Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Гімназія Катерини Драшковської на Сумській вулиці
Жіноча освіта у Харкові в імперські часи відома ще з кінця XVIII століття, відкриття Імператорського Харківського університету, а за ним інституту шляхетних дівчат підштовхнуло до появи у нашому місті приватних жіночих пансіонів. А коли у 1870 році жіноче училище було перетворене у Маріїнську жіночу гімназію, у Харкові стали відриватися і приватні жіночі гімназії. Однією з кращих вважалася гімназія Катерини Миколаївни Драшковської.
Драшковська була потомственною дворянкою, народилася у 1837 році, закінчила у 1852 році Полтавський інститут шляхетних дівчат і в цьому ж інституті служила вчителькою музики, а потім кілька років класною дамою і вчителькою у приватних будинках і навчальних закладах Херсонської губернії.
У 1871 році Драшковська прибула до Харкова, оселившись у будинку своєї сестри Євгенії, яка була дружиною Івана Івановича Богомолова. Сім'я Богомолова проживала на Основі, де вони володіли паровим лаковим заводом. Спочатку Катерина Драшковська служила у Харківському інституті шляхетних дівчат, а у 1873 році відкрила у будинку сестри на Основі жіночий пансіон, який у 1875 році був перетворений у приватну жіночу гімназію.
Практично відразу на Катерину Драшковську звернули увагу, будівля школи на Основі швидко стала тісною і незручною для багатої публіки, з якої в основному походили гімназистки. Заклад переїхав у 1877 році на Сумську вулицю, 1 у будинок Карла Счасни, але і там незабаром перестало вистачати місця, оскільки гімназія Драшковської стала найпопулярнішим місцевим навчальним закладом для дівчаток.
На початку 1880-х років Катерина Миколаївна знайомиться з міщанином Юхимом Даниловичем Школяренком і його дружиною Оленою Юхимівною. У цей час у гімназії Драшковської навчалася їх вихованка Афанасія Семенівна Школяренко (своїх дітей у подружжя не було). Бачачи тісноту приміщення гімназії, Школяренко купив дворове місце на Сумській, 14 у дружини колезького асесора Ольги Василівни Бєляєвої, припускаючи побудувати для навчального закладу спеціальне приміщення. На той момент на ділянці стояв старий кам'яний одноповерховий будинок в глибині двору і дерев'яний сарай.
Юхим Школяренко (1842 р н.) походив із села Вирівка Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська область). У Харкові він записався у міщани, займався торгівлею, деякий час був у купецькому стані і нарешті отримав звання спадкового почесного громадянина. З 1893 року Школяренко обирався гласним у Харківську міську думу, займався питаннями благоустрою міста, входив до комісії, яка займалася у 1894-1896 роках розробкою плану Харкова. Як парафіянин Мироносицької церкви, у 1889 році був обраний головою церковно-парафіяльного попечительства, вклав свої кошти у розбудову храму і на вічне поминання своїх родичів вніс на користь причта 2300 рублів. Відомий Школяренко і своєю діяльністю у Харківському благодійному товаристві. У себе на батьківщині він побудував у 1890 роках кам'яний храм Покрова Пресвятої Богородиці, який зберігся у селі Вирівка до наших днів. Крім цього, побудував будинок церковно-приходської школи з гуртожитком і лікарню, витративши на ці цілі понад 120 тисяч рублів.
Купивши у Харкові дворове місце Бєляєвої, Юхим Школяренко у 1884 році будує за проєктом архітектора Бориса Семеновича Покровського кам'яний двоповерховий будинок з фасадом на Сумську вулицю. Відразу ж після закінчення будівництва гімназія Катерини Драшковської розмістилася у новозбудованому будинку. Цокольний поверх зайняли торгові приміщення, а також печі опалення. Класи гімназії займали два верхніх поверхи, там же була їдальня і спальні кімнати пансіонерок. Старий кам'яний будинок був надбудований на один поверх, і в ньому розмістилися квартири самої начальниці гімназії та деяких викладачів. Юхим Данилович Школяренко був обраний членом опікунської ради закладу.
У 1880-х роках у гімназії Драшковсько був підготовчий клас, сім основних класів і один додатковий. Урочисте річне свято гімназії відзначали 29 жовтня, цього дня її відвідували місцевий архієпископ, міський голова, піклувальник Харківського навчального округу, губернатор або віце-губернатор, директори гімназій, що говорить про високий статус цього навчального закладу. У 1888-1889 навчальному році тут навчалося 136 учениць, з них 36 пансіонерок, 85 учениць походили з дітей дворян або чиновників. Гімназія утримувалася за кошти, зібрані за навчання і утримання пансіонерок, за 1888-1889 роки ця сума склала 31840 рублів, з яких 15150 рублів йшли на платню викладачів, а 5710 рублів на оренду будівлі. Характерно, що, незважаючи на те, що заклад був приватним, тут щорічно навчалися кілька учениць безкоштовно, а значна кількість за зменшеною платою.
Щорічна плата за навчання становила від 50 до 200 рублів у рік в залежності від класу. Так, підготовчий і перші три класи коштували батькам по 100 рублів, а з п'ятого по восьмий клас по 200 рублів. Плата за повну пансіонерку з уроками музики була 500 рублів у рік. У цю ж вартість входили заняття рукоділлям, малюванням, танцями, гімнастикою, хоровим співом. Уроки музики були за бажанням учениць і батьків. Заняття мовами проходили із залученням дівчат-іноземок, виписаних для цього з-за кордону.
Непосильний труд та активна діяльність Драшковської призвели до того, що вона надломила своє здоров'я. Професор Грубе зробив їй операцію на початку 1898 року, але вона не допомогла і 22 травня того ж року о 6 годині ранку Катерина Миколаївна померла від саркоми. Її відспівували 23 травня у Мироносицькій церкві, де вона була парафіянкою, а поховали 25 травня на Іоанно-Усікновенському кладовищі. На посаді начальниці гімназії її замінила сестра Євгенія Миколаївна Ладіна, гімназія продовжила носити ім'я Катерини Драшковської.
До початку XX століття в гімназії вже налічувалося до 200 учениць, їй знову стало тісно і Юхим Данилович Школяренко вирішив побудувати чотириповерхову прибудову до основної будівлі, заповнивши проміжок між гімназією та харківською конторою державного банку. У березні 1903 він подав прохання і проєкт прибудови авторства архітектора Болеслава Михаловського. Перший проєкт прибудови не був затверджений - будівельне відділення не влаштували сходи, які не могли забезпечити безпеку під час пожежі, і проєкт довелося переробити. Прибудова була готова до кінця літа 1903 року, оглянута і прийнята чиновниками губернського правління без зауважень.
Приватна гімназія Катерини Драшковської була закрита більшовиками у 1919 році, будинок Школяренка націоналізований, на той час його власник помер. Будівлю зайняли різного роду установи, діяв шахово-шашковий клуб, музей альпінізму, годинникова майстерня, кафе. Після звільнення від нацистів тут відкрили Будинок фізичної культури, а частину будівлі займали комунальні квартири.
