Хроніки незламного Харкова: геть від Москви!
Триває третій місяць запеклої боротьби залізобетонного Харкова проти російської навали. Окупанти, як і завжди, гатять по житлових кварталах, наші бійці стримують їх на Ізюмському напрямку. Головна новина дня: мер міста, нарешті, оголосив свою позицію щодо російського сліду на вулицях Харкова.
Дерусифікації бути. Те, про що громадські діячі просили голову міськради ще з початку війни, таки сталося. Ігор Терехов погодився на масштабну "зачистку" Харкова від імперського сліду. Сьогодні мер заявив, що має намір перейменувати Московський проспект, Московський район та інші топоніми, які так чи інакше пов'язані з Росією.
"Після нашої Перемоги на першій же сесії міської ради я запропоную депутатам варіанти перейменувань не тільки Московського району та Московського проспекту. Думаю, що в ситуації розв'язаної проти нас війни багато назв вулиць, площ, скверів, зупинок громадського транспорту, пов'язаних з РФ, повинні зникнути з карти Харкова", — сказав Терехов.
Голова міськради припустив, що нові назви будуть пов'язані із захисниками Харкова та України. Харківський Facebook жваво підхопив цю тему — люди розмірковують, які назви будуть кращими. Втім, ця дискусія у місті не припинялася з першого дня війни. Одні пропонують перейменувати Московський проспект на Маріупольський, інші на Ізюмський або на Харківський. Московський район після війни, швидше за все, називатиметься Салтівським.
Зараз усі ці розмови — лише розмови. Поки триватиме війна, Харківська міськрада не збереться на сесію, бо місто обстрілюють. І навіть коли припинять стріляти, у сесійній залі буде чимало пустих місць. 26 депутатів із 84 — представники фракцій ОПЗЖ та Партії Шарія. Безліч із них перед війною залишили місто і навряд чи повернуться. Втім, для кворума потрібно усього 43 депутати, так що голосування навіть без промосковських фракцій будуть легітимні.
Як би не хотілося скоріше повернутися до мирних політичних інтриг та невинних скандалів з перейменуваннями вулиць, а до Перемоги ще треба дожити. Кожного дня у Харкові та області гинуть люди. Щонайменше одна людина загинула і двоє поранених на Салтівці, двоє поранених у Дергачах — і такий день у нас вважається доволі тихим. На П'ятихатках досі немає світла, втім, місцеві з подивом зазначають, що сусіди почали повертатися.
"Волонтерському штабу, незважаючи на труднощі, вдалося так облаштувати життя в селищі, що люди його не тільки не полишають, навіть під тиском міської влади, а й повертаються (бо запас коштів не всім дозволяє знімати житло десь в іншому місці). З чоловіком ловимо себе на думці про сюрреалізм подій. Навколо — неймовірно красива весна, а ми обговорюємо зброю, звуки — виход чи приліт. Побут цілком живібельний, сенсу шукати більш комфортного місця все ще не бачимо", — пише Вікторія Кравченко, яка залишилася у селищі та допомагає сусідам.
Але, зазначає Вікторія, щодня помирають люди — від ран чи відсутності медичної допомоги. Мама Вікторії втратила квартиру, яка згоріла після обстрілу.
На окупованих територіях тим часом відбуваються цікаві речі. Працівник Ізюмської міськради Максим Стрельник написав про свого колегу, який загинув в Ізюмі, виконуючи якесь спецзавдання.
"Під час виконання спецзавдання ЗСУ, диверсійна група у складі ізюмчан вступила в бій з рашистами на околиці міста. Віктор Бєльський героїчно загинув в бою, прикриваючи відхід своїх побратимів", — розповів Максим. За його словами, ізюмські партизани поклали щонайменше 10 окупантів. Звістка втішна, попри смерть героя, бо здавалося, що в окупованому та зруйнованому на 80% Ізюмі, де рашисти влаштовують фільтраційні табори та заганяють чоловіків до своєї армії, немає надії на скорий порятунок. Але виявилось, що надія є.
Віримо в ЗСУ, сподіваємось на винахідливість партизанів та чекаємо на перемогу.
