За 11 місяців війни харківські рятувальники втратили п'ятьох побратимів та більше 40 одиниць техніки, працювали без вихідних, а деякі навіть побували в окупації та потрапили в російські катівні. 

У кінці лютого минулого року у битві за Харків пліч-о-пліч з військовими стали рятувальники. Тоді пожежні гасили більше 30 об'єктів на добу та збирали по місту сотню боєприпасів. За цей час вони втратили близько 40 автомобілів, але завдяки благодійній допомозі та державним програмам мають більше техніки, ніж до війни.

Найважчі часи

У перші три місяці повномасштабної війни харківські рятувальники практично жили в своїх частинах — так багато було викликів. Але найважчою справою була навіть не кількість пожеж, а умови, у яких доводилось працювати, тобто постійні обстріли.

У перші дні в рятувальників не було ані спеціальних касок, ані бронежилетів, але за два тижні волонтери вирішили це питання. Тут же постала інша проблема — навчитися працювати в броні поверх спецодягу. Ще один виклик, із яким довелося стикнутися — масштабність пожеж, які до того ж поєднувалися з обвалом будівель. 3 березня 2022 року в пожежних частинах згадують як найстрашніший день. Тоді росіяни обстріляли Північну Салтівку з різних видів зброї.

"На Північній Салтівці горіло 30 багатоповерхівок одночасно. Довелося виводити туди всі підрозділи з Харкова і районів області, але ми все одно не встигали все гасити", — згадує речник ДСН в Харківській області Євген Василенко.

З числа найбільш складних були пожежі в торгівельному центрі "Караван", який горів двічі, на нафтобазі в Ізюмському районі, яку не могли загасити кілька днів, а також на ринку "Барабашово". 17 березня росіяни обстріляли торгівельні майданчики, а коли рятувальники приїхали гасити вогонь, вдарили по території ще раз. Двоє пожежників отримали поранення, один із них помер в лікарні.

Усього харківські підрозділи ДСНС за час війни втратили п'ятьох побратимів.

Життя в окупації

У перші місяці війни росіяни зайняли Вовчанськ, Куп'янськ, Ізюм, Борову, Дворічну. Місцеві підрозділи ДСНС залишилися працювати на місці, але їм не довелося переходити у підпорядкування до МНС Росії — на відміну від вчителів, пожежним дозволили працювати, як і раніше. Але все одно вони відчули на собі всі жахи окупації.

"Деякі співробітники пройшли катівні, в Балаклії, Вовчанську, Ізюмі, та найбільше в Балаклії. Там близько 15 чоловік із ДСНС тримали в катівнях за їхні погляди, декого з них більше двох тижнів", — розповів Євген Василенко KHARKIV Today.

Зв'язку з підрозділами на окупованих територіях майже не було. Деякі співробітники примудрялися раз на тиждень десь знаходити інтернет чи мобільний зв'язок та відправляти звіти, а з Вовчанськом та Великим Бурлуком не було зв'язку аж до осінньої деокупації. 

Якісно виконувати свою роботу в окупації було важко: десь не було води, в інших місцях — електрики, майже всюди окупанти перешкоджали роботі. 9 березня росіяни скинули вакуумну бомбу на Ізюм. Вона потрапила у житловий будинок на вулиці Первомайській, у підвалі якого ховалися люди. Під завалами опинилися більше 50 чоловік, і окупанти не дозволили рятувальникам їх витягнути. Розібрати завали дозволили лише 31 березня. Цю роботу місцевий загін виконував три місяці.

Розмінування: ніхто не знає, скільки залишилось

Влітку минулого року обстріли дещо стихли, і харківські пожежні змогли перепочити від шаленого ритму роботи. Але у вересні після масштабного звільнення роботи додалося. Почалися обстріли деокупованих міст та сіл, а також ТЕЦ та підстанцій.

Основне навантаження лягло на саперів. На початку війни в Харкові вони по 100 разів на добу виїздили на виклики та знешкоджували боєприпаси, якими тоді були всіяні двори міста. Аби не ця робота, Харків не зміг би функціонувати, згадують у ДСНС. Після деокупації розмінування знову стало темою №1, адже Харківщина — найзасміченіша боєприпасами область України. Зараз вже знешкодили 57 000 вибухонебезпечних предметів, а скільки лишилося — не знає ніхто.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Куп’янськ і Харків закидані касетними мінами

"Ніхто вам точно не скаже, яку площу розмінували і скільки це років займе. Ми можемо розчистити ділянку і вона буде вважатися розмінованою, але ж ми не знаємо, скільки обстрілів ще буде. Завтра туди знову прилетить, і ця територія вже не буде вважатися розмінованою, там знову будуть знаходити вибухонебезпечні предмети", — каже Євген Василенко.

