Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Містечко ППО на вулиці Косій
Інтерес до будівель, побудованих у стилі конструктивізму, останнім часом зріс багаторазово, як правило, це будівлі цивільної архітектури. Один з комплексів військового призначення у цьому стилі був побудований за сучасною Космічною вулицею, на жаль, його головні споруди не збереглися, на цьому місці сьогодні стоїть житловий шестиповерховий будинок, побудований у післявоєнні роки.
Околиця Харкова у 1916 році у районі Клочківської вулиці проходила по межі земельної дачі Саржиного хутора, але вже у цей час тут на землях Павлових і Мігріних стали формуватися нові вулиці, зокрема і вулиця Коса. Спочатку вона була дуже коротка, і тільки коли у 1924 році ці землі увійшли до міської межі, вона стала значно довшою, з'єднавши Клочківську і проспект Леніна (нинішній проспект Науки). Сьогодні вулиця Коса відома нам як Космічна, якою вона стала після польоту у космос Юрія Гагаріна у квітні 1961 року.
На Косий вулиці ще до революції стояли невеликі дерев'яні будиночки і легкі бараки, де жили робітники цегельних заводів. Після того, як вулиця увійшла до складу міста, старі бараки знесли і деякий час місцевість стояла порожньою, поки у 1932 році районний Воєнбуд № 240 не приступив до планового будівництва на вулиці Косій, 4 військового містечка військ протиповітряної оборони (ППО).
Нове військове містечко включало в себе чотириповерхову будівлю казарми на 529 чоловік, будинок начальницького складу на 25 квартир, клуб, гараж на 20 автомобілів, бензосховище, стайню на 20 коней, льох, льодовик, сарай. Роботи з будівництва нового об'єкта почалися навесні 1933 року і відразу ж зіткнулися з проблемами: мало того, що ґрунт виявився неоднорідним, так ще й на заваді стала "спадщина" попередніх власників. При підготовці котловану для казарми біля північної стіни будівельники натрапили на стару вигрібну яму значних розмірів. Довелося вивозити нечистоти, а також поглибити фундаменти на 2,5-3 метри. Поруч виявилася ще одна вигрібна яма, нечистоти з якої стали просочуватися до котловану — довелося займатися ізоляцією фундаменту. При будівництві клубу розкопали вбиральню Харжилбуду також величезних розмірів: звідти вивезли 24 тонни нечистот; стіни ями розібрали і поглибили ґрунт в обсязі 96 м3. Всі ці роботи значно здорожчали проєкт, загальна вартість будівництва досягла 920 тисяч рублів.
20 травня 1934 військове містечко ППО було готове на 82%, начальник райвоєнбуду № 240 Дід-Ладо та виконроб Бондаренко представили об'єкт старшому інженеру зі спеціального будівництва Москальову. Водночас зазначалося, що для закінчення робіт не вистачає коштів, які передбачалося отримати від продажу непотрібних будматеріалів, тимчасових споруд, механізмів та інвентарю. Не вистачало і штукатурів, які, зазвичай, наймалися на біржі напередодні.
Закінчилися роботи восени 1934 року, коли повністю усунули недоліки і військові прийняли містечко. З початком бойових дій на території СРСР особовий склад підрозділу ППО перебував постійно на бойових позиціях і містечко спорожніло. У серпні 1941 року передбачалося розгорнути у ньому шпиталь, але від цієї ідеї відмовилися. Частини вермахту, які зайняли Харків, пристосували містечко ППО для своїх цілей, у лютому 1943 року воно постраждало від нальотів радянської авіації, і вже повноцінно його не відбудовували.
У повоєнний час більшу частину будівель розібрали, з цегли побудували кілька житлових будинків, а на місці казарми збудували новий п'ятиповерховий житловий будинок, цілком ймовірно, що будівельники використовували фундамент і цокольний поверх казарм. Будинок начальницького складу і клуб не збереглися, а ось службові будівлі у перебудованому вигляді існують і сьогодні.
