Місто без бомбосховищ. Чому в Харкові не ходять в укриття під час обстрілів?
Майже 82% укриттів у Харківській області придатні до використання. Але переважна більшість з них — це звичайні підвали в житлових будинках, здебільшого без електрики та води.
Працівники поліції, ДСНС та місцевих органів влади завершили рейди по сховищах. Обстеження проводили за розпорядженням Кабміну після трагедії в Києві, де люди загинули на порозі зачиненого укриття в поліклініці. Офіційно майже всі укриття в області відчинені та придатні до використання. Насправді більшість з них можна назвати укриттями дуже умовно.
Умовно придатні до укриття
На другому році війни на Харківщині вирішили провести ревізію укриттів. 140 групп, у складі яких були рятувальники, поліцейські, працівники органів місцевого самоврядування та ЖКГ, з 2 по 16 червня перевіряли місця, де люди можуть ховатися від обстрілів. Виявилося, що усього в Харківській області є 4265 укриттів та бомбосховищ. З них 3448 — майже 82% — визнали такими, що придатні до використання.
"762 одиниці — 18% — непридатні до укриття, з них огляд 55-ти був неможливий, бо вони знаходяться в зоні бойових дій, а 190 одиниць виявились зачиненими", — розповів KHARKIV Today речник Головного управління ДСНС в Харківській області Євген Василенко.
У Харкові налічується 2600 укриттів, із них 97 споруд подвійного призначення — паркінги та станції метро, є укриття в школах, університетах, найкращі укриття — справжні бомбосховища — є на великих підприємствах. Але більшості харків'ян туди немає доступу, пускають лише працівників. Тож усім іншим доступні лише укриття найпростішого типу — у підвалах будинків. Повного списку цих укриттів досі немає. У міськраді рекомендують шукати їхні адреси на сайті "Геопортал Харкова", але ця карта містить безліч помилок — на ній позначені як діючі укриття в будинках на вулиці Наталії Ужвій, які розбомбили ще на початку війни, а також будинки, де укриття ніколи не було.
Знайти таке сховище можна за написом "Укриття" на стіні будинку, де воно розташоване, але напис іще не означає, що укриття дійсно існує.
Жителька Індустріального району Ліна Миронова зробила огляд такого укриття — найближчого до її дому. Там виявилася котельня.
Та навіть у такому непристосованому до перебування людей місці жителі району змушені були ховатися на початку березня 2022 року, під час інтенсивних обстрілів.
"В цій котельні ми ховалися з вісьмома сусідами стоячи — ні сісти, ні лягти там нема де. Ні світла, ні води. Взимку жар від котельні", — згадує Ліна Миронова.
Офіційно це укриття проходить як придатне до використання. Як і укриття в будинку на вулиці Бучми, 8А, куди людина похилого віку або з дитячим візком просто не спуститься — до нього немає сходів. Тим не менш, люди змушені були тут ховатися під час активних обстрілів.
"Ми з мамою спускалися сюди лише один раз, на другий день війни. Мама в мене людина похилого віку, ходить з паличкою, щоб її спустити в підвал і підняти з підвалу, треба було просити про допомогу, хлопці, які в укритті були, на руках заносили. У самому укритті немає нічого, навіть світла, там просто йдуть труби, комунікації якісь, двері до нього не закриваються, було дуже холодно. Так що ми більше не ходили", — розповідає про свій досвід жителька району Валентина Гончаренко.
Зараз підвал відчинений, на ньому є відповідний напис, але спуститися туди так само складно, як і на початку війни. У цьому ж 524-му районі є ще кілька таких же укриттів — звичайні підвали, у які важко забратися. Наприклад, двері в підвал будинку № 162 в хоч і не замкнені, але такі важкі, що відчинити їх може лише сильна людина.
Коридор — єдиний вихід?
За результатами перевірок проходять засідання міжвідомчих груп. Пресслужба прокуратури повідомляє, що така нарада пройшла і за участі представників окружних прокуратур, поліції та місцевих управлінців.
"На нарадах вказано на необхідність неухильного та безумовного забезпечення цілодобового вільного доступу до безпечних місць усіх бажаючих", — повідомляють в прокуратурі про результат розмов.
Втім, забезпечити цілодобовий доступ до укриттів усіх бажаючих не вийде — принаймні в Харкові. Заступниця міського голови Світлана Горбунова-Рубан сказала, що укриття в поліклініках вночі будуть зачинені і надалі, бо там цінне обладнання (нагадаємо, в Києві люди загинули саме біля укриття поліклініки). У школи теж не пускають сторонніх — і не пускали навіть на початку війни. У мерії люб'язно дозволили ховатися в метрополітені і обіцяли відчиняти двері підземки вночі під час повітряних тривог. Кому далеко йти в метро — лишається "правило двох стін, тобто, ванна або коридор.
Специфіка Харкова ще й у тому, що удари по місту наносяться переважно з С-300, з території Бєлгородської області. Ракета летить усього кілька хвилин, системи моніторингу повітряних тривог просто не встигають її зафіксувати — зазвичай сирена лунає вже після вибуху.
У далекій перспективі і міськраді бачать вихід в тому, щоб ставити у дворах зупинки-укриття. Зараз їх у місті всього 14, в майбутньому їх планують розміщувати не лише на зупинках, а у дворах кварталів "хрущовок", де немає навіть підвалів-укритів. Таким чином від вибуху зможуть сховатися принаймні ті люди, яких обстріл застав надворі.