Допомога усього світу

З початку війни рятувальні підрозділи Харківської області втратили близько 40 автомобілів. У Куп'янську та Дворічній вони згоріли під час обстрілів. Влітку 27 пожежно-рятувальна частина в Харкові зайнялася після обстрілу, згоріла машина. У Балаклії пожежну машину викрали окупанти.

Але зараз автомобільний парк управління ДСНС налічує більше техніки, ніж було до вторгнення росіян в область. Напередодні Нового року з Києва передали 23 нових пожежних автомобілі, куплених за гроші з держбюджету. Допомагають волонтери. Напередодні на службу управління стала важка техніка: тягач, напівпричіп-фура і напівпричіп-цистерна. Гроші на них пів року збирали усім світом: долучилися франко-українська асоціація Лазурного берега, Спілка жінок-пожежних Сан-Франциско, Німецько-українська та Польсько-німецька промислово-торгівельні палати, а також пожежні з міста Бад-Бентхайм в Німеччині.

Логістично складна, як великий пазл з багатьма невідомими, була ця історія. Представниця Асоціації міст-побратимів Штегліц-Целендорф, Берлін Ольга Пішель народилася в Харкові. Від 24 лютого вона слідкувала за роботою харківських рятувальників, але тоді й подумати не могла, що скоро буде їм допомагати.

"Це була дуже важлива і цінна місія для нас, адже ми захоплювалися харківськими рятувальниками і думали, як це можливо, так швидко і вправно усе долати. А коли отримали запит, то це було не питання пошуку грошей, а бажання їх знайти. Раніше ми не були до такого дотичні, отримаували медичні запити, але щоб машина для ДСНС - уперше. Ми проголосували усією радою, швидко підключилися і потім процес пішов, а я постійно запитувала у партнерів, що і як", - згадує Ольга.

Запит на машини для харківських рятувальників Почесна консулка ФРН у Харкові Тетяна Гавриш отримала ще влітку. Хвилювалася, що із цим викликом буде важкувато, адже сума інвестиції надвелика для Асоціації, яка підтримує Україну від 2014 року.

"Важко просити у тих ,хто багато дає. Асоціація дуже багато допомагала лікарням після 2014 року. Вони експертно підійшли до запиту, придивилися, адже одним із керівників є колишній рятувальник. Це насправді велика сума інвестицій. Але це для людей. Я шалено здивувалася, що вони схвалили запит і потім дуже раділа, що машина жовтенька, тому що вона у найкращій із можливих комплектацій і дуже сонячна для Харкова", - згадує Тетяна Гавриш.

Мрія рятувальників здійснилася. Тепер їм буде значно легше працювати, особливо під час блекаутів у Харкові.

"При гасінні пожеж нам часто не вистачало самого простого і банального — води. Ворог обстрілював наші енергооб'єкти, через це часто доводилось відключати електроенергію, тобто не працювали насоси. У цих умовах доводилось виводити велику кількість пожежних автоцистерн. Ми мріяли, щоб у нас була якась серйозна ємність", — розповів начальник ГУ ДСНС в Харківській області Олександр Волобуєв. 

Тягачі та причепи знадобляться для транспортування техніки, а ще — возити гуманітарні вантажі на звільнені території. Зараз турбота про цивільних — ще один обов'язок рятувальників. Наприклад, вони забезпечують питною водою Куп'янськ, Ізюм, Дворічну. Кожного дня розвозять від 8 до 50 тисяч літрів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Харківським рятувальникам передали автомобіль для порятунку людей

Великою підмогою для харківських рятувальників стали луганські колеги. Гарнізон Луганської області майже в повному складі вивели на Харківщину ще на початку війни, бо область досить швидко потрапила під окупацію. Зараз луганчани працюють у Вовчанську,  Ізюмі, Дворічній, Куп'янську і в Харкові. Завдяки Луганському гарнізону є можливість проводити ротацію та давати рятувальникам хоч кілька вихідних на місяць.