Прощавай, школо: що буде з освітою у прифронтовому Харкові

У Харківській області пошкоджено чи зруйновано кожну третю школу. Відновити їх до 1 вересня не вдасться.

Третого червня у харківських школах пролунає останній дзвінок. Він буде віртуальним — класи зберуться у Zoom або на інших онлайн-платформах. Спочатку коронавірус, а тепер і війна перетворили середню освіту на домашню. Таким вона й залишиться наступного навчального року — багатьох шкіл уже фізично не існує.

Школи розбиті або в окупації

У ніч на 2 червня російська ракета влучила до школи №17, що на 522-у мікрорайоні, неподалік станції метро "Героїв Праці". Від будівлі залишилися лише уламки. Це був уже не перший "приліт". Рівно чотири місяці тому, 2 березня, ворожий снаряд пробив дірку у стіні, друге влучення зруйнувало школу остаточно.

Тут, у Київському районі, не залишилося жодної вцілілої школи. Загалом у Харкові так чи інакше постраждала половина шкільних будівель — 213 із 435. 50 із них постраждали дуже сильно і в принципі не придатні для того, щоб відновити заняття, навіть коли війна закінчиться.

"Нам треба проаналізувати, чи готувати їх до відкриття до 1 вересня, чи потрібно серйозно попрацювати над аналізом мережі", — каже директорка департаменту освіти Харківської міськради Ольга Деменко.

Якщо брати Харківську область загалом, то 42% шкіл так чи інакше пошкоджено, причому кожну сьому — повністю зруйновано (50 у самому Харкові, ще 50 — у районах області). Понад 100 шкіл, за даними обласного департаменту освіти і науки, опинилися в окупації, порахувати, скільки їх зруйновано, а скільки вціліло, зараз неможливо. Найбільше постраждав Ізюмський район, де з березня точилися запеклі бої: там розбомбили щонайменше 9 шкіл у районі та ще три — у самому Ізюмі. Після окупації міста російські пропагандисти стверджували, що один із них — ліцей №4 — готель, який зруйнували "націоналісти". Насправді біля ліцею на початку березня впала російська авіабомба. У іншій ізюмській школі влаштували в'язницю.

У Борівській громаді школи не працюють, дві з них повністю зруйновані, школа №1 у Боровій розграбована. У Куп'янську, де бойові дії не йшли, усі шкільні будівлі вціліли, але освітній процес там не триває. Як розповіли місцеві жителі, вчителі працюють "в режимі консультацій", а з огляду на те, що у місті немає то світла, то зв'язку — ніяк. У Вовчанську у школах розквартирувалися окупанти. У Липцях російська армія жила у приміщенні школи з першого дня окупації.

Діти поїхали

Відсутність шкільних будівель — півбіди. Війна зробила тисячі харківських школярів та їхніх вчителів емігрантами та переселенцями. За даними міськради, 120 тисяч школярів залишили місто (на початку навчального року у Харкові налічувалося 140 тисяч учнів). Даних про те, скільки їх виїхали за кордон, немає. Але у багатьох класах батьки просять перенести шкільну онлайн-лінійку на другу половину дня — діти вже ходять до шкіл у Польщі, Чехії, Німеччині, паралельно продовжуючи віддалене навчання у харківських школах. У вересні їм доведеться зробити вибір на користь однієї з них.

"Якщо вийде, я залишилася б тут — через дитину, через школу", — каже харків'янка Марія Мельниченко.

На початку березня вона виїхала з 12-річним сином із Харкова. Через місяць, поблукавши Європою, опинилася у маленькому містечку на півночі Англії. Дитину одразу прийняли до школи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Харківські школи відновлюватимуть у три етапи

"Мене вразило те, як усі підтримували мою дитину. У неї одразу з'явилися друзі, незважаючи на те, що вона не дуже добре знає англійську. Щодня у школі — три уроки по півтори години, у перерві між ними діти грають на вулиці, телефоном користуватися не можна, все дуже творчо, наприклад, на інформатиці, вони програмували якісь картинки і відразу ж робили про це презентацію. Домашніх робіт практично немає, хіба що зробити ту ж презентацію до кінця семестру. Я із жахом згадую нашу школу, де було по 7 уроків, а потім репетитор, а потім ще до ночі треба було сидіти писати", — розповіла Марія Kharkiv Today.

Конкурувати з вільними та творчими західноєвропейськими школами наші не могли і до війни. Тепер, коли у багатьох харків'ян з'явився вибір, вони намагатимуться дати своїм дітям західну освіту.

За кордоном залишається і чимало вчителів, які, подібно до інших батьків, вивозили своїх дітей з-під бомбардувань. Поки що немає даних про те, скільки педагогів Харкова живуть за кордоном. До середини червня їм потрібно повернутися до міста і вийти на роботу. Точнісінько про дефіцит вчителів можна буде судити не раніше початку наступного навчального року.