклад: "інвалід" — некоректно, "людина з інвалідністю" — коректно", — розповів KHARKIV Today про навчання директор міського департаменту інклюзивної доступності та безбар'єрного середовища Олег Пуль.

Наступний етап — практичні знання. Наприклад, тепер водії, які пройшли тренінг, знають, що до людини на колісному кріслі не можна підходити впритул під час спілкування — вона змушена буде постійно піднімати голову вгору. Краще зупинитися на відстані метра. Людині з проблемами зору краще допомогти піднятися в транспорт, підтримуючи її під лікоть і попереджаючи про сходи.

Про деякі проблеми водії розповіли тренерам самі — і тепер ті думатимуть, як доповнити методологію для наступних тренінгів.

"Передбачено правилами перевезення, що в нас пасажири маломобільні, вагітні жінки, особи з дітьми та люди з інвалідністю повинні заходити до салону першими. Але водії кажуть, що на практиці інші пасажири їх не пропускають. Часто заходять не представники цієї визначеної категорії, а той, хто перший встиг. Спеціальні місця, які передбачені для особливих категорій пасажирів, часто бувають зайняті, і водій, навіть якщо хоче допомогти і матиме облаштований транспортний засіб, не зможе підняти крісло колісне в салон, бо там просто не вистачає місця", — наводить приклад радниця з питань інклюзії людей з інвалідністю Координаційного гуманітарного центру Ольга Бакуліна.

Для початку методологи планують розробити пам'ятку для водіїв, яку кожен з них зможе мати в салоні. Наступним кроком буде інформація для пасажирів про те, як взаємодіяти з пасажирами у тролейбусі, автобусі чи трамваї. 

Чому транспорт недоступний?

Найменш доступні види транспорту в Харкові зараз — метрополітен та трамвай. Станції метро будувалися переважно в радянські часи, коли про інклюзію й не чули, відповідно, вони зовсім не пристосовані для колісних крісел, людей незрячих чи нечуючих. Трамваї теж застарілі, з високими сходами. Благодійна допомога від європейських партнерів ситуацію не рятує — вони передають такі ж самі застарілі моделі.

З тролейбусами та автобусами справи кращі. Із 125 харківських тролейбусів 122  — низькопідлогові, із 136 автобусів — 106.

"Крім фізичної доступності, можливості потрапити безпосередньо в транспортний засіб, є ще інформаційна доступність. Грубо кажучи, якщо людина має порушення зору, то їй важливо, щоб було аудіодублювання. Тому тут сказати, що якийсь тролейбус доступний, тому що він низькопідлоговий, а там немає звукового дублювання інформації, не можна", — каже Олег Пуль.

Так само зупинки транспорту мають бути оснащені системами звукової навігації.

Деякі проблеми з доступністю громадського транспорту можна вирішити лише в співпраці з поліцією.

"Щоб низькопідлоговий транспорт міг близько під'їхати до тротуару, потрібно, щоб була культура і в водіїв легкового транспорту, які часто лишають автомобілі в кишенях для автобусів та тролейбусів. Це дійсно велика проблема", — повідомив KHARKIV Today заступник  Харківського міського голови з питань доступності, ветеранської політики та внутрішньо переміщених осіб Юрій Шпарага.

Ще одну проблему можна вирішити разом з департаментом транспорту. На тренінгах водії розповіли, що їм часто не вистачає часу, аби якісно допомогти пасажирам особливих категорій: якщо вони надовго зупинятимуться, то виб'ються з графіку руху. Методологи запропонували транспортним депо закладати "запасні" дві-три хвилини до маршрутів спеціально для таких випадків. 

На сьогоднішній день навчання інклюзивності прошли близько 100 водіїв. До кінця осені всі вони володітимуть новими знаннями та навичками.