За рік війни суди винесли десятки вироків жителям Харківської області, які співпрацювали з окупантами або підтримували війну Росії проти України. Проте єдиного механізму покарання за пособництво ворогам досі немає. За одну й ту саму діяльність на користь окупантів колаборанти можуть отримати як умовне покарання, так і 12 років тюрми.

Під час окупації Ізюму двоє чоловіків погодилися працювати в так званій міліції водіями. Обидва возили окупантів на виклики та ремонтували їхню техніку. Після звільнення міста їх притягнули до відповідальності і судили. Один отримав умовне покарання — йому заборонили займати посади в органах влади та місцевого самоврядування впродовж 15 років. Іншого за той самий злочин запроторили в тюрму на 12 років. Таких різних вироків за однакові діяння в Харківській області чимало. Причина — в недосконалості законодавства. 

Залежить від настрою слідчих

Коли минулого року Росія вторглася в Україну, деякі люди почали публічно підтримувати агресію ворога, а на окупованих територіях — займати посади в органах влади загарбників. Потрібна була окрема стаття, за якою таких людей можна було б покарати. 3 березня 2022 року народні депутати доповнили Кримінальний Кодекс новою статтею 111-1 "Колабораційна діяльність". 

Перші вироки за нею стали виносити вже в березні 2022 року. Тоді ж стало очевидно, що нашвидкуруч прийнятий закон — дуже "сирий", а його частини конкурують з іншими законами, наприклад, статтею КК "Державна зрада" або "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України". Це створило величезне поле для "самодіяльності" слідчих, які на свій розсуд могли кваліфікувати справу.

Найпоширеніший злочин, за яким судять колаборантів у Харківській області — поширення російської пропаганди та агітації в соцмережах. Покарання за нього може бути від символічного до цілком реального ув'язнення.

"Розміщення якоїсь проросійської агітації в соціальних мережах може бути кваліфіковане як ч 1. ст. 111-1. Там немає іншого покарання, ніж заборона займати посади в органах влади. А є ч 1. ст. 436-2 — "Виправдовування збройної агресії РФ", там покарання реальне, до п'яти років позбавлення волі. Перекваліфікувати справу суд не може, це роблять слідчі органи. Інколи мені здається, що це просто залежить від настрою слідчих", — навів приклад для KHARKIV Today юрист "Харківського антикорупційного центру" Володимир Рисенко.

У Харківській області, за оцінкою юриста, суди зазвичай символічно карають за російську пропаганду. Як правило, за поширення закликів на підтримку збройної агресії людину просто позбавляють права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування. Але іноді вирок може бути цілком реальним. На початку березня у Львові пенсіонерку засудили на 5 років позбавлення волі за те, що вона поставила "класс" в "Однокласниках" під публікаціями, що вихваляли російську армію. Реальний термін отримав і 48-річний харків'янин. Його засудили на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна за дописи на підтримку Росії в соцмережах. Для порівняння — за схожий злочин Олена Петренко з Чугуєва отримала покарання у вигляді заборони займати певні посади. 

"Це нонсенс! Не можемо ми одному давати нічого, а іншому — тюрму", — вважає Володимир Рисенко.

Але поширення ворожої пропаганди — не найбільший злочин, який часто лишається або непокараним, або покараним неадекватно. 

Гауляйтери на свободі

Не віртуальні, а цілком справжні колаборанти, які допомагали росіянам технікою та продуктами, брали участь у встановленні окупаційної влади та навіть видавали їм списки учасників АТО, іноді отримують таке ж символічне покарання, як і "диванні колаборанти", які запостили в соцмережах картинку з літерами "V" і "Z".  Після звільнення у вересні минулого року більшої частини Харківської області від окупації таких вироків було дуже багато. Часто символічний вирок колаборанти отримують за ті ж самі вчинки, за які їхні "колеги" сідають в тюрму.

Наприклад, 14 лютого Київський районний суд Харкова визнав винним у колабораціонізмі так званого "старосту" села Вишневе (Ізюмський район) Василя Літвіна. Слідство довело, що він брав участь у засіданнях окупантів, збирав для них дані про земельні ділянки односельчан, щоб перереєструвати їх за російським законодавством. Літвін на свободі — йому лише заборонили займати посади в органах влади на 15 років. У той же час іншу "старосту", Катерину Донник з Ізюмського району, Новомосковський суд Дніпропетровської області засудив до 5 років позбавлення волі за таку ж точно діяльність. Справа в тому, що дії Літвіна слідство кваліфікувало за ч. 2 ст. 111-1 (добровільне зайняття посади у незаконних органах влади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій), а Донник судили за частиною 5 тієї ж статті за добровільне зайняття посади, яка була пов'язана з виконанням тих самих господарчих функцій, якими займалися і Літвін, і Донник. Різниця в тому, що за частиною 5 символічне покарання не передбачене.

Ще один яскравий приклад — судові процеси над двома ізюмськими водіями, що пішли працювати в так звану "міліцію" окупантів. Одного з них Київський суд відправив у в'язницю на 12 років, іншого за два місяці до цього той же Київський суд покарав позбавленням права займати посади у владі. Обидва чоловіка виконували однакову службу.

Часто уникнути покарання вдається завдяки перекваліфікації справи. Яскравий приклад — розслідування справи "старости" селища Чкаловське Олексія Азова.

"Частину  5 статті 111-1 перекваліфікували на частину 2, і йому просто заборонили займати посади в органах влади та місцевого самоврядування. До війни Азов працював будівельником. Чим його покарали? Тим, що він далі піде працювати будівельником? Він радий і щасливий пішов собі далі працювати", — розповідає Володимир Рисенко.

Аби позбутися таких розбіжностей у вироках, необхідно прибрати конкуруючі норми в законодавстві. У Верховній Раді вже зареєстровано кілька законопроєктів, які покликані покращити закон 111-1. Наприклад, пропонують позбавляти права займати посади лише посадовців, бо для інших громадян це — не покарання, вони й так їх не займали. Їм, на думку Володимира Рисенка, можна було б призначати покарання у вигляді штрафів, якщо це стосується тих же дописів у соцмережах.

Щодо справжніх посібників росіян, які завдяки перекваліфікації статей зараз виходять на волю, у майбутньому вони можуть становити величезну небезпеку для України. Яскравий приклад — Анатолій Фомічевський з Ізюму, який у 2014 році  брав участь у масових антиукраїнських мітингах у Донецьку та підтримував прихильників "ДНР".

Він не поніс за це ніякого покарання, став депутатом Ізюмської міськради, а у березні 2022 року зіграв ключову роль в окупації міста — саме Фомічевський показав росіянам, як перейти на інший берег Сіверського Дінця і здавав позиції ЗСУ. Російська окупація стала трагедією для Ізюму, росіяни вбили та закатували більше сотні людей — розслідування ще тривають. Цього могло б не статися, якби зрадник України вчасно сів у в'язницю.