Що Путін не зрозумів про Харків. Інтерв'ю НВ із харківським бізнесменом Всеволодом Кожемяко
Засновник і генеральний директор групи компаній "Агротрейд" розповів НВ про те, як місто захищається від Росії і чого Путін не зрозумів про Харків.
Всеволод Кожемяко — відомий харківський бізнесмен, що очолює великий агрохолдинг. У 2020-му році він посідав 88-му сходинку у рейтингу Forbes найбагатших українців зі статками у $100 млн. У 2016-му році бізнесмен став почесним консулом Австрії в Харкові.
Він відомий не тільки бізнес-діяльністю, але й активною проукраїнською позицією і волонтерством. Кожемяко почав допомогати фронту з 2014-го року, коли почалася війна з Росією, часто їздив у зону бойових дій на Донбасі й усі ці роки не припиняв підтримувати українських захисників.
З кінця лютого 2022 року його рідне місто Харків перетворилося на зону бойових дій. Із початком повномасштабної російської агресії бізнесмен не виїхав з України, а навпаки повернувся терміново з-за кордону додому. З того часу постійно перебуває у Харкові, допомагаючи підсилювати його оборону.
НВ поговорив із бізнесменом про ситуацію у місті й настрої серед його захисників.
— Ви живете між Австрією й Україною. Коли почалася повномасштабна агресія Росії проти України, де ви перебували?
— За кордоном.
— Ви одразу вирішили повертатися в Україну?
— Звісно, одразу, що за питання. Я був у чудових австрійських Альпах. Коли Росія визнала так звані ЛДНР, вже було не до катання на лижах. Я зрозумів, що, найімовірніше, Путін вирішив воювати. Але до останнього не хотілося вірити в те, що війна буде вже завтра. Хоча в принципі, якщо розібратися, то давно вже було зрозуміло, що війна неминуча. І коли американці казали, що Путін остаточно ще не ухвалив рішення розпочати повномасштабну війну проти України, то, я думаю, він давно це вирішив, просто вичікував момент.
Я почувався жахливо, як коли розпочалася анексія Криму. Я не зміг би бути в іншому місці, ніж у Харкові.
— Ви діставалися до України наземним транспортом?
— Машиною доїхав до кордону, пішки перетнув кордон і там вже на мене чекала машина до Львова. Зі Львова наступного дня ми вже вирушили на Харків.
— На вашу думку, чому Путін так жорстко вчинив із Харковом?
— У нього багато різних символізмів і комплексів. Можливо, він так вчинив тому, що у 2014 році у нього нічого не вийшло із Харковом. Можливо, це помста за це. А можливо, це тому, що у нього нічого не вийшло із містом вже зараз.
Є дві речі, яких не очікувала Росія і її окупанти. Перша — це те, що не вдалося вкластися у терміни й не вдалося здійснити бліцкриг, взагалі ніяк. Вони не очікували такого опору, саме народного опору. Наприклад, у нас є район Слатино, це ближче до Росії. У 2014 році там були постійні проблеми. Там було багато "оплотівців", повністю проросійська історія. Так ось у Слатино вже вкрали два танки у росіян. Це не вигадка, а реальна історія. Місцеві їх віддали військовим. Про що це говорить? Про те, що це, як каже Сергій Жадан, народна війна. І друге, чого не очікували росіяни, це рівень санкцій. Такого рівня санкцій ніхто не очікував. Ці дві речі, в принципі, мають їх доконати.
— Чого Росія зараз не розуміє про Харків?
— Можливо, з їхнього боку це ще помста за те, що харків'яни не вийшли зустрічати росіян із короваями та квітами. Це серйозний прорахунок. Ми бачимо, що відбувається у Херсоні, у Мелітополі, ми бачимо, як діють громади. У нас в області є Вовчанськ, теж недалеко від кордону, там люди не хочуть приймати російську гуманітарну допомогу і чекають її від України. Колаборантів не так уже й багато, якщо вони десь і є, то це зазвичай якісь кримінальні елементи й люди, які завжди були на узбіччі життя.
— Наскільки харків'яни об'єднані навколо захисту міста?
— Тут дуже високий бойовий дух. Усі об'єднані, забуті старі образи. В одній і тій самій військовій частині можуть служити люди, які до війни були між собою ворогами. Зараз усе відійшло на другий план і усі готуються до оборони. Я приїхав до Харкова на третій день війни, вже не пам’ятаю точної дати, час тут дуже швидко летить. Готовність Харкова до оборони у перші дні й те, що відбувається зараз, — це небо і земля. Зараз неможливо взяти місто. Мотивованих людей дуже багато, набагато більше, ніж очікувалося з того боку.
— Чим можна пояснити таку високу мотивацію? Тим, що руйнують улюблене місто?
— В усіх людей тут виникає єдине питання: "Навіщо ви сюди прийшли?" Це російськомовне місто, і все було нормально. Навіщо ви прийшли? Те, що тут російськомовних якось утискали, — це тільки по телевізору у Кремлі показують. Насправді нічого такого тут нема. Коли пішли великі обстріли й обстріли житлових кварталів, навіть ті, хто раніше вірив, що це братський народ і що у нас погані відносини з РФ нібито через те, що українська влада не йде на якісь компроміси, навіть вони зрозуміли, що справжнє обличчя Росії — ось воно яке. Це коли посипають Градами та йдуть артобстріли.
— Від якої зброї зараз Харків страждає найбільше? Це авіаудари, Гради чи усе разом?
— Різні частини Харкова страждають від різного. По Харкову застосовують усе, що є у Росії на озброєнні, зокрема Іскандери, крилаті ракети. Зараз літаки літають трохи менше, тому що протиповітряна оборона посилюється з кожним днем, почали багато збивати усього, вони побоюються. Тому зараз переважно це ракети. Те, що стосується околиць міста — це Смерч, Ураган.
— Яка гуманітарна ситуація у місті? Чого воно потребує найбільше?
— Місто живе відносно нормально. Не можна сказати, що усього вистачає, але пішли гуманітарні вантажі, і тут багато волонтерських груп. Це й офіційна допомога по лінії обласної адміністрації і мерії, і допомога від приватних фондів. Вантажі розподіляються. Зрозуміло, що десь вони нерівномірно розподіляються. Багато людей зараз живуть у метро. Багато людей виїхало з міста, особливо чиї помешкання розбомбили. По Харкову б’ють ракетами щодня, це акти залякування населення. Але населення від цього тільки звіріє. І ще більше людей хочуть захищати місто, його ніхто не здасть.
— В останні дні дуже багато говорять про нейтральний статус як можливий компроміс із Росією. Що ви про це думаєте?
— У нас сьогодні фактично нейтральний статус. Ми не є членами НАТО сьогодні. Але ми чинимо опір росіянам. Ми показали, на що здатні, як ми можемо застосовувати зброю, що у нас за народ. Зараз, можливо, це найсильніша нація у Європі, а може, й у світі. Ніхто не смів піти проти цього "товариша" Путіна, у якого друга армія у світі, і сказати йому "ні" хоч раз, а українці сказали. І продовжують говорити. Тому якщо ми будемо повноправними членами європейської родини, є багато різних можливостей щодо альянсів, не бачу із цим проблем.
— Що зміниться у Харкові після перемоги?
— Я сподіваюся, що зміниться уся країна. Тому що, коли була війна на Донбасі, хтось міг сказати, що нам потрібно шукати компроміси. А зараз, коли вже прийшли до тебе додому, про які компроміси може бути мова?
